Очікує на перевірку

Старий Остропіль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Старий Остропіль
Автостанція у Старому Острополі, серпень 2009 року
Автостанція у Старому Острополі, серпень 2009 року
Автостанція у Старому Острополі, серпень 2009 року
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Хмельницький
Тер. громада Староостропільська сільська громада
Код КАТОТТГ UA68040410010054966
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1576
Населення 1374
Площа 4,485 км²
Густота населення 306,35 осіб/км²
Поштовий індекс 31146
Телефонний код +380 3854
Географічні дані
Географічні координати 49°48′34″ пн. ш. 27°33′33″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря 		262 м
Водойми Случ
Відстань до
обласного центру 		80 км
Відстань до
районного центру 		35 км
Місцева влада
Адреса ради 31146, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Старий Остропіль, вул. Центральна, буд. 2/14
Вебсторінка https://staroost.gov.ua/
Сільський голова Соломін Юрій Васильович
Карта
Старий Остропіль. Карта розташування: Україна
Старий Остропіль
Старий Остропіль
Старий Остропіль. Карта розташування: Хмельницька область
Старий Остропіль
Старий Остропіль
Мапа
Мапа

Старий Остропіль — село в Україні, у Староостропільській сільській громаді Хмельницького району Хмельницької області.

Старий Остропіль розташований у мальовничій місцині над р. Случ на відстані 35 км від залізничної станції міста Старокостянтинова та 80 км від районного та обласного центру міста Хмельницького. Це історичне волинське містечко, колишній райцентр, нині село. Населення Старого Острополя становить 1 374 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Староостропільська сільська рада.

Населення

[ред. | ред. код]

За даними перепису населення СРСР 1939 року кількість населення становила 3 743 особи, з них українців — 2 481, росіян — 98, євреїв — 1 063, поляків — 57, інших — 44[1].

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1357 98.76%
російська 13 0.95%
вірменська 4 0.29%
Усього 1374 100%

Історія

[ред. | ред. код]

Остропіль як місто було засновано в 1576 році князем Костянтином Василем Острозьким (наприкінці вересня 1575 князь з військом заліг Басарабів брід на р. Случ і розбив тут кілька татарських загонів, які поверталися з набігу на Волинь; відтак, напевно, оцінивши стратегічне значення цієї позиції, він і заклав невдовзі на цьому місці місто Остропіль).

У 1592 році під час повстання Косинського повстанцям — нереєстровим козакам, міщанам, селянам — вдалось здобути сильно захищене місто Острополь, яке на деякий час стало резиденцією Криштофа Косинського[3]. У лютому 1595 року Северин Наливайко на чолі загону (1000 осіб) перебував у містечку[4].

У 1619 році містечко Остропіль уже складалось з укріпленого міста та замку. Остропіль стає значним ремісничим і торговельним містом, яке об'єднувало 23 села.

У період Хмельниччини, з 1648 року містечко було деякий час осередком Волинського (Остропільський) полку. Проте група польських військ Станіслава Лянцкоронського 5 червня 1649 року розпочала наступ і змусила козаків Кривоносенка відступити з Красилова і Старокостянтинова до Острополя. Після жорстоких боїв, долаючи «впертий опір», полякам вдалося захопити місто. Однак частина козаків з міщанами замкнулись в замку і відбивали атаки противника. Домовившись про вільний вихід обложених з міста за умови припинення ними боротьби, поляки, порушивши домовленості, підступно напали на них і майже усіх знищили. Лише небагатьом, у тому числі полковнику Олександру Кривоносенку, вдалося врятуватися.

Відповіддю на виправи польських військ став похід Богдана Хмельницького до Збаража у липні-серпні 1649 року, під час якого більшу частину Волині, в тому числі і Старий Остропіль, було знову включено до Української держави.

Відродження міського господарства виявилося справою достатньо тривалою. На цьому шляху міста отримали певну підтримку з боку королівської влади у вигляді повторного надання/підтвердження магдебурзьких привілеїв, грамот на ярмарки та торги тощо, які, на думку короля та власників міст, мали врятувати урбаністичні осередки від зубожіння, а особливо це стосувалося Південно-Східної Волині. Таким чином низка міст регіону отримали королівські привілеї на самоврядування в середині та третій чверті XVIII ст. В тому числі, за даними В. Тхора, був і Остропіль, і Базалія[5].

У 2-й половині XVIII століття Остропіль пов'язаний з життям і діяльністю його визначного уродженця Гершеле Острополера, що став одним із головних персонажів фольклорної традиції східноєвропейських євреїв.

У 1751 р. Барбара-Урсула Сангушко (до шлюбу Дуніна, 1718—1791), третя дружина Павла Кароля Сангушка (1680—1750), отримала у трилітню оренду місто Новий Острополь з передмістями з рук ольштинського старости Францішка-Фердинанда Любомирського (1712—1774)[6]

У 1917 році містечко входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовицькими загарбниками.

У 1932—1933 Остропіль потерпає від сталінського геноциду.

Внаслідок нового радянського адміністративно-територіального поділу Остропіль стає райцентром у 1935 році.

У липні 1941 року Остропіль зайняли гітлерівські війська.

4 березня 1944 року Остропіль було зайнято радянськими військами.

У 1959 році Остропільський район було ліквідовано і таким чином Остропіль утратив статус райцентру.

З 24 серпня 1991 року село належить до незалежної України.

Нині (2000-ні) Старий Остропіль — достатньо велике село, в якому діють незначні сільськогосподарські підприємства, працює школа, функціонують автостанція, низка закладів торгівлі, свою діяльність здійснюють декілька релігійних громад.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Староостропільської сільської громади.[7]

19 липня 2020 року, після ліквідації Старокостянтинівського району, село увійшло до Хмельницького району.[8]

Історичні та історико-архітектурні пам'ятки

[ред. | ред. код]

Старий Острополь відомий своїм храмом — Преображенською церквою (1840), що є оригінальною пам'яткою-класицистичною ротондою.

У сучасному селі також є декілька меморіальних місьць, в тому числі і з встановленими пам'ятниками:

  • пам'ятний знак на честь 360-ї річниці битви під Старим Острополем;
  • пам'ятник воїнам-визволителям ВВВ 1941—1945 р.р.;
  • братська могила загиблих у ВВВ 1941—1945 р.р..

Відомі люди

[ред. | ред. код]

Острополь був значним осереддям волинсько-подільської єврейської громади. Його уродженцями були:

  • Гольдштейн Мойсей Маркович (відомий як В. Володарський, 1891—1918) — діяч російського революційного руху.
  • Дзюба Олег Андрійович (1952) — український естрадний і камерний співак, педагог. Народний артист України.
  • Юрій Клен (1891—1947) — видатний український поет, перекладач, літературний критик, викладач Українського Вільного Університету в Празі, народився у Сербинівці неподалік Старого Острополя.
  • Морська Марія Іванівна (справжнє прізвище — П'єткевич-Фессінг) (1895—1932) — українська актриса і сценограф. Дружина режисера Олександра Загарова.
  • Гершеле Острополер (1757–1811) — історична особа, єврей-різник з Острополя, що уславився своїми витівками і влучними відповідями, ставши одним з головних героїв усної традиції, зокрема жартів і анекдотів східноєвропейських євреїв;
  • Микола Тищук (1924–1985), український сатирик і гуморист, байкар, у 1941 закінчив остропільську середню школу.

З Острополем пов'язана діяльність Олександра Кривоносенка — українського військового діяча часів Української держави XVII століття. Також в Острополі народилася мати відомого музики Тоні Левіна.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Национальный состав населения районов, городов и крупных сел союзных республик СССР. Демоскоп Weekly (російська) . Процитовано 15 березня 2023.
  2. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  3. ↑ Wójcik Z. Kosiński Krzysztof (zm. 1593) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1969. — T. XIV/2, zeszyt 61. — S. 220. (пол.)
  4. ↑ Majewski W. Nalewajko (Nalywajko) Semen (Seweryn?), (zm. 1597) // Polski Słownik Biograficzny… — T. XXII/3, zeszyt 94. — S. 490. (пол.)
  5. ↑ Тхор В. І. Соціально-економічний розвиток міст Південно-Східної Волині у XVIII ст. // Південно-Східна Волинь: наука, освіта, культура. Матеріали регіональної наукової краєзнавчої конференції. Хмельницький, Шепетівка, 1995. — С. 140—142.
  6. ↑ Близняк М. Б. Повинності міщан Нового Острополя у середині XVIII ст. Старокостнтинівщина та національно-визвольні змагання. Науковий збірник за підсумками Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Старокостнтинів, 7–8 червня 2019 року) / Редкол.: Л. В. Баженов, О. М. Завальнюк, В. Г. Байдич та ін. — Старокостянтинів, 2019. — С. 246—253.
  7. ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 15 липня 2022.
  8. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Старий_Остропіль&oldid=42629016