Спасо-Преображенський собор (Мгарський монастир)
| Спасо-Преображенський собор | |
|---|---|
 | |
| 50°01′47″ пн. ш. 33°03′18″ сх. д. / 50.02972° пн. ш. 33.05500° сх. д. | |
| Тип споруди | кафедральний собор[d] |
| Розташування |  Україна, с. Мгар Лубенського району Полтавської області |
| Архітектор | І. Баптіст, М. Томашевський |
| Початок будівництва | 18 століття |
| Кінець будівництва | 1682-1754 |
| Стиль | українське бароко |
| Належність | православна церква |
| Єпархія | Полтавська єпархія УПЦ (МП) |
| Стан | пам'ятка архітектури національного значення України (593/1)[1] |
| Епонім | Преображення Господнє |
  Спасо-Преображенський собор (Мгарський монастир) (Україна) | |
 | |
 Спасо-Преображенський собор у Вікісховищі | |
Спасо-Преображенський собор — головна споруда Спасо-Преображенського Мгарського монастиря, що розташований неподалік міста Лубни, на правому березі Сули. Пам'ятка архітектури національного значення, охоронний № 593/1[2].
Храм мурований, прямокутний у плані, з двома баштами обабіч головного фасаду, тринефний, шестистовпний, семибанний. Під час відбудови у середині 18 ст. одержав п'ятибанне завершення і ліпне барельєфне оздоблення фасадів та інтер'єру. Ліпнина має підкреслено рослинний характер.
1762—1765 майстер С. Шалматов виконав багатоярусний різьблений іконостас. Спасо-Преображенський собор — один з визначних зразків архітектури доби українського бароко, в якому поєднано традиції давньоруського зодчества 11–12 ст. та бароково-ренесансної архітектури Західної Європи.
За Густинським літописом, дерев'яну Преображенську церкву освячено 1628, за Величка літописом — 1654. Розібрана 1684. На її місці за ініціативою гетьмана І. Самойловича закладено мурований храм.
Освячений 1692. Збудований на зразок собору Троїцько-Іллінського монастиря у Чернігові за проектом архітектора І. Баптіста за допомогою М. Томашевського. Завершував будівництво майстер А. Пирятинський, теслярськими роботами керував майстер Д. Ворона. 1728 обвалилися склепіння, 1736 потерпів від пожежі. Освячений вдруге 1754.
Після революційних потрясінь 1917—1921 монастир запустів.
У 1930-х на території монастиря розміщувалася дитяча колонія.
З 1937 — дисциплінарний батальйон.
З 1946 — військові склади.
З 1985 — піонерський табір. Собор, дзвіницю, келії було розграбовано, будинок настоятеля та готель — зруйновано.
За радянської влади споруди Спасо-Преображенський собор і дзвіниці зазнали серйозних ушкоджень.
Відродження обителі розпочалося у травні 1993.
Нині в основному відреставровані.
МГАР с., Лубенський р-н. Громада Православної Церкви (УПЦ МП). Преображенський собор Мгарського Лубенського Спасо-Преображенського монастиря. [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- ↑ ПриміткиПро впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР. Рада Міністрів УРСР. Постанова від 24.08.1963 № 970 — Рада міністрів УРСР, 1963.
- ↑ Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР. Рада Міністрів УРСР. Постанова від 24.08.1963 № 970. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 15 березня 2015.