Старооскольський повіт
 | Ця стаття в процесі редагування користувачем J. Gradowski певний час. Будь ласка, не редагуйте її, бо Ваші зміни можуть бути втрачені. Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування. Останнє редагування зробив користувач J. Gradowski (внесок, журнали) о 17:06 UTC (0 хвилин тому). |
| Старооскольський повіт | ||||
 | ||||
| Губернія | Курська губернія | |||
|---|---|---|---|---|
| Центр | Старий Оскол | |||
| Створений | XVI століття | |||
| Скасований | 1928 | |||
| Площа | 6 234 км² (1926) | |||
| Населення | 371 874 осіб (1926) | |||
Старооскольський повіт — адміністративно-територіальна одиниця у складі Білгородської губернії, Курського намісництва та Курської губернії Російської імперії, РРФСР та СРСР з повітовим центром у місті Старий Оскол.
Розміщувався в східній частині Курської губернії, перетинався Єлецько-Валуйською гілкою Південно-Східної залізниці. Наприкінці 19 століття площа території повіту становила 2 734 кв. версти або 284 882 десятини. В західній частині повіту проходить вододіл між басейнами Дону та Дніпра. Найвищою точкою повіту є висота 958 футів у с. Істобне, східніше від цього вододілу, особливо до річки Оскіл, місцевість дуже знижується (м. Старий Оскол розміщується на висоті 760 футів), західніше ж місцевість залишається височинною, там від злиття двох річок починається річка Сейм, яка зрошує західну частину повіту. Східну ж частину повіту зрошує Оскіл зі своїми притоками. Крім того, в південно-західній частині повіту починається річка Короча. Всі річки повіту несуднохідні та несплавні, озер не було, болотисті місцини незначні, лісів небагато — заліснено трохи більше 10 % повіту, в основному листяними лісами, будівельного лісу майже немає.
Серед ґрунтів переважають чорноземи, в ярах — суглинки, вздовж річок — піски. На берегових урвищах виступає крейда, зустрічається залізиста водяниста глина. Клімат помірний, теплий, сприятливий для землеробства, чим місцеве населення переважно й займалося. Частина мешканців шукали заробітку на стороні. З 1880-х почав розвиватися переселенський рух. Головними культурами були пшениця, жито, овес, гречка та картопля, також в незначній кількости сіяли льон та коноплі. Приватновласницьких земель було 89 459 десятин, селянських — 174 774 десятини, державних — 61 десятина, лісових державних дач — 3 041 десятина. Панівною системою у рільництві було трипілля, був повітовий склад реманенту; розвинуте садівництво та бджолярство, тваринництво, внаслідок неврожайних 1891, 1892 та 1897 років, занепало[1].
Відповідно до перепису населення Російської імперії 1897 року, чисельність населення становила 148 044 особи, з них 72 993 чоловіки та 75 051 жінка, переважно великороси, малоросів до 14 %[1].
- ↑ а б Воеводин А. Старый Оскол // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.) / под ред. К. К. Арсеньева и Ф. Ф. Петрушевского. — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1900. — Т. XXXI (61) : София — Статика. — С. 462-464. (рос.)
|
Це незавершена стаття з історії Росії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |