Смола (мінералогія)

«Смола» — частина назви ряду смолоподібних мінералів.

Розрізняють:

смолу буру (бекерит — в'язка бурштиноподібна смола складу C — 67,81 %; H — 8,55 %; O+S = 23,64 %. Зольність 5,7 %. Густина 1,126. Зустрічається в «блакитній землі» в Прибалтиці),
смолу гірську:

Асфальтит.
Бітуми.
Валховіт — жовта смола — (С₁₅Н₂₆О)_n. Густина 1,00—1,069.
Елатерит — кисневмісний різновид озокериту; знайдений у Перрі Зунд, пров. Онтаріо, Канада),

смолу юдейську (асфальт),
смолу залізисту (волокнисту) (гумбольдтин — водний оксалат заліза FeC₂O₄·2H₂O; сингонія ромбічна; кристали призматичні; зустрічається в покладах бурого вугілля),
смолу залізну (застаріла назва стильпносидериту, трипліту та пітициту),
смолу земну (застаріла назва ейосміту — викопної смоли з сильним приємним запахом),
смолу камфорну (ейосміт),
смолу скам'янілу (бурштин),
смолу каурійську (живиця сосни каурі з Нової Зеландії; каурі-ґума),
смолу медову (меліт),
смолу меліхромову (меліліт),
смолу уранову (загальна назва уранініту та колоїдної суміші гідрооксидів урану й свинцю),
смолу чорну (зайва назва стантьєніту — буро-чорна бурштиноподібна крихка викопна смола),
смолу японську (бурштин японський),
фукозит

Див. також

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
Лазаренко Є. К. Курс мінералогії. К., Вища школа, 1970.
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. — 1975. — 774 с.