Перейти до вмісту

Софійський метрополітен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Софійське метро)
Софійський метрополітен
Софийско метро

Перон станції «Красно село» в день відкриття лінії М3, 26 серпня 2020.
Опис
КраїнаБолгарія
МістоСофія
Дата відкриття28 січня 1998
Щоденний пасажиропотік~450 000[1]
Річний пасажиропотік132 млн
Сайтwww.metropolitan.bg
Підприємницькі дані
ВласникСофійський муніципалітет
ОператорЦентр міської мобільності
КерівникСтоян Братоєв
Маршрутна мережа
Кількість ліній4
Кількість станцій47
Довжина мережі52 км
Рухомий склад
Кількість вагонів258
Кількість вагонів у складі3 чи 4
Основні типи рухомого складу81-717/714; 81-740/741; Siemens Inspiro
Кількість депо2
Технічні дані
Ширина колії1435 мм
Електрифікація825 V ПС від третьої рейки (M1/M2/M4)
1500 V ПС від контактної мережі (M3)
Середня швидкість39 км/ч
Максимальна швидкість80 км/ч
Схема маршрутів

CMNS: Софійський метрополітен у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Софі́йський метрополіте́н, Софійське метро (болг. Софийско метро) — система ліній метрополітену в Софії, столиці Болгарії, є єдиним метрополітеном держави.

Введено в дію 28 січня 1998 р. Станом на 2024 рік, Софійський метрополітен має чотири сполучені між собою лінії — 47 станцій із загальною довжиною колій 52 км[2].

Кошти на будівництво Софійського метро отримує від Уряду Республіки Болгарія та Європейського Банку. Метро будує японська фірма.

Історія

[ред. | ред. код]
Початкова схема метроліній, 1970

Софійський метрополітен відкрили після більш ніж 15 років будівництва (перші тунелі були споруджені в 1982 році при будівництві державного палацу культури) 28 січня 1998 року. На момент відкриття лінія складалася з п'яти станцій і мала довжину 6,5 км, в 1999 і 2000 роках лінія продовжувалась по одній станції на схід, у 2003 році була відкрита дільниця в північному напрямку з наземною станцією — «Обеля». У 2009 лінія була продовжена на 6 станцій у східному напрямку. 25 квітня 2012 року були відкриті станції метро «Младост 3» та «Царьградне шосе».

Перша лінія M1 — Червона

[ред. | ред. код]

Перша черга лінії 1 з п'яти станцій завдовжки 6,5 км сполучила бульвар Сливница через Люлін з бульваром К. Величкова з 28 січня 1998. Станція «Ополченська» введена в експлуатацію 17 вересня 1999, станція «Сердика І», що розташована на площі Святої Неділі — 31 жовтня 2000-го, на 31 грудня перша лінія мала 8,1 км завдовжки. Подальше подовження лінії відбулося в квітні 2003 року — 1,8 км — відкрита станція «Обеля».

2005-го року введено в експлуатацію нову чергу із трьох станцій завдовжки 4,8 км між площею Святої Неділі і Всесвітнім торговим центром «Інтерпред» (станція «Жоліо Кюрі»). 2006 року розпочато будівництво черги завдовжки 3,2 кілометри, що сполучила Ізгрев та мікрорайон Младост-1. Завершення будівництва перших трьох станцій черги було заплановано на осінь 2007 року, проте в результаті різних затримок при будівництві першої черги Другої лінії дільниця «Стадіон Васил Левський» — «Младост 1» була введена в експлуатацію 8 травня 2009 року, але діяла протягом короткого періоду часу окремо від західної частини лінії. Об'єднання лінії відбулося 7 вересня 2009.[3]

На станції «Младост 1» відбувається розгалуження лінії:

  • Північна гілка (сучасна  М4 ) завдовжки 7,2 км, що сполучає станції «Младост 1» і аеропорт Софії (шість станцій), введена в експлуатацію 2 квітня 2015;
  • Південна гілка «Младост 1» — «Бізнес-парк Софія» завдовжки 2,62 км (три підземні станції) була введена в експлуатацію 8 травня 2015 року.

Друга лінія M2 — синя

[ред. | ред. код]

Друга лінія Софійського метрополітену проходить через райони Обеля, Надежда, центр міста і Лозенець на півдні міста.[4] Будівництво 6,4-кілометрової ділянки між районом Надєжа та районом Лозенець через центральний залізничний вокзал і Національний палац культури почалося 14 грудня 2008. Робота на дільниці між житловими масивами Обеля і Надєжда почалася в лютому 2010. Обидві частини лінії введено в експлуатацію 31 серпня 2012 року.[4]

Станції «Национален Дворец на Културата» («НДК») і «Європейський союз» та з'єднувальні тунелі були частково завершені протягом будівництва Національного палацу культури та реконструкції околиць наприкінці 1970-х і початку 1980-х років.

У березні 2014 року було підписано контракт на будівництво південної гілки. Розширення завдовжки 1,3 км включає в себе станцію метро «Витоша», розташовану в районі Хладилніка. Завершення будівельних робіт було заплановано на червень 2016-го[5][6].

Також є плани по будівництву лінії до Іліянців, починаючи від існуючого відгалуження між станціями «Княгиня Марія Луїза» і «Хан Кубрат».

Станції

[ред. | ред. код]

Діючі

[ред. | ред. код]

Сортування за замовчуванням у переліку виконано за датою відкриття.

Станція Лінія Світлина В експлуатації з Примітки
Сливница  М1   М4  28 січня 1998
Люлін  М1   М4  28 січня 1998 обслуговує однойменний житловий масив
Західний парк  М1   М4  28 січня 1998
Вардар  М1   М4  28 січня 1998
Костянтин Величков  М1   М4  28 січня 1998
Ополченська  М1   М4  17 вересня 1999
Сердика  М1   М4  31 жовтня 2000 пересадка на  М2 
Обеля  М2   М4  20 квітня 2003 перша від електродепо
Стадіон Васил Левський  М1   М4  8 травня 2009 розташована біля однойменного стадіону
Жоліо Кюрі  М1   М4  8 травня 2009
Г. М. Димитров  М1   М4  8 травня 2009
Мусагеница  М1   М4  8 травня 2009 обслуговує однойменний житловий масив
Младост 1  М1   М4  8 травня 2009 обслуговує однойменний житловий масив
Софійський університет
імені Святого Климента Охридського		  М1   М4  7 вересня 2009 пересадка на  М3 
Младост 3  М4  25 квітня 2012 обслуговує однойменний житловий масив
Інтер Експоцентр — Царьградне шосе  М4  25 квітня 2012 розташована на однойменному шосе
Ломско шосе  М2  31 серпня 2012 обслуговує житловий масив Врабниця
Белі Дунав  М2  31 серпня 2012 розташована на межі житлових масивів Надежда-3 і Надежда-4
Надежда  М2  31 серпня 2012 обслуговує однойменний житловий масив, розташована під бульваром Ломське шосе
Хан Кубрат  М2  31 серпня 2012 розташована на межі житлових масивів Надежда-1 і Надежда-2
Княгиня Марія Луїза  М2  31 серпня 2012 розташована біля Центрального онкодиспансеру
Центральний вокзал  М2  31 серпня 2012 розташована біля Центрального вокзалу і Центрального автовокзалу
Львов мост  М2  31 серпня 2012 розташована біля однойменного мосту
Сердика II  М2  31 серпня 2012 пересадка на  М1  і  М4 
НДК  М2  31 серпня 2012 пересадка на  М3 
Європейський союз[7]  М2  31 серпня 2012 розташована біля «Музею Землі та Людини» та City Center Sofia
Джеймс Баучер  М2  31 серпня 2012 обслуговує житловий масив Лозанець
Дружба  М4  2 квітня 2015 обслуговує однойменний житловий масив
Іскарське шосе  М4  2 квітня 2015
Софійська гора Афон  М4  2 квітня 2015
Аеропорт Софія  М4  2 квітня 2015 розташована біля другого терміналу аеропорту Софія
Александр Малінов  М1  8 травня 2015 обслуговує житлові масиви Младост-2 і Младост-3
Академік Александр Теодоров-Балан  М1  8 травня 2015 обслуговує житлові масиви Младост-2 і Младост-3
Бізнес-парк Софія  М1  8 травня 2015 розташована біля однойменного бізнес-парку і обслуговує житловий масив Младост-4
Витоша  М2  20 липня 2016
Хаджі Димитар  М3  26 серпня 2020
Театральна  М3  26 серпня 2020 розташована біля театру «Софія»
Орлів міст  М3  26 серпня 2020 пересадка на  М1  і  М4 
Св. Патріарх Євтимій  М3  26 серпня 2020
НДК II  М3  26 серпня 2020 пересадка на  М2 
Медичний університет  М3  26 серпня 2020
Болгарія  М3  26 серпня 2020
Красне село  М3  26 серпня 2020
Овча купел  М3  24 квітня 2021
Мізія  М3  24 квітня 2021
Овча купел II  М3  24 квітня 2021
Горна баня  М3  24 квітня 2021

Проект/будуються

[ред. | ред. код]

Лінії

[ред. | ред. код]

Згідно з планами розвитку 2017 року Софійський метрополітен мав складатися з трьох ліній, із загальною довжиною 62 км, 63 станції метро, ​​пасажиропотік — 1,1 млн осіб/добу в завершальній стадії реалізації[8]

Станом на 2021 рік лінії  М1  і  М4  мають 13 спільних станцій.

Лінія Відкриття Загальна довжина, км Кількість станцій Планована довжина, км Планована кількість станцій Схема лінії
 М1  1998 14,8 км 16 17,7 19
 М2  2012 11,4 км 13 18,0 18
 М3  2020 11,8 км 12 17,8 18
 М4  2015 26,1 км 19 26,1 20

Рухомий склад

[ред. | ред. код]

В болгарській столиці використовуються вагони типу 81-717.4/714.4 виробництва заводу «Метровагонмаш» (Російська Федерація), які були замовлені ще 1990 року — загалом 48 вагонів (по 4 вагони в потязі).

В кінці 2005 р. в експлуатацію було введено 6 нових потягів, знов-таки виробництва заводу «Метровагонмаш», але новішої моделі. Потяг складається з трьох вагонів. У зв'язку з розширенням метро 2009-го року, повинні були доставлені ще 3 рухомі склади метра моделей 81-740.2/741.2 «Русич». А в 2010 році були доставлені ще 3 нові потяги моделі 81-740.2Б/741.2Б «Русич».

2012-го місто отримало ще 18 нових потягів моделі 81-740.2Б/741.2Б «Русич».

У Софійському метрополітені діє одне електродепо, виїзд з якого знаходиться між станціями «Сливница» та «Обеля».

Перспективи розвитку

[ред. | ред. код]

Планується побудувати ще 1 лінію метрополітену.

Мапа

[ред. | ред. код]
Мапа
Станції софійського метрополітену

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ offnews.bg.
  2. ↑ Метрополитен ЕАД/Схема/Действащо метро. https://www.metropolitan.bg/. 2021. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  3. ↑ Sofia Metro links east and west Sofia suburbs. Sofia Echo. 7 вересня 2009.
  4. ↑ а б Free rides celebrate opening of Sofia metro Line 2. Railway Gazette International. 31 серпня 2012. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 14 квітня 2015. [Архівовано 2020-08-04 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 14 квітня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2015-04-02 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Stoyanov, Assen (2 березня 2015). Testing begins on Sofia metro extensions. International Railway Journal. Процитовано 1 квітня 2015.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
  7. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013. Процитовано 14 квітня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2013-10-19 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Metropolitan Sofia – General Scheme. Архів оригіналу за 16 липня 2017. Процитовано 13 квітня 2015. [Архівовано 2017-07-16 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Софійський_метрополітен&oldid=43856497