Перейти до вмісту

Список найсолоніших водойм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гает'але — найсолоніша водойма у світі

Це перелік водойм за солоністю, до якого віднесено природні водойми зі солоністю понад 1 %.

Солоність часто змінюється залежно від місцезнаходження та пори року, особливо для гіперсолоних озер у посушливих районах, тому показники солоності в таблиці нижче слід інтерпретувати як середній показник.

Солоність, г/кг (‰) Водойма Тип Регіон Прим.
433 Гает'але солене озеро Ефіопія [1][2]
400 Ретба солене озеро Сенегал [джерело?]
350 Ванда солене озеро Антарктида [джерело?]
350 Кара-Богаз-Гол лагуна Туркменістан [3]
348 Ассаль солене озеро Джибуті [4]
338 Дон Хуан солене озеро Антарктида [5]
337 Мертве море солене озеро Ізраїль, Йорданія, Палестина [6]
324 Туз солене озеро Туреччина [7]
317 Велике Солоне озеро (північна частина) солене озеро Юта (США) [8]
300 Баскунчак солене озеро Астраханська область (Росія) [9]
85–280 Урмія солене озеро Іран [10]
180 Малий Маніту солене озеро Канада [11]
142 Велике Солоне озеро (південна частина) солене озеро Юта (США) [8]
120 Аберт солене озеро Орегон (США) [12]
88 Моно солене озеро Каліфорнія (США) [13] (as of 2015)
66 Гамелін лагуна Австралія [14]
44 Солтон-Сі солене озеро Каліфорнія (США) [15]
38 Середземне море внутрішнє море між Африкою та Європою [16]
36–41 Червоне море внутрішнє море між Африкою та Аравією [17]
30–40 Натрон солене озеро Танзанія [18]
34–36 Світовий океан океан [19]
34.06 ± 0.543 Лох-Гайн лиман Republic of Ireland [20]
28–32 Море Бофорта окраїнне море Арктика [21]
0.13–31.73 Чиліка лагуна Індія [22]
13–23 Чорне море внутрішнє море між Європою та Азією [23]
23 Ван солене озеро Туреччина [24]
12.5 Каспійське море епіконтинентальне море Центральна Азія [25]
11.4 Сарикамиське озеро солене озеро Туркменістан, Узбекистан [26]
10 Балтійське море внутрішнє море Північна Європа [27]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Perez, Eduardo; Chebude, Yonas (April 2017). Chemical Analysis of Gaet'ale, a Hypersaline Pond in Danakil Depression (Ethiopia): New Record for the Most Saline Water Body on Earth. Aquatic Geochemistry. 23 (2): 109—117. doi:10.1007/s10498-017-9312-z. S2CID 132715553.
  2. ↑ Guinness World Records. Архів оригіналу за 24 лютого 2011. Процитовано 8 жовтня 2020.
  3. ↑ Aladin, Nicolai; Plotnikov, Igor (28 червня 2004). Lake Basin Management Initiative - The Caspian Sea (PDF) (Звіт). с. 6. Архів оригіналу (PDF) за 20 жовтня 2017. Процитовано 4 травня 2018.
  4. ↑ Woodward, Susan L. Saline Lakes. Biomes of the World. Radford, Virginia: Department of Geospatial Science, Radford University. Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 4 травня 2018.
  5. ↑ Hammer, U.T. (1986). Saline Lake Ecosystems of the World. Springer. с. 109. ISBN 9789061935353. Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. Процитовано 27 березня 2018.
  6. ↑ Goetz, P.W. (ed.) The New Encyclopædia Britannica (15th ed.). Vol. 3, p. 937. Chicago, 1986
  7. ↑ Lake Tuz Special Environmental Protection Area (SEPA) - UNESCO World Heritage Centre. Unesco World Heritage Center. 2020. Архів оригіналу за 4 травня 2020. Процитовано 5 травня 2020.
  8. ↑ а б White, James S.; Null, Sarah E.; Tarboton, David (2004). More than Meets the Eye: Managing Salinity in Great Мінеральне озеро (PDF). LakeLine (Fall 2004): 25—29. Архів оригіналу (PDF) за 26 квітня 2018. Процитовано 26 квітня 2018. {{cite journal}}: Текст «солене озеро, Utah» проігноровано (довідка)
  9. ↑ Bogdinsko-Baskunchaksky - Russian Nature Reserve. Архів оригіналу за 16 травня 2006. Процитовано 8 жовтня 2020.
  10. ↑ Lake Urmia. Encyclopædia Britannica Online. 2012. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 28 серпня 2012.
  11. ↑ Little Manitou Lake [Архівовано 15 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. The Canadian Encyclopedia.
  12. ↑ Solute Balance at Abert and Summer Lakes, South-Central Oregon. Архів оригіналу за 6 лютого 2020. Процитовано 8 жовтня 2020.
  13. ↑ Willever, Katherine Lynn (2016). Biogeochemistry of a Saline, Alkaline, Terminal Lake Ecosystem in Transition; Walker Lake, Nevada. UNLV Theses, Dissertations, Professional Papers, and Capstones (2817): 15. Архів оригіналу за 4 травня 2018. Процитовано 4 травня 2018.
  14. ↑ Suosaari, Erica; Reid, Pamela; Playford, Phillip та ін. (2016). New multi-scale perspectives on the stromatolites of Shark Bay, Western Australia. Scientific Reports. 6 (20557): 20557. Bibcode:2016NatSR...620557S. doi:10.1038/srep20557. PMC 4738353. PMID 26838605.
  15. ↑ The Salton Sea. The Salton Sea Authority. October 1997. Архів оригіналу за 9 листопада 2020. Процитовано 8 жовтня 2020.
  16. ↑ Ocean salinity. Science Learning Hub (англ.). Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 2 липня 2017.
  17. ↑ A. Anati, David (March 1999). The salinity of hypersaline brines: Concepts and misconceptions. International Journal of Мінеральне озеро. 8: 55—70. doi:10.1023/A:1009059827435. {{cite journal}}: Текст «солене озеро Research» проігноровано (довідка)
  18. ↑ The Biology and Culture of Tilapias: Proceedings of the International Center for Living Aquatic Resources Management [Архівовано 14 травня 2019 у Wayback Machine.], p.38
  19. ↑ Ocean salinity. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 8 жовтня 2020.
  20. ↑ Nutrient and Ecosystem Dynamics in Ireland's Only Marine Nature Reserve (NEIDIN) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 листопада 2017. Процитовано 8 жовтня 2020.
  21. ↑ Beaufort Sea. Great Soviet Encyclopedia (in Russian). Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 8 жовтня 2020.
  22. ↑ Indian Journal of Marine Sciences — Variation of Water Quality of Chilika Lake, Orissa (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 6 квітня 2017. Процитовано 8 жовтня 2020.
  23. ↑ Black Sea — Encyclopedia of Ukraine. Архів оригіналу за 21 жовтня 2017. Процитовано 8 жовтня 2020.
  24. ↑ Yama, Tomonaga (22 березня 2017). Porewater salinity reveals past lake-level changes in Lake Van, the Earth's largest soda lake. Scientific Reports. 7 (7): 313. Bibcode:2017NatSR...7..313T. doi:10.1038/s41598-017-00371-w. PMC 5428207. PMID 28331216.
  25. ↑ Lake Basin Management Initiative — The Caspian Sea (2004) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 жовтня 2017. Процитовано 8 жовтня 2020.
  26. ↑ Orlovsky, Leah; Matsrafi, Offir; Orlovsky, Nikolai; Kouznetsov, Michael (2014). Sarykamysh Lake: Collector of Drainage Water – the Past, the Present, and the Future. The Turkmen Lake Altyn Asyr and Water Resources in Turkmenistan. The Handbook of Environmental Chemistry. Т. 28. Berlin/Heidelberg: Springer-Verlag. с. 107—140. doi:10.1007/698_2012_191. ISBN 978-3-642-38606-0.
  27. ↑ Long Term Temperature & Salinity Records from the Baltic Sea Transition Zone (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 8 жовтня 2020. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]

Бібліографія

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Список_найсолоніших_водойм&oldid=44457168