Смирнов Іван Микитович

Смирнов Іван Микитович
Народився	1881 Рязанська губернія, Російська імперія
Помер	25 серпня 1936(1936-08-25) Москва, СРСР
Поховання	Нове Донське кладовище
Громадянство	Росія,  СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	політик, економіст
Знання мов	російська
Членство	ЦК КПРС, Ліва опозиція в РКП (б) і ВКП (б) і Всесоюзне товариство старих більшовиків
Посада	Член Всеросійських установчих зборівd
Партія	ВКП(б)

Ця стаття є частиною серії статей про
Троцькізм
Загальні поняття Авангард Антисталінізм Деформована робітнича держава Економічне планування Єдиний фронт Критика політичної економіки Ленінізм Нерівномірний і комбінований розвиток Перехідний попит Перманентна революція Політична революція Пролетарський інтернаціоналізм Світова революція Соціальна революція Субституціонізм Французький поворот
Варіанти Ортодоксальний Паблоїзм Посадизм Третій табір
Особи Троцький Смирнов Антонов-Овсієнко Преображенський Рівера Кеннон Роздольський Серж Джеймс Франк Та Тху Тхау Кало Гансен Пабло Посадас Ґрант Гілі Кліфф Ламбер Майтан Мандель Морено Леві Крівін Вудс Калінікос Бойцун Ашкар
Теоретичні праці Наші політичні задачі Наша революція Тероризм і комунізм Ленін як національний тип Новий курс Література і революція Уроки Жовтня Моє життя Перманентна революція Історія російської революції Сталінська школа фальсифікацій Зраджена революція Перехідна програма Сталін
Поточні Інтернаціонали Четвертий Інтернаціонал (об'єднаний) Інтернаціональна робітнича ліга Інтернаціональний комітет Четвертого інтернаціоналу Інтернаціональна робітнича єдність Інтернаціональна соціалістична тенденція Інтернаціональна соціалістична альтернатива Ліга Четвертого інтернаціоналу Інтернаціональна комуністична ліга Троцькістська фракція Комітет робітничого інтернаціоналу Інтернаціональна революційна лівиця Революційний комуністичний інтернаціонал
Історичні Інтернаціонали Четвертий Інтернаціонал Четвертий Інтернаціонал (посадистський) Міжнародна ліга за відбудову Четвертого Інтернаціоналу Комітет зв'язку з відбудови Четвертого Інтернаціоналу Перманентна революція Революційний робітничий спалах Троцькістський міжнародний комітет зв'язку
Портал:Комунізм

Іван Микитович Смирнов (1881(1881), село Городниця Рязанської губернії, тепер Рязанської області, Російська Федерація — розстріляний 25 червня 1936, Москва) — радянський політичний, державний і партійний діяч, голова Сибірського бюро ЦК РКП(б), народний комісар пошт і телеграфів СРСР. Один із лідерів «лівої опозиції». Кандидат у члени ЦК РКП(б) з березня 1919 по березень 1920 і з березня 1921 по березень 1922 року. Член ЦК РКП(б) з квітня 1920 по березень 1921 року. Член Установчих зборів Російської республіки в 1917 році. Член ЦВК СРСР у грудні 1922 — грудні 1927 року (виведений як опозиціонер).

Життєпис

Народився в селянській родині. До 1895 року проживав у селі, після смерті батька переїхав до Москви.

Закінчив початкове міське училище в Москві. Трудову діяльність розпочав робітником на залізниці в Москві. Потім працював робітником московської фабрики.

Член РСДРП з 1899 року. Після розколу 1903 року став більшовиком.

Вів нелегальну партійну роботу в Москві, Санкт-Петербурзі, Вишньому Волочку, Ростові, Харкові, Красноярську, Томську. Шість разів був заарештований (1899, 1904, 1909, 1910, 1913, 1914), близько 6 років провів у в'язницях та 4 роки — на засланнях у Іркутській, Вологодській губерніях та Наримському краї.

З 1914 року відбував заслання в Наримському краї. У 1916 році мобілізований до російської армії, служив у Томську, був організатором нелегального «військово-соціалістичного союзу».

З березня по серпень 1917 року — член виконавчого комітету Томської ради. З серпня 1917 по 1918 рік — організатор і завідувач партійного видавництва «Хвиля» в Москві.

28 серпня 1918 — 1 квітня 1919 року — член Революційної військової ради (РВР) і завідувач політичного відділу Східного фронту. Одночасно, з 6 вересня 1918 по 8 липня 1919 року — член Революційної військової ради Республіки і завідувач політичного відділу РВРР.

У грудні 1918 — серпні 1921 року — член Сибірського бюро ЦК РКП(б).

1 квітня 1919 — 30 квітня 1920 року — член Революційної військової ради (РВР) 5-ї армії Східного фронту.

27 серпня 1919 — 7 лютого 1920 року — голова Сибірського революційного комітету. У серпні 1919 — серпні 1921 року — голова Сибірського бюро ЦК РКП(б). До 29 серпня 1921 року — голова Сибірського революційного комітету.

У грудні 1921 — квітні 1922 року — відповідальний секретар Петроградського губернського комітету РКП(б). Одночасно, в грудні 1921 — квітні 1922 року — відповідальний секретар Північно-Західного бюро ЦК РКП(б), заступник голови Північно-Західної Ради народних комісарів і заступник голови виконавчого комітету Петроградської губернської ради.

З травня 1922 по липень 1923 року — начальник Головвоєнпрому Вищої ради народного господарства (ВРНГ) РРФСР. Одночасно, з травня по вересень 1922 року — член президії ВРНГ РРФСР. У вересні 1922 — травні 1923 року — заступник голови ВРНГ РРФСР. З травня по липень 1923 року — член президії Вищої ради народного господарства (ВРНГ) РРФСР. З 1923 року був активним учасником троцькістської опозиції.

6 липня 1923 — 12 листопада 1927 року — народний комісар пошт і телеграфів СРСР.

14 листопада 1927 року виключений із ВКП(б). 31 грудня 1927 року постановою Особливої ​​наради при колегії ОДПУ засуджений до 3 років заслання. У 1928—1929 роках перебував на засланні в Зангезурі Вірменської РСР.

У жовтні 1929 року відійшов від опозиції, у травні 1930 року відновлений в членах партії.

З 1929 по 1930 рік — на господарській роботі в Москві, співробітник Народного комісаріату зовнішньої торгівлі СРСР.

У 1930—1931 роках — керуючий тресту «Саратовкомбайнбуд» (начальник будівництва Саратовського комбайнового заводу).

З 1931 по січень 1933 року — заступник начальника Головмаштрансу ВРНГ СРСР, начальник управління новобудов Народного комісаріату важкої промисловості СРСР.

14 січня 1933 року був заарештований, 20 лютого 1933 року виключений з партії і 16 квітня 1933 року Особливою нарадою при колегії ОДПУ засуджений до п'яти років таборів. На процесі «антирадянського об'єднаного троцькістсько-зінов'євського центру» (24 серпня 1936 року) засуджений до розстрілу. Розстріляний наступного дня.

Посмертно реабілітований в 1988 році.

Джерела і посилання

• Смирнов Иван Никитич