Сойко Іван Васильович
| Сойко Іван Васильович | |
|---|---|
| Народився | 1947 Шкроботівка, Шумський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР |
| Помер | 7 лютого 2021 |
| Науковий ступінь | кандидат наук |
| Нагороди |  |
Іван Васильович Сойко (18 жовтня 1947, с. Шкроботівка Шумський район Тернопільська область — 7 лютого 2021, Київ[1]) — видатний український перекладознавець, педагог, усний і письмовий перекладач, викладач Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка (доцент кафедри германської філології, кандидат філологічних наук).
1970 року закінчив факультет іноземних мов (перекладацьке відділення) Київського державного університету імені Тараса Шевченка.
1976—197 роках — навчання в аспірантурі при Лейпцизькому університеті. Кандидатська дисертація «Satzmodelle mit nichtrealisierter syntaktischer Valenz in der deutschen und ukrainischen gesprochenen Sprache» (Моделі речень з нереалізованою синтаксичною валентністю в німецькому та українському розмовному мовленні) (1979, науковий керівник — професор Ґ. Гельбіґ).
Від 1973 року — в Київському національному університеті ім. Т. Г. Шевченка: викладач кафедри німецької мови неспеціальних факультетів (1973—1976), викладач (1976—1985), доцент кафедри німецької філології (1985—2002), завідувач (жовтень 2002 — червень 2010), доцент кафедри германської філології (від 2010).
Помер 7 лютого 2021 року від ускладнень, спричинених коронавірусною хворобою.
Напрямки наукової діяльності: теорія валентності, контрастивна лінгвістика, перекладознавство, фахові мови, правнича лінгвістика, проблеми перекладу юридичних текстів, термінографія.
Автор 56 друкованих праць (двох колективних монографій, наукових статей, юридичного словника, перекладів тощо).
Науково-педагогічний стаж — 40 років. Брав участь у програмі «Трансформ» Федерального уряду Німеччини з укладання Німецько-українського словника з адміністративного права, а також у підготовці й реалізації (на першому етапі) німецько-українського проекту «Germanistische Institutspartnerschaft» спільно з Інститутом Гердера Лейпцизького університету.
Підготував 8 кандидатів наук.
Як перекладач забезпечував послідовний та синхронний переклад у рамках численних проектів Федерального уряду Німеччини, Ради Європи, Європейського Союзу та під час офіційних переговорів на урядовому рівні.
- Проблемы теории валентности (на материале немецкого языка) // Современное зарубежное языкознание. Вопросы теории и методологии. Отв. ред. А. С. Мельничук. — К.: Наукова думка, 1983. С. 177—190.
- Nichtrealisierung der obligatorischen syntaktischen Valenz als textbildendes Mittel. // Linguistische Studien. ZISW, Reihe A, H. 164. Berlin, 1987. — S. 27—43.
- Німецько-українсько-російський коментований словник з адміністративного права. — К.: Укр. правнича фундація; укр. центр правничих студій, 2003. — 464 с. (у співав. з Б. Шлоером).
- Про концептуальні засади сучасного перекладного юридичного словника // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наукових праць. — Вип. 14.Книга 2. — К.: Вид. Дім Дмитра Бураго, 2005. — С. 154—157.
- Філологічна спадщина проф. І. В. Шаровольського // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наукових праць. — Вип. 18. Книга 2. — К.: Вид. Дім Дмитра Бураго, 2005. — С. 194—197.
- Стефан Цвейг. Магеллан. — К.: Дніпро, 1991 (переклад з німецької).
- Рецензія на книгу: Philipp Hofeneder: Die mehrsprachige Ukraine.Übersetzungspolitik in der Sowjet union von 1917 bis 1991. Münster, Wien. — LitVerlag, 2013. — 208 s. // Zeitschrift für Slawistik. De Gruyter, 59 (3). Buchbesprechung. — S. 1—6.
- Стефан Цвейг. Забуті мрії // Антологія австрійської прози початку ХХ століття. — К.: Темпора, 2014. — С. 332—343.
У 2010 році нагороджений Федеральним президентом Німеччини високою державною відзнакою — Кавалерським Хрестом «Ордена за заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (Bundesverdienstkreuz).
Ветеран, тенор народної хорової капели «Дніпро». За його сприяння була організована співпраця капели з хором м. Констанц, Німеччина.