Сніжний барс (титул в альпінізмі)
Сніжний барс - неофіційний титул (звання) в альпінізмі. Офіційна назва жетона, яким нагороджуються альпіністи, що підкорили найвищі вершини, розташовані на території колишнього СРСР, «Підкорювач найвищих гір СРСР»[1].
Звання і жетон були засновані в 1967 р. Автором ескізу значка був заслужений майстер спорту, заслужений тренер СРСР І. І. Антонович. Жетон є номерним. Кожен номер жетона закріплений за сходжувачем на вершини в порядку надходження інформації про вчинені сходження[1].
Цей жетон користується повагою не тільки в нових незалежних державах, що утворилися на території СРСР (СНД), а й у багатьох зарубіжних країнах. Офіційний список альпіністів, нагороджених даними жетоном, включає багатьох зарубіжних альпіністів.
Всього звання «Сніжного барса» за сходження в період 1961-2010 рр. присвоєно 567 альпіністам, включаючи 29 жінок[2].
У різні періоди часу жетоном нагороджувалися альпіністи, які зійшли на вершини:
- з 1961 р. по 1984 р. - 4 семитисячники - пік Комунізму, пік Перемоги, пік Леніна, пік Корженевської
- з 1985 р. по 1989 р. - 4 семитисячники - пік Комунізму, пік Хан-Тенгрі, пік Леніна, пік Корженевської[1]
З 1990 р. і по теперішній час жетоном нагороджуються альпіністи за підкорення всіх 5-ти гір колишнього Радянського Союзу висотою понад 7000 м (список наведено в порядку зменшення складності і небезпеки сходження)[1]:
- 2 піки в горах Тянь-Шань:
- Пік Перемоги (7439 м),
- Пік Хан-Тенгрі (7010 м);
- 3 піки на Памірі:
- Пік Ісмаїла Самані (колишній пік Комунізму, 7495 м),
- Пік Леніна (з 2006 року пік Абуалі ібн Сіно з таджицької сторони, 7134 м),
- Пік Корженевської (7105 м).
- Борис Коршунов (Росія, Москва) став 9-кратним «Сніжним барсом» (1981-2010)[2].
- Борис Коршунов (Росія, Москва) востаннє виконав норматив у віці 69 років[2].
- Андрій Целіщев (Казахстан, Усть-Каменогорськ) в 22 роки став наймолодшим «Сніжним барсом» (1986)[2].
- Малік Ісмет (Казахстан, Алмати) став першим «Сніжним барсом» за один сезон (1991)[2].
- Анджей Баргель (Польща) - всі 5 сходжень в 29 днів 17 годин 5 хвилин від виходу базового табору 15 липня (літо 2016)
- Борис Сівцов (Донецьк, 1969)
- Олексій Алещенко (Донецьк, 1969)
- Анатолій Вітко (Дніпропетровськ, 1970)
- Олександр Зайдлер (Дніпропетровськ, 1970)
- Віктор Шабохін (Днпропетровськ, 1970)
- Віктор Прудніков (Днпропетровськ, 1972)
- В. Самойленко (Днпропетровськ, 1972)
- Борис Іванов (Донецьк, 1972)
- Петро Шаботкін (Донецьк, 1972)
- Владислав Резнік (1976)
- Валерій Дубінін (Київ, 1976)
- Вадим Свириденко (Одеса, 1981)
- Олександр Власенко (Одеса, 1981)
- Євген Кондаков (Суми, 1981)
- Ігор Оробей (Одеса, 1981)
- Петро Старицький (Одеса, 1981)
- Віталій Бахтиозін (Харків, 1983)
- Любов Гатауліна (Шевченко, 1987)
- Валерій Філімонов (Нікополь, 1987)
- Володимир Мамчич(Одеса, 1987)
- Віктор Тодоров (Одеса, 1987)
- Анатолій Олік (Одеса, 1987)
- Мстислав Горбенко (Одеса, 1987)
- Анатолій Бланковський (Запоріжжя, 1988)
- Ігор Юрченко (Київ, 1988)
- Олександр Верба (Київ, 1988)
- Володимир Стадник (Київ, 1988)
- Олександр Гребенніков (Київ, 1988)
- Наталія Коробова (Київ, 1988)
- Георгій Губер (Токшмак, 1988)
- Олександр Герасимов (Харків, 1988)
- Юрій Григоренко-Пригода (Харків, 1988)
- Олександр Кудін (Харків, 1988)
- Владислав (Влад) Пилипенко (Харків, 1988)
- Григорій Єременко (Харків, 1988)
- Валентин Кутецький (Харків, 1988)
- Юрій Вірченко (Харків, 1988)
- Микола Вітковський (Харків, 1988)
- Юрій Чеховський (Харків, 1988)
- Світлана Бугай (Харків, 1988)
- Тамара Єна (Харків, 1988)
- Юрій Вітюк (Донецьк, 1988)
- Сергій Коваль (Донецьк, 1988)
- А. Локтіонов (Донецьк, 1988)
- Віталій Решетняк (Донецьк, 1988)
- Надежда Білан (Київ, 1989)
- Сергій Воронцов (Київ, 1989)
- Юрій Головаха (Київ, 1989)
- Ігор Романцев (Харків, 1989)
- Віктор Оліферов (Київ, 1989)
- Григорій Чуб (Київ, 1989)
- Генадій Копейка (Харків, 1989)
- Олександ Коваль (Запоріжжя, 1989)
- Микола Міщенко (Харків, 1989)
- Сергій Бершов (Харків, 1989)
- Ігор Гаврилов (Харків, 1989)
- Анатолій Танець (Харків, 1989)
- Віктор Глошапов (Харків, 1989)
- Олександр Швед (Харків, 1989)
- Євгеній Старосельський (Харків, 1989)
- Микола Назаренко (Одеса, 1989)
- Володимир Альперін (Харків, 1989)
- Валерій Розенберг (Одеса, 1989)
- Олександр Серпак (Одеса, 1989)
- Георгій Руденко (Херсон, 1990)
- Сергій Продан (Одеса, 1991)
- Сергій Ляхимець (Київ, 1991) (загинув від лавиною 02.1994)
- Володимир Нікітін (Київ, 1991)
- Євгеній Чізмар (Мукачеве, 1991)
- Святослав Сенчина (Львів, 1991)
- Олександр Пархоменко (Київ, 1991)
- Володимир Чегель (Київ, 1991)
- Олексій Боков (Харків, 1992)
- Федір Мітюхін (Суми, 2002)
- Юрій Круглов (Севастополь, 2005)
- Юрій Кіліченко (Одеса, 2009)
- Андрій Чепіга (Київ, 2010)
- Юрій Черевко (Київ, 2010)
- Павло Киричек (Київ, 2011)
- Євген Чуканов (Київ, 2012)
- Сергій Бублик (Суми, 2015)
- ↑ а б в г Стариков Г.А. Істория появления жетона «Покоритель высочайших гор СССР» («Снежный барс »). Архів оригіналу за 18 серпня 2011. Процитовано 30 січня 2012.
- ↑ а б в г д Список альпіністів, нагороджених жетоном «Підкорювач найвищих гір СРСР». Архів оригіналу за 10 грудня 2016. Процитовано 30 січня 2012.
- Альпинизм. Энциклопедический словарь/ Захаров П. П., Мартынов А. И., Жемчужников Ю. А. — М.: ТВТ Дивизион, 2006.