Очікує на перевірку

Боклан Станіслав Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Станіслав Боклан)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Боклан.
Станіслав Володимирович Боклан
Ім'я при народженніСтаніслав Володимирович Баклан
Народився12 січня 1960(1960-01-12) (64 роки)
Брусилів, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство

СРСР СРСР

Україна Україна
Діяльністьактор
Alma materКиївський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (1984)
Роки діяльності1984 — тепер. час
IMDbID 4875999
Нагороди та премії
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений артист України
Заслужений артист України
Народний артист України
CMNS: Станіслав Володимирович Боклан у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Станісла́в Володи́мирович Бокла́н (нар. 12 січня 1960, Брусилів, Житомирська область, Українська РСР, СРСР) — український актор театру та кіно. Заслужений артист України (2006), Народний артист України (2016). Старший брат актора Миколи Боклана.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 12 січня 1960 року у селі Брусилів на Житомирщині.

У 1984 році закінчив акторський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого, (курс Б. Ставицького).

Після інституту працював у Донецькому обласному драматичному театрі (Маріуполь). Деякий час викладав в Національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.

Найяскравіші ролі актора того часу:

  • К. Маньє «Шукайте жінку» (Блез);
  • С. Мрожек «Танго» (Артур);
  • Ж. Соважон «Чао» (Венсан);
  • А. Чехов «Чайка» (Треплев).

З 1994 по 2020 рік був актором Київського Молодого театру[2]. У 2018 році був членом журі «Ліги сміху».

Творчість

[ред. | ред. код]

Театр

[ред. | ред. код]

Станіслав за своєю фактурою, вродою, акторськими можливостями — актор на амплуа героя-коханця. За роки роботи в Молодому театрі виявив себе актором широкого діапазону з необмеженими творчими здібностями. Актор має принадні сценічні дані, своєрідну пластику, емоційність, вірне відчуття жанру. Вміння працювати самостійно, всебічно проаналізувати матеріал, переконливо розкрити психологію персонажа, знайти єдине виразне рішення ролі, узгодити його з загальним задумом вистави — дозволили йому посісти визначне місце серед провідних акторів Молодого театру.

Ролі, зіграні Бокланом у Молодому театрі, відзначаються оригінальністю трактування, глибиною замислу, виразністю зовнішнього малюнку.

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1992—2005 с Тарас Шевченко. Заповіт Генерал Дульбет
1994 с Американський блюз Американский блюз Thug #4
1995 ф Страчені світанки Михайло
1995 ф Репортаж Репортаж
1995 ф Атентат — Осіннє вбивство в Мюнхені вояк УПА
2000 ф Нескорений козак
2001 с Провінціальний роман Микола Миколайович Миколаєнко
2001 с Слід перевертня След оборотня Сева Круглов
2002 с Лялька Кукла Джарданов Август, майор
2002 с Право на захист Право на защиту слідчий
2004 с Небо у горошок Небо в горошек архітектор
2004 с П'ять зірок Пять звезд
2005 ф Братство Братство Генерал Дульбет
2005—2006 с Сестри по крові Сестры по крови Петров, слідчий
2006 с П'ять хвилин до метро Пять минут до метро Павло, суперник Лещинського
2006 тф Леся+Рома. Не наїжджай на Діда Мороза!
2007 тф Зоряні канікули Звёздные каникулы батько Маші і Гоші
2007 с Дев'ять життів Нестора Махна Девять жизней Нестора Махно Антонов-Овсієнко
2007 ф Рік золотої рибки Год золотой рыбки Вельянович
2007 с Серцю не накажеш Сердцу не прикажешь Антон, батько Андрія
2008 ф Здивуй мене Удиви меня
2008—2009 с Зачароване кохання Колдовская любовь начальник міліції
2008 тф Антиснайпер Антиснайпер слідчий прокуратури
2008 тф Антиснайпер 2: Подвійна мотивація Антиснайпер 2: Двойная мотивация слідчий прокуратури
2008 ф Донечка моя Доченька моя Євгеній Михайлович Курильський
2008 с Адреналін Адреналин Майор УБОП
2008 ф Як знайти ідеал Как найти идеал Михайло Юрійович
2008 с За все дякую тобі 3 За всё тебя благодарю 3 Ігор Георгійович
2008 ф Тривожна відпустка адвоката Ларіної Тревожный отпуск адвоката Лариной Станіслав Петрович Жихар
2008 с Абонент тимчасово недоступний Абонент временно недоступен слідчий
2008 ф Новорічна Сімейка Новогодняя семейка Іван Миколайович Ізвєков
2009 ф Індійське кіно Индийское кино Леонід, батько Оксани
2009 с Не самотні Неодинокие Іван Кошкін
2010 ф Мисливці за караванами Охотники за караванами Петро Степанович, комбат
2012 ф Матч Матч бургомістр Києва
2013 ф Поводир, або квіти мають очі кобзар Іван Кочерга
2014—2018 с Коли ми вдома Григорій, пенсіонер
2015 ф Незламна Михайло Юрійович, батько Людмили Павличенко
2015—2019 с Слуга народу Юрій Іванович Чуйко, прем'єр-міністр України
2016 с Запитайте у осені Спросите у осени Валерій
2016 с Центральна лікарня Володимир Началов, головний лікар
2016 с Століття Якова Яків Платонович Мех (літній)
2016 ф Слуга народу 2 Юрій Іванович Чуйко, Екс-прем'єр міністр України
2017 ф Межа Крулл, український мафіозі
2017 ф Правило бою Скульський, кримінальний авторитет
2018 с Сувенір з Одеси Вася Тищенко (у зрілому віці)
2018 ф Я, ти, він, вона сусід
2019 с Захоплення Захват майор Василь Матяш, командир загону
2019—2021 с Кріпосна Крепостная поміщик Петро Червінський
2019 с Кровна помста Кровная месть Кирило
2019—2021 с Папік Дід, Олександр Миколайович Меркулов
2019 ф Передчуття Петро Сологуб
2019 с Принцип насолоди Артем Єфремов, начальник відділення поліції Одеси
2020 с Рідня Віталій Леонтійович, чиновник з мерії
2021 ф Нереальний КОПець Петро Бурундяк
2021 ф Пульс Віталій Сорочан, тренер
2021 мф Гуллівер повертається Генерал Блефуску (український дубляж)

Телебачення

[ред. | ред. код]

Театральні ролі

[ред. | ред. код]

На виставі «Я, Феєрбах!» за Т. Дорстом був асистентом режисера.

Державні нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За заслуги» III ст. (10 вересня 2021) — за значний особистий внесок у розвиток кіномистецтва, вагомі творчі здобутки, високу професійну майстерність та з нагоди Дня українського кіно.[3]
  • Народний артист України (22 січня 2016) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, справу консолідації українського суспільства, багаторічну сумлінну працю[4].
  • Заслужений артист України (18 серпня 2006) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, культурний розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення та з нагоди 15-ї річниці незалежності України[5].

Нагороди й номінації

[ред. | ред. код]
Рік Категорія Фільм Результат
«Київська пектораль»
2003 Найкраще виконання чоловічої ролі другого плану Хоровод любові Перемога
2014 Найкраще виконання чоловічої ролі Загадкові варіації Номінація
2016 Однорукий Номінація
Одеський міжнародний кінофестиваль
2014 «Золотий Дюк» за найкращу акторську роботу в національному конкурсі Поводир Перемога
«Телетріумф»
2015 Актор телевізійного фільму / серіалу Коли ми вдома Номінація
2018 Маестро Перемога
Міжнародний кінофестиваль у Ніцці (Франція)
2021 Найкраща чоловіча роль у фільмі іноземною мовою Пульс Номінація
Flathead Lake International Cinemafest (США)
2020 Найкраща чоловіча роль Пульс Номінація
Universe Multicultural Film Festival (США)
2015 Гран-прі за найкращу чоловічу роль Поводир Перемога[6]
Театральний фестиваль «Мельпомена Таврії»
2016 Найкраща чоловіча роль Однорукий Перемога
Фестиваль «Слов'янські зустрічі» у Чернігові
2004 Найкраща чоловіча роль Гедда Габлер Перемога
«Телезірка»
2015 Актори, що нас дивували Коли ми вдома Друге місце

Громадська позиція

[ред. | ред. код]

У червні 2018 року записав відеозвернення на підтримку ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[7].

Війна з Росією

[ред. | ред. код]

Після початку російсько-української війни лишився у Києві і став помічником місцевої тероборони.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Олег ВЕРГЕЛІС (12 липня 2021). Новий сезон Молодого театру: Вітовська зіграє перукарку, а Ребрик — безсмертну артистку (ua) . «Дзеркало тижня. Україна». Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 12 липня 2021.
  3. ↑ Указ Президента України від 10 вересня 2021 року № 593/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  4. ↑ Указ Президента України від 22 січня 2016 року № 18/2016 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»
  5. ↑ Указ Президента України від 18 серпня 2006 року № 694/2006 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України»
  6. ↑ About Universe Multicultural Film Festival 2015. [1]. Universe Multicultural Film Festival. Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 вересня 2021. (англ.)
  7. ↑ Мусимо єдиним фронтом вимагати від РФ звільнити Сенцова — актор Боклан [Архівовано 20 червня 2018 у Wayback Machine.] // ТСН, 04.06.2018

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Боклан Станіслав Володимирович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Боклан_Станіслав_Володимирович&oldid=42667622