Сновськ (історичне місто)

Сновськ
	51°38′12″ пн. ш. 31°34′08″ сх. д. / 51.6366° пн. ш. 31.5689° сх. д.
Країна	Україна і Чернігівське князівство
Тип	колишній населений пунктd
	; Сновськ

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сновськ (значення).

Не плутати з сучасним містом Сновськ.

Сновськ (староцерк.-слов. Сновскъ, Сновск) — давньоруське місто в Чернігівському князівстві, що існувало в X—XIII століттях на річці Снов, правій притоці Десни.

Вперше місто згадується в літописних джерелах за 1068 рік. Перебувало у центрі Сновської тисячі — стародавнього територіального ядра Чернігівської землі. Місто було зруйноване монголо-татарами в період навали 1238—1240 років.

Нині — городище на території селища міського типу Седнів Чернігівського району Чернігівської області.

Історія

Поява

Археологічні дані свідчать, що появі міста Сновська передував комплекс пам'яток роменської культури, представлений городищем площею близько 0,4 гектара в районі урочища Орешня в південній частині сучасного селища міського типу Седнів, а також двох поселень-супутників цього городища. Ймовірно це поселення було одним з племінних центрів сіверян^[1], яке припинило своє існування в X столітті^[2] ^:506

У Київській Русі

За припущенням радянського й українського історика Миколи Котляра, до початку XI століття Сновськ, поряд з Черніговом і Любечем з протоміста перетворилося на раннє місто з дитинцем і обхідним градом, а у 20-30 роки XI століття Сновськ перетворюється на справжнє місто. Російський історик Арсеній Насонов виділив Сновськ поряд зі Стародубом та Новгород-Сіверським до числа трьох селищ-міст, що складали основу чернігівської «волості» під час найдавнішої, початкової її частини^[3] ^:7-8

Вперше в письмових джерелах Сновськ згадується у 1068 році, коли в «Повісті временних літ» описується бій князя Святослава Ярославича з половцями в околицях Сновська. Стосовно до 1149 року в Київському літописі згадується Сновська тисяча, як територія в складі Чернігівського князівства. Єдиний відомий Сновський князь — Ростислав Ярославович. Також Сновськ згадується в Галицькому літописі під 1234 роком, де вказується поміж міст Чернігівського князівства, яке захопили війська Данила Галицького і Володимира Рюриковича^[2] ^:506

Літописний Сновськ ототожнюється з городищем в районі урочища Коронний замок в центрі сучасного селища міського типу Седнів, що має два майданчики (городище і обхідний град) загальною площею 4,3 гектара. Укріплення обох частин датуються істориками X століттям. В околицях городища виявлені залишки посадів. Також поблизу Седнєва виявлений курганний некрополь IX—XI століть, що включає понад 300 курганів. Кургани досліджувалися наприкінці XIX — на початку XX століття дослідниками Дмитром Самоквасовим та Миколою Бранденбургом^[2] ^:506

Зруйнування монголо-татарами

Монголо-татарське нашестя 1238—1240 років розорило чернігівський регіон, знищивши повністю міста Сновськ, Хоробор та Оргощ^[4]. З цього періоду місто перетворюється на пустку.

Село Сновськ і створення слободи Седнєв

У 1527 році Сновськ згадується як поселення «з 50 димами» в «Пам'яті», яка описує міста Чернігово-Сіверської землі, які перейшли в 1503 році з Великого князівства Литовського до складу Московської держави. На початку XVII століття село Сновськ, відоме в цей час також як село Княгиніно, припинило своє існування.

Після входження чернігівської землі до складу Речі Посполитої в 1618—1620 роках на теренах колишнього села Сновська була заснована слобода Седнів, яка з 1626 року став центром Седнівської волості, що належала магнатам Пацам. У 1638 році Седнів згадується як містечко «з 80 димами», на території якого споруджено шляхетський замок^[2] ^:506

Сучасний стан

Нині залишки Сновська представлені городищем на території сучасного селища міського типу Седнів Чернігівського району Чернігівської області.

Примітки

↑ Черниговская земля в XI — начале XIII в. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 серпня 2021. Процитовано 15 листопада 2019.
↑ ^а ^б ^в ^г Верменич Я. В., Бортман Д. Я. Седнів // Енциклопедія історії України. У 10 т. / Редкол В. А. Смолій та ін. Інститут історії України НАН України.. — Київ: Наукова думка, 2012. — Т. 9. Прил-С.. — С. 504—506. — 944 с. — 5000 экз. — ISBN 978-966-00-1290-5.
↑ Котляр Н. Ф. Территориальное развитие Чернигово-Северской земли в домонгольское время. Создание и развитие Черниговского княжества [Архівовано 19 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Древняя Русь. Вопросы медиевистики. — Институт славяноведения РАН, 2012. — Вып. 5 (52), март. — С. 5—16. — ISSN 2071-9574.
↑ Соловьев А. В. Автор «Задонщины» и его политические идеи [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] // Труды отдела древнерусской литературы. — М., Л.: Изд-во АН СССР,, 1958. — Т. XIV. — С. 184.

Література

Верменич Я. В., Бортман Д. Я. Седнів // Енциклопедія історії України. У 10 т. / Редкол В. А. Смолій та ін. Інститут історії України НАН України.. — Київ: Наукова думка, 2012. — Т. 9. Прил-С.. — С. 504—506. — 944 с. — 5000 экз. — ISBN 978-966-00-1290-5.
Котляр Н. Ф. // Древняя Русь. Вопросы медиевистики. — Інститут слов'янознавства РАН, 2012. — Вип. 5 (52), март. — С. 5-16. — ISSN 2071-9574.

Див. також

[1] Черниговская земля в XI — начале XIII в. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 серпня 2021. Процитовано 15 листопада 2019.

[ЕИУ-2] а ^б ^в ^г Верменич Я. В., Бортман Д. Я. Седнів // Енциклопедія історії України. У 10 т. / Редкол В. А. Смолій та ін. Інститут історії України НАН України.. — Київ: Наукова думка, 2012. — Т. 9. Прил-С.. — С. 504—506. — 944 с. — 5000 экз. — ISBN 978-966-00-1290-5.

[Котляр-3] Котляр Н. Ф. Территориальное развитие Чернигово-Северской земли в домонгольское время. Создание и развитие Черниговского княжества [Архівовано 19 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Древняя Русь. Вопросы медиевистики. — Институт славяноведения РАН, 2012. — Вып. 5 (52), март. — С. 5—16. — ISSN 2071-9574.

[4] Соловьев А. В. Автор «Задонщины» и его политические идеи [Архівовано 6 березня 2016 у Wayback Machine.] // Труды отдела древнерусской литературы. — М., Л.: Изд-во АН СССР,, 1958. — Т. XIV. — С. 184.

[1]

[2]

[3]

[4]