Перейти до вмісту

Список жертв протестів у Білорусі з 2020 року

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Список загиблих під час протестів у Білорусі — список тих, хто загинув та помер за невідомих обставин під час протестів у Білорусі (з 2020) до, під час та після президентських виборів 2020 року[1]. При цьому влада і керівництво МВС Білорусі жодного разу не визнали, що люди загинули від рук співробітників правоохоронних органів режиму Лукашенка[2]. Ці люди тепер вважаються жертвами протестів[2].

№ Ім'я прізвище Про особистість Дата смерті Обставини смерті
1 Олександр Тарайковський 34 роки, загинув на місці від пострілу силовиків 10 серпня 2020 Він загинув близько 23:00 біля станції метро «Пушкінська» в Мінську. Просуваючись до силових структур, він підняв руки вгору, і в цей момент повз нього пролетіла легка шумова граната, але не спіймала його. Коли він ще був на два метри попереду, його застрелили силовики, від чого він загинув на місці[3].
2 Олександр Вихор 25 років помер у лікарні після побиття силовиками в автозаку 12 серпня 2020 Його затримали в Гомелі в день виборів 9 серпня, коли він поїхав до дівчини. Йому стало зле після побиття в автозаку. Хлопчика доставили в психіатричну лікарню, де йому відмовили у прийманні. Звідти він був доставлений до лікарні у стані клінічної смерті, де незабаром помер[4][5].
3 Костянтин Шишмаков 29 років, знайдений повішеним 18 серпня 2020 15 серпня зник по дорозі додому при поверненні з роботи. Він входив до складу виборчої комісії і відмовився підписувати підсумковий протокол із, за його словами, 500 бюлетенями за Олександра Лукашенко. 18 серпня його тіло було знайдено в лісі Мастівського району Гродненської області[6][7].
4 Геннадій Шутов 44 роки, помер у лікарні після пострілу в голову співробітнику служби безпеки в цивільному 19 серпня 2020 11 серпня у Бересті його застрелив працівник служби безпеки у цивільному. Хлопчика доставили у військовий госпіталь у Мінську, але кульове поранення непоправно пошкодило мозок. Помер 19 серпня[8][9][10].

В лютому 2021 року з'ясувалося, що в потилицю Шутова вистрілив військовослужбовець 5-тої окремої бригади спецпризначення, капітан Роман Гаврилов, який був в штатському і мав при собі пістолет Макарова[11][12][13].

5 Микита Кривцов 28 років, знайдений повішеним 22 серпня 2020 Зник по дорозі на роботу 12 серпня. Раніше він брав участь у мирній акції протесту в Молодечно. Його знайшли повішеним у Мінську 22 серпня. За даними слідчих, він покінчив життя самогубством[14], але деякі родичі не вірили в цю версію[15].
6 Олександр Будницький 53 роки, знайдений мертвим 1 вересня 2020 Він зник 11 серпня в Мінську. Його знайшли мертвим 1 вересня (імовірно, в парку біля ризького універмагу), де учасники протесту зіткнулися з силами безпеки. За попередньою версією, він помер від серцевого нападу[16].
7 Роман Бондаренко 31 рік, помер в реанімації після побиття людей у цивільному з масками на обличчях 12 листопада 2020 Коли Раман підійшов до стінопису в Мінську на площі Перемен, близько 22 години на нього напали невідомі, які жорстоко побили його і доставили до Центрального РУВС Мінська[be-x-old][17]. Він потрапив у реанімаційне відділення ЛШМД в Мінську 12 листопада о 00.05 з важким набряком мозку, закритою черепно-мозковою травмою, субдуральними гематомами, синцями та подряпинами[18], де він незабаром помер.
8 Вітольд Ашурак[be-x-old] 50 років, помер у Шкловській колонії №17 21 травня 2021 Ашурка судили за двома статтями: 364 "Насильство щодо співробітника органів внутрішніх справ" та 342 "Організація та підготовка дій, що грубо порушують громадський порядок". В одному з нещодавніх листів Ашурак заявив, що в'язнична влада змусила його та інших політв'язнів носити жовту бірку, щоб виділитися серед ув'язнених[19]. Помер 21 травня 2021 р. у Шкловській колонії[20].
9 Дмитро Стаховський 18 років, самогубство 25 травня 2021 Стаховський проходив по кримінальній справі за участь в «масових заворушеннях» 9–11 серпня 2020 року (ст. 293 КК). Після допиту 25 травня 2021 року юнак зістрибнув з 16-поверхової будівлі[21]. У своїй передсмертній записці він поклав провину за свою загибель на Слідчий комітет[be-x-old][22].
10 Андрій Зельцер 32 роки, перестрілка, в якій загинули 31-річний член КДБ Дмитро Нірвана Федосюк та Андрій Зельцер 28 вересня 2021 За режимною версією, 28 вересня силовики «відпрацювали» адреси, за якими можна було знайти осіб, «причетних до терористичної діяльності». Мешканець однієї з квартир відмовився відчиняти двері невідомій особі, зачинений з дружиною. Обидві сторони зняли відео. Увірвавшись до квартири силовиків, чоловік вистрілив у них з рушниці. В результаті один із них отримав тілесні ушкодження, від яких він помер у лікарні. Чоловік загинув у результаті вогнем у відповідь.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

На місці загибелі Олександра Тарайковського встановили народний меморіал, який влада регулярно знищує, а люди відновлюють.

Реакція

[ред. | ред. код]

17 вересня 2020 року Європейський парламент у резолюції, схваленій абсолютною більшістю депутатів, закликав до «незалежного та ефективного розслідування» пов'язаных з протестами смертей Олександра Тарайковського, Олександра Вихора, Артема Парукава, Геннадія Шутова та Костянтина Шушмакова[23].

26 листопада 2020 року Європейський парламент у своїй резолюції, схваленій абсолютною більшістю депутатів, закликав до «швидкого, ретельного, неупередженого та незалежного розслідування» вбивств під час протестів у Білорусі[24].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ JOINT MOTION FOR A RESOLUTION on the continuous violations of human rights in Belarus, in particular the murder of Raman Bandarenka (англ.). Європейський парламент. 25 листопада 2020. Процитовано 21 грудня 2020.
  2. ↑ а б Радыё Свабода. Відавочцу сьмерці Генадзя Шутава абвінавацілі ў замаху на забойства (біл.). Радіо Свобода. Архів оригіналу за 28 грудня 2020. Процитовано 28 грудня 2020.
  3. ↑ svabod1.azureedge.net Радыё Свабода (біл.). Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 13 листопада 2020. [Архівовано 2020-11-12 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Родным памерлага ў Гомелі пратэстоўца аддалі заключэнне аб яго смерці (біл.). Радіо Свобода. 15 серпня 2020. Процитовано 29 вересня 2020.
  5. ↑ Борисевич, Катерина (15 серпня 2020). «Мой сын не умер, он погиб ни за что». В Гомеле скончался 25-летний парень, которого задержали на улице (рос.). TUT.BY. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 29 вересня 2020. [Архівовано 2020-08-12 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Пропавшего директора музея из Волковыска, который отказался подписывать протокол голосования на выборах, нашли мертвым[недоступне посилання]
  7. ↑ 29-гадовы дырэктар музея з Ваўкавыска, які адмовіўся падпісаць пратакол на выбарах, знойдзены мёртвым
  8. ↑ В госпитале умер мужчина из Бреста, в которого силовики выстрелили на протестах. Ему было 43 года (рос.). TUT.BY. 19 серпня 2020. Архів оригіналу за 17 листопада 2020. Процитовано 13 листопада 2020. [Архівовано 2020-11-17 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Шунтов, Алексей (3 вересня 2020). Выстрел на Московской улице. Что мы знаем о смерти Геннадия Шутова (рос.). Медиазона. Архів оригіналу за 5 жовтня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020. [Архівовано 2020-10-05 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Шунтов, Алексей (21 вересня 2020). Убийство Геннадия Шутова в Бресте. Что мы узнали из записи камеры видеонаблюдения (рос.). Медиазона. Архів оригіналу за 5 жовтня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020. [Архівовано 2020-10-05 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Служба информации «БГ»; Шатило, Ирина (16 лютого 2021). В Бресте судят Александа Кордюкова, который был вместе с Геннадием Шутовым, когда того смертельно ранили (рос.). Брестская газета. Архів оригіналу за 17 лютого 2021. Процитовано 17 лютого 2021.
  12. ↑ На судзе ў справе Шутава стала вядома, хто загадаў выкарыстоўваць узброеных вайскоўцаў падчас пратэстаў (біл.). Радіо Свобода. 17 лютого 2021. Архів оригіналу за 18 лютого 2021. Процитовано 18 лютого 2021.
  13. ↑ «Хацеў стрэліць у перадплечча». На судзе ў Берасьці стала вядома, хто забіў Генадзя Шутава (біл.). Радіо Свобода. 16 лютого 2021. Архів оригіналу за 18 лютого 2021. Процитовано 18 лютого 2021.
  14. ↑ В Молодечно простились с найденным мертвым участником протестов Никитой Кривцовым
  15. ↑ Слезы на глазах Молодечненских фанатов — они не верят, что Никита Кривцов покончил с собой (рос.). Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 13 листопада 2020. [Архівовано 2021-01-27 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Пропавшего 11 августа минчанина нашли мёртвым в парке (рос.). Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 13 листопада 2020. [Архівовано 2020-11-16 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Загінуў збіты Раман Бандарэнка з плошчы Перамен
  18. ↑ «В операционную привезли уже в коме». Неизвестные во дворе снимали ленты, избили парня, он в реанимации (рос.). Архів оригіналу за 18 листопада 2020. Процитовано 13 листопада 2020. [Архівовано 2020-11-18 у Wayback Machine.]
  19. ↑ Активист БНФ Ашурок написал из колонии в Шклове, что «политических» заключённых обязали носить желтые бирки. Это законно? [Архівовано 2021-05-21 у Wayback Machine.] (рос.)
  20. ↑ У білоруській колонії помер політв'язень, засуджений до п’яти років за участь у протестах (укр.). НВ. 22 травня 2021. Архів оригіналу за 9 серпня 2021. Процитовано 9 серпня 2021.
  21. ↑ В Минске 18-летний парень покончил жизнь самоубийством из-за преследования за массовые беспорядки (рос.). Правозахисний центр «Вясна». Архів оригіналу за 11 серпня 2021. Процитовано 13 жовтня 2021.
  22. ↑ Williams, Matthias; Polityuk, Pavel (26 травня 2021). Liffey, Kevin (ред.). Belarus teenager investigated over protests kills himself, rights group says (англ.). Reuters. Архів оригіналу за 13 жовтня 2021. Процитовано 13 жовтня 2021.
  23. ↑ Европарламент принял резолюцию по Беларуси и вмешательству России (рос.). Radio France Internationale[be-x-old]. 17 вересня 2020. Архів оригіналу за 28 жовтня 2020. Процитовано 17 лютого 2021.
  24. ↑ Санкции, международное расследование преступлений. Европарламент принял новую резолюцию по Беларуси (рос.). TUT.BY. 26 листопада 2020. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 26 листопада 2020. [Архівовано 2020-11-26 у Wayback Machine.]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Список_жертв_протестів_у_Білорусі_з_2020_року&oldid=43862838