Сопільник Петро Никифорович
Сопільник Петро Никифорович | ||||
---|---|---|---|---|
![]() | ||||
Народження | 14 лютого 1922 ![]() Дніпропетровська область ![]() | |||
Смерть | невідомо ![]() | |||
Країна | ![]() ![]() | |||
Навчання | Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна (1961) ![]() | |||
Вчитель | Панін Михайло Микитович ![]() | |||
Діяльність | художник, педагог ![]() | |||
Працівник | Вижницький коледж прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка і Косівський державний інститут прикладного та декоративного мистецтва ![]() | |||
Член | Національна спілка художників України ![]() | |||
Учасник | німецько-радянська війна ![]() | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Петро́ Ники́форович Сопі́льник (14 лютого 1922, Соколове — ?) — український радянський художник монументального і декоративно-ужиткового мистецтва; член Спілки радянських художників України.
Народився 14 лютого 1922 року в селі Соколовому (нині Дніпропетровська область, Україна). Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985)[1].
Протягом 1946—1948 років навчався на живописно-педагогічному відділенні Дніпропетровського державного художнього училища, був учнем Михайла Паніна. Отримав кваліфікацію викладача малювання та креслення. Упродовж 1948—1950 років викладав рисунок та історію мистецтва у Вижницькому училищі прикладного мистецтва. 1950 року за власним бажанням переведений на посаду викладача рисунка, історії мистецтва і композиції в Косівське училище прикладного мистецтва. Одночасно до 1961 року навчався на факультеті теорії та історії мистецтв Інституту живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна Академії мистецтв СРСР у Ленінграді. У січні 1963 року звільнився з посади у зв'язку з переходом на творчу роботу в Станіславське товариство художників[2].
Мешкав у Івано-Франківську в будинку на вулиці Івана Франка, № 27, квартира № 3.
Працював у галузях монументального та декоративного мистецтва, а також мистецтвознавства. Серед робіт:
- ювілейна ваза пам'яті Юрія Федьковича (1956, дерево, барельєф, різьблення);
- декоративні тарілки: «Олекса Довбуш», «Гуцульська пісня» (1963); «Грай сопілко» (1964), «Хто меч підійме проти нас — від меча і загине» (1965); «В ім'я людства» (1967);
- декоративні пано: «Гуцульське весілля» (1963, мозаїка соломою), «Київська леґенда» в Івано-Франківському готелі «Київ» (1965, теразит, сграфіто), «Дністер» в Івано-Франківському кафе «Дністер» (1966, камінь-валун, мідь, теразит);
- рельєфи «Вічний революціонер» в Івано-Франківському кінотеатрі (1967, кована сталь), «Данко» (1968, кована бронза) і рельєфний портрет Василя Стефаника (1971, кована мідь) — останні два в Івано-Франківському педагогічному інституті.
- пам'ятник «Меч і рало» в селі Крилосі (1987)[3].
Автор творів на шевченківську тему: «Кобзар» (1961, теракота), декоративних тарілок, зокрема «Козак Мамай» (1963, інтарсія соломкою), «Зоре моя вечірняя» (1964), блюдо з портретом Шевченка (1964), панно «Сім'я вечеря коло хати» (1964, інтарсія соломою), барельєф «Прометей» (1964, кута бронза).
Брав участь у республіканських виставках з 1964 року, міжнародних з — 1967 року.
В Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського зберігаються два твори майстра[4].
- ↑ Сопильник Петр Никифорович / Память народа. Юбилейная картотека. (рос.)
- ↑ Валентина Молинь. До історії викладання художньо-професійних дисциплін у Косівському училищі (1945—1970 рр.) / Вісник Львівської національної академії мистецтв. Вип. 33. С. 92.
- ↑ Пам'ятник «Меч і рало». Крилос. / IGotoWorld — Туристичний портал та Путівник по Україні.
- ↑ Сопільник Петро Никифорович / Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського.
- Сопільник Петро Никифорович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — 563 с.;
- Сопільник Петро Никифорович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
- Сопільник Петро // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1976. — Кн. 2, [т. 8] : Символізм — Технічні рослини. — ISBN 5-7707-4049-3.;
- Сопільник Петро Никифорович // Шевченківський словник / відповідальний редактор Є. П. Кирилюк ; Інститут літератури імені Тараса Шевченка Академії наук Української РСР, Головна редакція Української радянської енциклопедії. — Київ : Поліграфкнига, 1977. — Т. 2 : Мол—Я. — 412 с., С. 232;
- Катерина Мамаєва. Сопільник Петро Никифорович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 905.
- Народились 14 лютого
- Народились 1922
- Уродженці Дніпропетровської області
- Випускники Санкт-Петербурзького державного академічного інституту живопису, скульптури та архітектури імені І. Ю. Рєпіна
- Викладачі Вижницького училища прикладного мистецтва
- Викладачі Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва
- Члени Національної спілки художників України
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Учасники Другої світової війни з СРСР
- Випускники Дніпропетровського художнього училища
- Українські художники-монументалісти
- Радянські художники-монументалісти
- Радянські педагоги
- Художники Івано-Франківська