Перейти до вмісту

Стокгольмський метрополітен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Stockholms tunnelbana
Опис
КраїнаШвеціяШвеція
Місто Стокгольм
Дата відкриття

30 вересня 1933 р. як легке наземне метро

1 жовтня 1950 р. як підземне метро
Річний пасажиропотік328 млн[2]
Сайтsl.se
ВласникStorstockholms Lokaltrafik
ОператорMTR Nordicd і Veolia Transportd
Маршрутна мережа
Кількість ліній7
Кількість станцій100
Довжина мережі105,7 км [1]
Схема маршрутів

CMNS: Stockholms tunnelbana у Вікісховищі

Стокгольмський метрополітен (швед. Stockholms tunnelbana) — система ліній метрополітену у місті Стокгольм, Швеція. Метрополітен налічує 100 станцій, з яких 47 підземні, а 53 розміщені на поверхні землі, або на естакадах. Метрополітен складається з 7 ліній, пронумерованих від 10 до 19. Вони об'єднані у групи за кольором; зелена група, червона, та синя. В системі використовується стандартна ширина колії та живлення потягів від контактної рейки.

Історія

[ред. | ред. код]
Будівельні роботи у метро, 1957

Перша частина лінії була відкрита 1950 року, коли підземна лінія легкого метро, відкрита 1933 року, була трансформована у систему метрополітену. Лінія з'єднувала станції «Slussen» і «Hökarängen». У 1952 році була відкрита друга лінія, яка з' єднала «Hötorget» та західні райони міста. У 1957 році дві лінії були з'єднані у зелену групу ліній. Червона група була відкрита 1964 року і вона проходила через північно-східні райони, повз центр, до південного-заходу. Остання група ліній, синя група, була відкрита 1975 року, вона проходила через північно-західні масиви. Останній раз коли система оновлювалася — це відкриття станції Skarpnäck у 1994 році (зелена лінія).

Станції

[ред. | ред. код]

Окрім 100 станцій, які наразі експлуатуються, є ще одна станція, яку до сих пір не відкрили, — це станція Kymlinge, яка розташована на синій лінії.

Стокгольмский метрополітен вважається справжнім шедевром сучасного мистецтва — найдовшою, підземною, мистецькою галереєю у світі. Звичайно витвори мистецтва дуже відрізняються від традиційних, архітектурних, підземних палаців таких як Московський метрополітен, Лондонський метрополітен. Стокгольмський метрополітен дуже відрізняється від інших саме тим, що більшість зі станцій системи зроблені у ефекті підземної печери, яскраво розмальованої. Найцікавіші станції метро можна побачити на синій лінії.

Схема ліній

[ред. | ред. код]
Схема ліній метрополітену

Мапа

[ред. | ред. код]
Мапа
Станції стокгольмського метрополітену


Галерея

[ред. | ред. код]
  • Вихід зі станції «Karlaplan»
    Вихід зі станції «Karlaplan»
  • Турнікети на станції «Hötorget»
    Турнікети на станції «Hötorget»
  • Платформа станції «T-Centralen»
    Платформа станції «T-Centralen»
  • Платформа станції «Solna centrum»
    Платформа станції «Solna centrum»
  • Платформа станції «Duvbo»
    Платформа станції «Duvbo»
  • Наземна станція «Hässelby Strand»
    Наземна станція «Hässelby Strand»
  • Потяг на метромосту поблизу станції «Gamla Stan»
    Потяг на метромосту поблизу станції «Gamla Stan»
  • Депо
    Депо

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ SL Annual Report 2006 (PDF). Storstockholms Lokaltrafik (SL). 21 червня 2007. с. 17. Архів оригіналу (pdf) за 27 вересня 2007. Процитовано 21 травня 2014.
  2. ↑ Årsberättelse 2013 [Annual Report 2013] (PDF) (Swedish) . Storstockholms Lokaltrafik (SL). 2013. с. 59. Архів оригіналу (pdf) за 21 травня 2014. Процитовано 21 травня 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]
Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стокгольмський_метрополітен&oldid=43141243