Перейти до вмісту

Солоне (селище)

Координати: 48°11′41″ пн. ш. 34°51′15″ сх. д. / 48.19472° пн. ш. 34.85417° сх. д. / 48.19472; 34.85417
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Солоне (Солонянський район))
селище Солоне
Герб Солоного Прапор Солоного
Будинок Бергманів
Будинок Бергманів
Будинок Бергманів
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район Дніпровський район
Тер. громада Солонянська селищна громада
Код КАТОТТГ UA12020270010031228 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засновано наприкінці XVII ст.
Колишня назва Новоселівка, Енгельгардівка, Солоненьке
Статус із 2024 року
Населення ▼ 7 380 (01.01.2022)[1]
Поштовий індекс 52400 — 52404
Телефонний код +380 5669
Географічні координати 48°11′41″ пн. ш. 34°51′15″ сх. д. / 48.19472° пн. ш. 34.85417° сх. д. / 48.19472; 34.85417
Висота над рівнем моря 109 м
Водойма річка Солона


Відстань
Найближча залізнична станція: Привільне
До станції: 10 км
Селищна влада
Адреса 52400, смт Солоне, вул. Гагаріна, 7
Голова селищної ради Копейко Михайло Мусійович
Карта
Солоне. Карта розташування: Україна
Солоне
Солоне
Солоне. Карта розташування: Дніпропетровська область
Солоне
Солоне
Мапа

Солоне у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Солоне.

Соло́не — селище в Україні в Дніпровському районі Дніпропетровської області, центр Солонянської селищної територіальної громади. До 2020 року було районним центром Солонянського району Дніпропетровської області. Населення  — 7380 мешканців.

Географічне розташування

[ред. | ред. код]
Стела на в'їзді в селище

Селище міського типу Солоне розміщене на берегах невеликої пересихаючої річки Солоної, яка через 5 км впадає в річку Мокра Сура. На річці і декількох пересихаючих струмках зроблені загати. Через селище проходить автомобільна дорога Р80.

Археологічні розвідки

[ред. | ред. код]

Перші оселі на місці сучасного селища виникли ще в ІІІ тисячолітті до нашої ери. Рештки поселень і курганні могильники ямної культури доби міді-бронзи були знайдені при археологічних розкопках на околицях села.

Історичні відомості

[ред. | ред. код]

Наприкінці XVII століття на схід від сучасного селища виникло поселення Новоселівка засноване кріпаками-втікачами. На початку XVIII століття кріпаків з Новоселівки переселили на землі по річці Солоненькій. Найменування річки, за розповідями, пішло від того, що вода в ній була солоною, а влітку на берегах навіть виступав солонець. Нове поселення дістало назву Енгельгардівка. В 80-х роках XVIII століття село було названо Солоненьким. На той час тут жило 485 осіб.

у 1803 році в Солоненькому була побудована Петро-Павлівська церква[2].

На викуплених у 1852 році землях меноніти Бергмани побудували хутір і назвали його Абрамівським. З часом хутір перетворився у потужну економію.

За переписом 1858 року в Солоненькому налічувалось 724 особи, які займалися хліборобством та скотарством. Напередодні Першої світової війни в Солоному було 274 двори, кількість населення становила 1830 осіб.

Наприкінці XIX століття громаді села, яке стало називатися Солоним, належало 1785,5 десятини землі.

У 1881 році землі сільця Солоненького були розподілені таким чином (десятина — це 1,0925 гектара):

  • хутір Абрамівський, володіння меноніта Абрама Абрамовича Бергмана — 2222 дес. 
  • володіння селянина Давида Сергійовича Строменка (з іншими) — 1 десятина
  • володіння меноніта Германа Абрамовича Бергмана — 2229 дес.
  • володіння селян власників — 407 дес.

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі Солоне (Енгельгардове), центрі Солонянської волості Катеринославського повіту Катеринославської губернії, мешкало 735 осіб, налічувалось 138 дворових господарств, існувала православна церква, школа, крамниця, відбувалися 2 ярмарки на рік[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1398 осіб (719 чоловічої статі та 679 — жіночої), з яких 1387 — православної віри[4].

У грудні 1905 році в Солоному проходив з'їзд Селянської спілки, на що влада оголосила воєнний стан у повіті і село було обстріляно артилерією за наказом генерал-губернатора Сандецького. Василій Строменко, Ярема Строменко, Панас Бабенко, учитель Євген Моцний, Оникикій Стром, Потап Колодченко, Міхей Московка 1882 г.р., Данило Бондаренко, Григорій Поплавський були заарештовані. Більшість з них засуджені і вислані на північ Росії.[5]

У 1923 році Солоне стало районним центром. З 1960 року селище Солоне віднесене до категорії селищ міського типу.

У 1925 у Солоному відбувся гучний судовий процесс. На лаві підсудних опинилися 14 чоловік. Між ними голова Солоняського райвиконкому, голова СільЄСТ-ва , фінінспектор й нарсуддя. Головні пункти обвинувачення - незаконне позбавлення деяких селян права голосу на виборах, несправедливе вирішення земельних питань, розтрати, недбале ставлення до своїх обов'язків.[6]

У 1937 радянська влада побудувала в Солоному грандіозний театр, який було зруйновано у 1943 році[7].

До 1914 року в Солонянській школі викладали математику - Євген Федосійович Моцний[8] , а українську мову та літературу - Олександр Потапович Колодченко[9]

У 1941 з серпня по жовтень в Солоному діяв партизанський загін НКВС під керівництвом Карпа Родіоновича Волобуєва[10].[11]

1989 року за переписом тут мешкало приблизно 7400 осіб.

У 1990 році патріоти вперше встановили у Солоному жовто-блакитний прапор[12]

Колись село розділялось на три частини: Шланбова (ймовірно від «шлагбаум»), Більчена (ймовірно від "білий) та Коновалівка[13].

Населення

[ред. | ред. код]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[14]:

Мова Кількість Відсоток
українська 6870 92.49%
російська 516 6.95%
вірменська 15 0.20%
білоруська 9 0.12%
інші/не вказали 18 0.24%
Усього 7428 100%

Заклади соціально-культурної сфери

[ред. | ред. код]

Освітні заклади

[ред. | ред. код]
  • Солонянська СЗОШ № 1 вул. Шевченка, 33
  • Солонянська СЗОШ № 2 вул. Строменка, 50
  • Солонянський ДНЗ вул. Шевченка, 22

Заклади охорони здоров'я

[ред. | ред. код]
  • Солонянська Центральна районна лікарня вул. Усенка,13
  • Солонянський Центр первинної медичної допомоги вул,Усенка 13

Культурні заклади

[ред. | ред. код]
  • Районний будинок культури вул. Гагаріна, 12-а
  • Будинок дитячої творчості вул. Гагаріна, 3
  • Дитяча музична школа вул. Гагаріна, 3

Найбільші підприємства

[ред. | ред. код]
  • Солонянський РЕМ
  • Міжрайонне управління водного господарства
  • ТОВ «Завод полімер деталь»
  • ТОВ Солонянський завод «Агрополімердеталь»
  • ТОВ «Агроовен»
  • Солонянська СЕГГ ВАТ «Дніпропетровськ газ»
  • Супермаркет «Varus»

Релігія

[ред. | ред. код]

В селищі знаходяться наступні сакральні споруди релігійних громад:

  • Храм Святого Архистратига Божого Михаїла ПЦУ (вул. Перемоги, 52);
  • Храм Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ (вул. Голуба, 8-А);
  • Свято-Стрітенський храм (вул. Соборна, 65-Б);
  • Буддійський храм (вул. Строменка, 4-А).

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

У селищі є будинок братів Бергманів. Тепер у цій будівлі розміщені краєзнавчий музей, районний архів, бібліотека, центр надання адміністративних послуг. Сім'я Бергманів у 1862 році отримала 14 тисяч десятин землі. На території селища розташовані дві садиби, які належали Пітеру Хугу, Абрахаму та Герману Бергманам. Одна з них є пам'яткою архітектури України місцевого значення. Бергмани активно розвивали регіон. Земська лікарня, земська школа, дороги, початкові школи в інших населених пунктах збудовані за сприяння родини Бергманів, багато будівель існують до цього часу.


Відомі люди села

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Храм Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ
    Храм Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ
  • Військовий меморіал землякам, які загинули в роки Другої світової війни
    Військовий меморіал землякам, які загинули в роки Другої світової війни
  • Середня загальноосвітня школа №1
    Середня загальноосвітня школа №1
  • Свято-Стрітенський храм
    Свято-Стрітенський храм
  • Барельєф Т. Г. Шевченка
    Барельєф Т. Г. Шевченка

Література

[ред. | ред. код]
  • Волощенко Г.П., Станкевич Н.І., Теліченко Ю.М. Соло́не // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Дніпропетровська область / А.Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969 : 959с. — С.776-786

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Солоне (селище)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 — Державна служба статистики України (укр.)(англ.)
  2. ↑ Житие православных в тч Прокоп Драгожинский Ч.1 Соленое/The Orthodox life. P. 1 The village Solone (укр.), архів оригіналу за 2 грудня 2021, процитовано 2 грудня 2021
  3. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — с. 21 (рос. дореф.)
  4. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-63. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  5. ↑ Деды бунтовали. О революции 1905 года в Екатеринославском уезде (Строменко, Стасюк, Поплавский и тд) (укр.), процитовано 19 липня 2022
  6. ↑ Становление советского режима на Солонянщине. Часть2/2. Деды танцевали Eng subs (укр.), процитовано 12 квітня 2022
  7. ↑ Краткая история Солонянского театра (1937-1941). Почему немцы взорвали театр? (укр.), архів оригіналу за 5 листопада 2021, процитовано 5 листопада 2021
  8. ↑ Эпоха Моцных-Строменко из села Соленое/The era of Motsny-Stromenko from the village Solone, Ukraine - YouTube. www.youtube.com. Процитовано 16 травня 2022.
  9. ↑ Галерея сложных судеб. Александр Колодченко - сельский учитель знал историю лучше Грушевского - YouTube. www.youtube.com. Процитовано 16 травня 2022.
  10. ↑ Отряды НКВД в немецко-советской войне 1941-1945. Отряд Волобуева, Украина. Взгляд изнутри. (укр.), архів оригіналу за 5 листопада 2021, процитовано 5 листопада 2021
  11. ↑ Irena Konovets-Poplavska (8 жовтня 2024), "Партизанский" отряд НКВД Волобуева. Ч. 2/2 Волобуев: необычная биография партийного карьериста, процитовано 9 жовтня 2024
  12. ↑ Анатолій Сокоринський: розмова чому РУХ не вижив у незалежній Україні за яку він власне і боровся (укр.), процитовано 22 квітня 2023
  13. ↑ Солоне, Вовніги, Башмачка: Розповідають вулиці та ставки Солоного. Солоне, Вовніги, Башмачка. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 13 вересня 2018.
  14. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних


Дніпропетровська область Це незавершена стаття про Дніпропетровську область.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Солоне_(селище)&oldid=44533269