Координати: 28°35′38.000000099995″ пн. ш. 80°37′34.000000100013″ зх. д. / 28.59389° пн. ш. 80.62611° зх. д. / 28.59389; -80.62611
Очікує на перевірку

Стартовий комплекс бази ВПС США мису Канаверал LC-39

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стартовий комплекс бази ВПС США мису Канаверал LC-39
Дата створення / заснування 1963[1]
Зображення
Коротка назва LC-39
Країна  США
Адміністративна одиниця Бревард[2]
Місце розташування Космічний центр імені Кеннеді
У межах природно-географічного об'єкта Merritt Islandd
Попередник Cape Canaveral Space Launch Complex 37d
Оператор Національне управління з аеронавтики і дослідження космічного простору
Дата/час прийняття в експлуатацію 9 листопада 1967
Статус спадщини об'єкт Національного реєстру історичних місць СШАd[3][4][5]
Satellite view
Мапа
CMNS: Стартовий комплекс бази ВПС США мису Канаверал LC-39 у Вікісховищі

28°35′38.000000099995″ пн. ш. 80°37′34.000000100013″ зх. д. / 28.59389° пн. ш. 80.62611° зх. д. / 28.59389; -80.62611

LC-39 (англ. Launch Complex 39, буквально «Стартовий комплекс-39») — стартовий комплекс, розташований на території космічного центру Кеннеді, який знаходиться на острові Меррітт в окрузі Бревард штату Флорида. Складається із трьох стартових майданчиків — LC-39A, LC-39B і LC-39C, Будівлі вертикальної збірки, дороги, використовуваної гусеничними транспортерами для перевезення мобільних пускових платформ, Центру керування запуском та інших допоміжних будівель.

Комплекс побудований в 1960-ті роки, спеціально для запусків ракети-носія Сатурн-5, найбільшою з тих, що коли-небудь застосовувалися. Будівництво обійшлося у 800 млн доларів США.

У подальшому, з 1981 по 2011 рік, комплекс використовувався для запусків Спейс шаттлів. Всі 135 запусків шатлів зроблені зі стартового комплексу LC-39.

Також комплекс використовувався для випробувань ракети-носія Арес-1, перша ступінь якого створена на основі конструкції ракетних прискорювачів, що використовувалися у програмі «Спейс Шаттл». Єдиний запуск був проведений в 2009 році.

Майданчик LC-39A з 2014 року передано в оренду компанії SpaceX, переобладнаний для запуску ракет-носіїв Falcon 9 і Falcon Heavy. Перший запуск ракети Falcon 9 з майданчика відбувся 19 лютого 2017 року.

Майданчик LC-39B знаходиться в процесі переобладнання для запусків надважкої ракети SLS з пілотованим кораблем «Оріон», перший запуск очікується не раніше 2018 року.

Історія

[ред. | ред. код]

Сатурн-5

[ред. | ред. код]

Після затвердження програми Аполлон по доставці людини на Місяць, виникла необхідність у створенні стартових майданчиків для надважкої ракети-носія «Сатурн-5», яка була обрана засобом виведення на орбіту космічного корабля Аполлон. У 1962 році NASA почало купувати землю на острові Мерріт для їх побудови. Початковий план передбачав створення 4 ідентичних стартових майданчиків, але побудовано було лише два, названі LC-39A і LC-39B. Створення комплексу було завершено у 1966 році[6][7].

«Сатурн-5» перед запуском «Аполлон-11» встановлений на мобільній пусковій платформі, ліворуч від ракети — стартова заправна вежа, праворуч — мобільна вежа обслуговування.

Збірка «Сатурн-5» відбувалася в будівлі вертикальної збірки (англ. Vertical Assembly Building). Перша ступінь ракети-носія встановлювалася на одну з трьох мобільних пускових платформ[en] (англ. Mobile Launcher Platform) розмірами 49 на 41 м, після чого, за допомогою кранів зверху монтувалися друга і третя ступені, а потім корабель «Аполлон». Частиною платформи була 120-метрова стартова кабель-заправна вежа (англ. Launch Umbilical Tower), обладнана двома ліфтами і дев'ятьма рухомими «руками», з допомогою яких здійснювалась подача палива і електроживлення до кожного із ступенів, а також посадка астронавтів в кабіну корабля (верхня рука). Повністю зібраний на пусковій платформі, але не заправлений «Сатурн-5» (сумарна вага конструкції становила 5715 т) за допомогою одного з двох гусеничних транспортерів (англ. crawler-transporter по спеціально підготовленій, вимощеній щебенем дорозі переміщали до одного із стартових майданчиків (5,6 км до LC-39A і 6,8 км до LC-39B)[8]. Майданчики розташовані в 2660 м одна від одної в цілях безпеки, на випадок розльоту уламків при аварії ракети-носія. Після розміщення пускової платформи з ракетою на стартовому майданчику, другий гусеничний транспортер подкочував до неї 125-метрову рухому вежу обслуговування (англ. Mobile Service Structure), яка давала доступ технічному персоналу на всі рівні ракети для виконання останніх перевірок і відкочувалася незадовго перед запуском. Для відводу вихлопу ракети під кожним майданчиком був обладнаний рів глибиною 13 метрів, шириною 18 м та довжиною 137 м. Залізобетонний полум'явідображувач вагою 635 т, висотою 12 м, шириною 15 м і довжиною 23 м підкочували до майданчику по рейках, він направляв полум'я вихлопу в рів. Чотириповерхова будівля Центру управління запуском розташована біля будівлі вертикальної збірки[9].

Перший випробувальний безпілотний запуск ракети-носія «Сатурн-5» з космічним кораблем "Аполлон-4 і макетом місячного модуля відбувся 9 листопада 1967 року зі стартового майданчика LC-39A. Звідси ж стартував і безпілотний Аполлон-6. Перший і єдиний запуск «Сатурн-5» зі стартового майданчика LC-39B відбувся в рамках місії Аполлон-10. Всі інші пілотовані запуски, починаючи з Аполлон-8 за Аполлон-17, виконані з LC-39A. Останнім з 13 запусків «Сатурн-5» стало виведення на навколоземну орбіту орбітальної станції «Скайлеб» 14 травня 1973 року.

Сатурн-1Б

[ред. | ред. код]
На передньому плані майданчик LC-39A і «Скайлеб» на ракеті-носії «Сатурн-5», далі, на майданчику LC-39B, ракета Сатурн-1Б з кораблем «Аполлон» — місія Скайлеб-2.

Оскільки до 1973 року пускові майданчики LC-34 і SLC-37, використовувані для запусків «Сатурн-1Б» були розібрані, то для експедицій відвідування орбітальної станції «Скайлеб» (Скайлеб-2, Скайлеб-3, Скайлеб-4) був використаний стартовий майданчик LC-39B. Для коротших ракет «Сатурн-1Б» була модифікована мобільна пускова платформа № 1. Використання спеціальної ферми-перехідника, що дозволило використовувати стартову вежу і мобільну пускову платформу від ракети-носія «Сатурн-5». Останнім, четвертим запуском «Сатурн-1Б» став політ у рамках місії «Союз — Аполлон», 15 липня 1975 року.

Спейс Шаттл

[ред. | ред. код]

Для запусків Спейс Шаттлів споруди стартового комплексу були модифіковані.

З мобільних пускових платформ № 2 і 3 були демонтовані стартові заправні вежі. Частина сегментів цих веж були встановлені на двох стартових майданчиках, як 75-метрова нерухома конструкції обслуговування (англ. Fixed Service Structure)[10]. На ній була встановлена рухлива «рука» для посадки в кабіну екіпажу шатла, і ще одна зі спеціальним ковпаком, що знаходиться над верхівкою зовнішнього паливного бака під час заправки. Через нього відводили випари рідкого кисню, перешкоджаючи утворенню на верху бака льоду, щоб шматки льоду, відпадаючи, не пошкодили човник при запуску[11]. На верхівці вежі була встановлена 25-метрова щогла громовідводу, підвищуючи загальну висоту до 105,7 м[12]. Збоку нерухомої вежі була зібрана рухома конструкція обслуговування (англ. Rotating Service Structure) висотою 57,6 м, яка може повертатися на 120°, яка підводилась до встановленого шатлу, надаючи доступ до його вантажного відсіку і відводилася в бік перед запуском. Самі мобільні пускові платформи теж зазнали зміни, замість одного великого отвору для відведення полум'я були зроблені три менші, один для двигунів самого шаттла і два для бічних твердопаливних прискорювачів. З боків отвори для відводу вогню двигунів шаттла встановлені 2 хвостові щогли обслуговування (англ. Tail Service Mast), через гнучкі відведення яких подавалися паливо, електроенергія і зв'язок. Для захисту людей і вантажу шатла від акустичного удару працюючих двигунів була створена система (англ. Sound suppression water system) для розбризкування великої кількості води під двигунами перед їх запуском. Для забезпечення системи поруч розташовувався бак з 1135 т води[13].

Стартовий майданчик 39A. Обертова і нерухомі конструкції обслуговування

Були побудовані 3 будівлі  для обслуговування човників (англ. Orbiter Processing Facility), куди їх заганяли відразу ж після посадки, зливали решту палива та інші робочі рідини, а потім проводили відновлення і готували до наступного польоту[14].

Будівля вертикальної збірки використовувалася для зберігання і тестування прискорювачів і паливного бака окремо, а також для остаточного складання і підготовки Спейс Шаттлу до запуску. Спочатку на мобільну пускову платформу встановлювалися 2 бічних твердопаливних прискорювача, потім доставлений по воді зовнішній паливний бак монтувався з прискорювачами, після цього підганявся човник, піднімався краном у вертикальне положення і інтегрувався з вже встановленими компонентами. Повністю зібрана конструкція доставлялася транспортером на стартовий майданчик[15].

Для посадки шатлів була створена одна з найдовших посадочних смуг у світі. Вона розташована за 3,2 км на північний захід від будівлі вертикальної збірки, має довжину 4572 м і ширину 91,4 м[джерело?].

Спочатку для запуску шатлів було переобладнано майданчик LC-39A, і запуск експедиції STS-1 на шатлі «Колумбія» відбувся 12 квітня 1981 року. Після останнього запуску «Сатурн-1Б» і скасування подальших запусків корабля «Аполлон», майданчик LC-39B був модифікований під шатли. Першою експедицією, яку запустили з неї, стала STS-51L, яка стартувала 28 січня 1986 року і закінчилася катастрофою шатла «Челленджер» на 73-й секунді польоту. Всього зі стартового майданчика LC-39B було запущено 53 шатла, останнім став запуск місії STS-116 10 грудня 2006 року. З майданчика LC-39A всього стартувало 82 шаттла; останнім шатлом, запущеним з нього і останньою експедицією шаттла стала STS-135, 8 липня 2011 року.

Арес-1

[ред. | ред. код]

Стартовий майданчик LC-39B був переобладнаний для запусків ракети-носія «Арес-1» у рамках програми «Сузір'я». Єдиний тестовий запуск Арес I-Х виконаний 28 жовтня 2009 року. Програма «Сузір'я» була закрита в лютому 2010 року.

Сучасний стан

[ред. | ред. код]

LC-39A

[ред. | ред. код]
Візуалізація майбутнього майданчика

Після завершення програми запусків Спейс Шаттлів зникла необхідність у використанні цього майданчику, оскільки для програми «Сузір'я», а потім для запуску ракети-носія SLS планувалося використовувати сусідній майданчик LC-39B. Через те, що підтримання майданчику обходилося NASA в суму близько мільйона доларів на рік, було прийнято рішення передати її приватним компаніям для розвитку сектора комерційних запусків[16]. Компанія SpaceX розглядала майданчик як один з варіантів для своєї майбутньої важкої ракети Falcon Heavy[17].

Будівництво ангару

У травні 2013 року був оголошений конкурс на подання заявок по комерційному використанню майданчика. У конкурсі взяли участь компанія SpaceX, яка мала намір взяти майданчик в ексклюзивне користування для запуску ракет-носіїв Falcon 9 і Falcon Heavy, і компанія Blue Origin, яка планувала використовувати майданчик для запусків своєї майбутньої орбітальної ракети-носія, а також пропонувала можливість використання майданчики іншим компаніям для запуску ракет. У зв'язку з тим, що у SpaceX вже були контракти на запуски в найближчі роки і вона готова була інвестувати в комплекс в найближчій перспективі, а ракета-носій Blue Origin перебувала на ранніх стадіях розробки, перевагу було віддано заявці SpaceX. 13 грудня 2013 року було анонсовано угоду NASA з компанією про оренду майданчика[18][19].

14 квітня 2014 року був підписаний договір оренди між NASA і SpaceX, за яким стартовий майданчик LC-39A передається в ексклюзивне користування SpaceX на 20 років. Планувалося будівництво нового ангару горизонтального складання ракет біля стартового майданчика. Компанія мала намір перенести на цей майданчик комерційні запуски космічних кораблів для NASA, пілотованих і вантажних, після введення його в експлуатацію[20].

Ангар горизонтального складання

SpaceX не планує використання будівлі вертикальної збірки і гусеничних транспортерів для своїх пускових операцій, на початку 2015 року на південь від майданчика розпочалося будівництво ангару горизонтальної збірки (англ. Horizontal Integration Facility), де планують проводити інтеграцію ступенів ракет-носіїв і корисного навантаження. Зібрана, не заправлена ракета буде вивозиться на стартовий майданчик за допомогою транспортера-підйомника (англ. Transporter Erector), потім підніматися ним у вертикальне положення і забезпечувати підтримку та гнучкі відведення для заправки паливом, електроживленням, комунікацією. Компанія планує використовувати ємність для зберігання рідкого кисню, що застосовувалася для запуску Шатлів. Нові баки для гасу змонтовані на північний схід від майданчика[21][22]. Існуючу нерухому конструкцію обслуговування з вежею громовідводу планують додатково структурно посилити, вона буде використовуватися для установки рухомої «руки» для здійснення посадки екіпажу в пілотований корабель. Також на верхівці планують в майбутньому встановити підйомний кран, який буде здійснювати установку на ракету того корисного навантаження, яке не може бути інтегроване при горизонтальному складанні через конструктивні вимоги, що часто буває із військовими супутниками.

Будівництво ангару завершено в кінці 2015, в листопаді 2016 року були проведені випробування транспортера-підйомника, який також забезпечує підтримку ракети на стартовому столі і підведення до неї паливних шлангів, електропостачання і зв'язку[23].

Повернуті ступені в ангарі

Після того, як SpaceX почала успішно садити перші ступені Falcon 9, ангар використовується для їх дослідження і тимчасового зберігання.

12 лютого 2017 року проведено перше статичне вогневе випробування ракети-носія Falcon 9 на стартовому майданчику[24].

Перший запуск Falcon 9 із стартового майданчика LC-39A відбувся 19 лютого 2017 року, в рамках місії постачання SpaceX CRS-10[25]. Використовується друга методика відведення підтримуючої ракету структури-підйомника. На відміну від методу, що використовувався на майданчиках SLC-40 і SLC-4E, коли підйомник відводиться від ракети на кут близько 70° за кілька хвилин до запуску, на майданчику LC-39A підтримуюча структура залишається безпосередньо біля ракети до самого моменту старту і швидко відводиться в сторону відразу після відриву ракети від стартового столу[26].

Ракета Falcon Heavy також вперше запущена звідси, перший запуск запланований на початок 2018 року.

Майданчик буде використовуватися для запуску пілотованого космічного корабля Dragon 2, перший безпілотний запуск якого SpaceX DM-1 намічений на серпень 2018 року, а пілотований SpaceX DM-2 — на грудень 2018 року.

LC-39B

[ред. | ред. код]
Художнє зображення ракети SLS на стартовому майданчику

Стартий майданчик LC-39B модернізується для запусків ракети-носія SLS з пілотованим космічним кораблем «Оріон», перший безпілотний пуск заплановано на кінець 2018 року. Також планується використання майданчика для комерційних пусків.

Нерухома і обертова конструкції обслуговування на стартовому майданчику будуть повністю розібрані, SLS буде збиратися на мобільній стартовій платформі зі стартовою кабель-заправною вежею в будівлі вертикальної збірки подібно ракеті «Сатурн-5» і потім вивозиться на майданчик модифікованим гусеничним транспортером[27].

LC-39С

[ред. | ред. код]

У 2015 році до південного сходу від майданчика LC-39B збудований невеликий стартовий майданчик, який NASA передбачає використовувати для запуску різних комерційних ракет легкого класу[28].

Список запусків

[ред. | ред. код]
Перший запуск «Сатурн-5»
«Аполлон-11». Запуск перших людей, які висадилися на Місяці
Запуск орбітальної станції «Скайлеб»
Перший запуск Космічного Шатла, STS-1
Шаттл «Челленджер», запуск експедиції STS-41C
Експедиція «STS-45», шаттл «Атлантіс»
Шаттл «Індевор», експедиція STS-69
Запуск експедиції STS-120
Експедиція STS-129
Запуск експедиції STS-134
Випробувальний запуск Арес I—X
Останній запуск Космічного Шатла, STS-135
Запуск Falcon 9 c повторно використовуваним першим ступенем, виведення супутника SES-10
№ Дата (UTC) ПУ Ракета-

носій

Місія Орбита Результат
1 9 ноября 1967 A Сатурн-5 Аполлон-4 ВЭО Успіх
2 4 апреля 1968 A Сатурн-5 Аполлон-6 ВЭО Часткова
невдача
3 21 декабря 1968 A Сатурн-5 Аполлон-8 к Луне Успіх
4 3 марта 1969 A Сатурн-5 Аполлон-9 к Луне Успіх
5 18 мая 1969 B Сатурн-5 Аполлон-10 к Луне Успіх
6 16 июля 1969 A Сатурн-5 Аполлон-11 к Луне Успіх
7 14 ноября 1969 A Сатурн-5 Аполлон-12 к Луне Успіх
8 11 апреля 1970 A Сатурн-5 Аполлон-13 к Луне Успіх
9 31 января 1971 A Сатурн-5 Аполлон-14 к Луне Успіх
10 26 июля 1971 A Сатурн-5 Аполлон-15 к Луне Успіх
11 16 апреля 1972 A Сатурн-5 Аполлон-16 к Луне Успіх
12 7 декабря 1972 A Сатурн-5 Аполлон-17 к Луне Успіх
13 14 мая 1973 A Сатурн-5 Скайлэб НОО Успіх
14 25 мая 1973 B Сатурн-1Б Скайлэб-2 НОО Успіх
15 28 июля 1973 B Сатурн-1Б Скайлэб-3 НОО Успіх
16 16 ноября 1973 B Сатурн-1Б Скайлэб-4 НОО Успіх
17 15 июля 1975 B Сатурн-1Б Союз—Аполлон НОО Успіх
18 12 апреля 1981 A Колумбия STS-1 НОО Успіх
19 12 ноября 1981 A Колумбия STS-2 НОО Успіх
20 22 марта 1982 A Колумбия STS-3 НОО Успіх
21 27 июня 1982 A Колумбия STS-4 НОО Успіх
22 11 ноября 1982 A Колумбия STS-5 НОО Успіх
23 4 апреля 1983 A Челленджер STS-6 НОО Успіх
24 18 июня 1983 A Челленджер STS-7 НОО Успіх
25 30 августа 1983 A Челленджер STS-8 НОО Успіх
26 28 ноября 1983 A Колумбия STS-9 НОО Успіх
27 3 февраля 1984 A Челленджер STS-41B НОО Успіх
28 6 апреля 1984 A Челленджер STS-41C НОО Успіх
29 30 августа 1984 A Дискавери STS-41D НОО Успіх
30 5 октября 1984 A Челленджер STS-41G НОО Успіх
31 8 ноября 1984 A Дискавери STS-51A НОО Успіх
32 24 января 1985 A Дискавери STS-51C НОО Успіх
33 12 апреля 1985 A Дискавери STS-51D НОО Успіх
34 29 апреля 1985 A Челленджер STS-51B НОО Успіх
35 17 июня 1985 A Дискавери STS-51G НОО Успіх
36 29 июля 1985 A Челленджер STS-51F НОО Успіх
37 27 августа 1985 A Дискавери STS-51I НОО Успіх
38 3 октября 1985 A Атлантис STS-51J НОО Успіх
39 30 октября 1985 A Челленджер STS-61A НОО Успіх
40 26 ноября 1985 A Атлантис STS-61B НОО Успіх
41 12 января 1986 A Колумбия STS-61C НОО Успіх
42 28 января 1986 B Челленджер STS-51L НОО Невдача
43 29 сентября 1988 B Дискавери STS-26 НОО Успіх
44 2 декабря 1988 B Атлантис STS-27 НОО Успіх
45 13 марта 1989 B Дискавери STS-29 НОО Успіх
46 4 мая 1989 B Атлантис STS-30 НОО Успіх
47 8 августа 1989 B Колумбия STS-28 НОО Успіх
48 18 октября 1989 B Атлантис STS-34 НОО Успіх
49 22 ноября 1989 B Дискавери STS-33 НОО Успіх
50 9 января 1990 A Колумбия STS-32 НОО Успіх
51 28 февраля 1990 A Атлантис STS-36 НОО Успіх
52 24 апреля 1990 B Дискавери STS-31 НОО Успіх
53 6 октября 1990 B Дискавери STS-41 НОО Успіх
54 15 ноября 1990 A Атлантис STS-38 НОО Успіх
55 2 декабря 1990 B Колумбия STS-35 НОО Успіх
56 5 апреля 1991 B Атлантис STS-37 НОО Успіх
57 28 апреля 1991 A Дискавери STS-39 НОО Успіх
58 5 июня 1991 B Колумбия STS-40 НОО Успіх
59 2 августа 1991 A Атлантис STS-43 НОО Успіх
60 12 сентября 1991 A Дискавери STS-48 НОО Успіх
61 24 ноября 1991 A Атлантис STS-44 НОО Успіх
62 22 января 1992 A Дискавери STS-42 НОО Успіх
63 24 марта 1992 A Атлантис STS-45 НОО Успіх
64 7 мая 1992 B Индевор STS-49 НОО Успіх
65 25 июня 1992 A Колумбия STS-50 НОО Успіх
66 31 июля 1992 B Атлантис STS-46 НОО Успіх
67 12 сентября 1992 B Индевор STS-47 НОО Успіх
68 22 октября 1992 B Колумбия STS-52 НОО Успіх
69 2 декабря 1992 A Дискавери STS-53 НОО Успіх
70 13 января 1993 B Индевор STS-54 НОО Успіх
71 8 апреля 1993 B Дискавери STS-56 НОО Успіх
72 26 апреля 1993 A Колумбия STS-55 НОО Успіх
73 21 июня 1993 B Индевор STS-57 НОО Успіх
74 12 сентября 1993 B Дискавери STS-51 НОО Успіх
57 18 октября 1993 B Колумбия STS-58 НОО Успіх
76 2 декабря 1993 B Индевор STS-61 НОО Успіх
77 3 февраля 1994 A Дискавери STS-60 НОО Успіх
78 4 марта 1994 B Колумбия STS-62 НОО Успіх
79 9 апреля 1994 A Индевор STS-59 НОО Успіх
80 8 июля 1994 A Колумбия STS-65 НОО Успіх
81 9 сентября 1994 B Дискавери STS-64 НОО Успіх
82 30 сентября 1994 A Индевор STS-68 НОО Успіх
83 3 ноября 1994 B Атлантис STS-66 НОО Успіх
84 3 февраля 1995 B Дискавери STS-63 НОО Успіх
85 2 марта 1995 A Индевор STS-67 НОО Успіх
86 27 июня 1995 A Атлантис STS-71 НОО Успіх
87 13 июля 1995 B Дискавери STS-70 НОО Успіх
88 7 сентября 1995 A Индевор STS-69 НОО Успіх
89 20 октября 1995 B Колумбия STS-73 НОО Успіх
90 12 ноября 1995 A Атлантис STS-74 НОО Успіх
91 11 января 1996 B Индевор STS-72 НОО Успіх
92 22 февраля 1996 B Колумбия STS-75 НОО Успіх
93 22 марта 1996 B Атлантис STS-76 НОО Успіх
94 19 мая 1996 B Индевор STS-77 НОО Успіх
95 20 июня 1996 B Колумбия STS-78 НОО Успіх
96 16 сентября 1996 A Атлантис STS-79 НОО Успіх
97 19 ноября 1996 B Колумбия STS-80 НОО Успіх
98 12 января 1997 B Атлантис STS-81 НОО Успіх
99 11 февраля 1997 A Дискавери STS-82 НОО Успіх
100 4 апреля 1997 A Колумбия STS-83 НОО Успіх
101 15 мая 1997 A Атлантис STS-84 НОО Успіх
102 1 июля 1997 A Колумбия STS-94 НОО Успіх
103 7 августа 1997 A Дискавери STS-85 НОО Успіх
104 25 сентября 1997 A Атлантис STS-86 НОО Успіх
105 19 ноября 1997 B Колумбия STS-87 НОО Успіх
106 22 января 1998 A Индевор STS-89 НОО Успіх
107 17 апреля 1998 B Колумбия STS-90 НОО Успіх
108 2 июня 1998 A Дискавери STS-91 НОО Успіх
109 29 октября 1998 B Дискавери STS-95 НОО Успіх
110 4 декабря 1998 A Индевор STS-88 НОО Успіх
111 27 мая 1999 B Дискавери STS-96 НОО Успіх
112 23 июля 1999 B Колумбия STS-93 НОО Успіх
113 19 декабря 1999 B Дискавери STS-103 НОО Успіх
114 11 февраля 2000 A Индевор STS-99 НОО Успіх
115 19 мая 2000 A Атлантис STS-101 НОО Успіх
116 8 сентября 2000 B Атлантис STS-106 НОО Успіх
117 11 октября 2000 A Дискавери STS-92 НОО Успіх
118 30 ноября 2000 B Индевор STS-97 НОО Успіх
119 7 февраля 2001 A Атлантис STS-98 НОО Успіх
120 8 марта 2001 B Дискавери STS-102 НОО Успіх
121 19 апреля 2001 A Индевор STS-100 НОО Успіх
122 12 июля 2001 B Атлантис STS-104 НОО Успіх
123 10 августа 2001 A Дискавери STS-105 НОО Успіх
124 5 декабря 2001 B Индевор STS-108 НОО Успіх
125 1 марта 2002 A Колумбия STS-109 НОО Успіх
126 8 апреля 2002 B Атлантис STS-110 НОО Успіх
127 5 июня 2002 A Индевор STS-111 НОО Успіх
128 7 октября 2002 B Атлантис STS-112 НОО Успіх
129 23 ноября 2002 A Индевор STS-113 НОО Успіх
130 16 января 2003 A Колумбия STS-107 НОО Успіх
131 26 июля 2005 B Дискавери STS-114 НОО Успіх
132 4 июля 2006 B Дискавери STS-121 НОО Успіх
133 9 сентября 2006 B Атлантис STS-115 НОО Успіх
134 9 декабря 2006 B Дискавери STS-116 НОО Успіх
135 8 июня 2007 A Атлантис STS-117 НОО Успіх
136 8 августа 2007 A Индевор STS-118 НОО Успіх
137 3 октября 2007 A Дискавери STS-120 НОО Успіх
138 7 февраля 2008 A Атлантис STS-122 НОО Успіх
139 11 марта 2008 A Индевор STS-123 НОО Успіх
140 31 мая 2008 A Дискавери STS-124 НОО Успіх
141 14 ноября 2008 A Индевор STS-126 НОО Успіх
142 15 марта 2009 A Дискавери STS-119 НОО Успіх
143 11 мая 2009 A Атлантис STS-125 НОО Успіх
144 15 июля 2009 A Индевор STS-127 НОО Успіх
145 28 августа 2009 A Дискавери STS-128 НОО Успіх
146 28 октября 2009 B Арес-1 Арес I-Х Суборбитальный
147 16 ноября 2009 A Атлантис STS-129 НОО Успіх
148 8 февраля 2010 A Индевор STS-130 НОО Успіх
149 5 апреля 2010 A Дискавери STS-131 НОО Успіх
150 14 мая 2010 A Атлантис STS-132 НОО Успіх
151 24 февраля 2011 A Дискавери STS-133 НОО Успіх
152 16 мая 2011 A Индевор STS-134 НОО Успіх
153 8 июля 2011 A Атлантис STS-135 НОО Успіх
154 19 февраля 2017 A Falcon 9 Full Thrust SpaceX CRS-10 НОО Успіх
155 16 марта 2017 A Falcon 9 Full Thrust EchoStar 23 ГПО Успіх
156 30 марта 2017 A Falcon 9 Full Thrust SES-10 ГПО Успіх
157 1 мая 2017 A Falcon 9 Full Thrust NROL-76 НОО Успіх
158 15 мая 2017 A Falcon 9 Full Thrust Inmarsat-5 F4 ГПО Успіх
159 3 июня 2017 A Falcon 9 Full Thrust SpaceX CRS-11 НОО Успіх

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.nasa.gov/centers/kennedy/pdf/631310main_Pad%2039.pdf
  2. ↑ Національний реєстр історичних місць США — 1966.
  3. ↑ Launch Complex 39 — 1973.
  4. ↑ Heritage Conservation and Recreation Service Department of the Interior: Heritage Conservation and Recreation Service: National Register of Historic Places; Annual Listing of Historic Properties // Fed. Regist. — Washington, D.C.: Office of the Federal Register, 1979. — Vol. 44, Iss. 26. — P. 7448. — ISSN 0097-6326; 2167-2520
  5. ↑ National Park Service Weekly List of Actions Taken on Properties: 1/31/00 through 2/04/00 — 2000.
  6. ↑ The History Of Cape Canaveral. Chapter 3. Spaceline (англ.). Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 13 червня 2017.
  7. ↑ Аполлон-Expeditions to the Moon. Chapter 6.1. NASA (англ.). Архів оригіналу за 25 грудня 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  8. ↑ Crawlerway to the Pad. NASA (англ.). Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 13 червня 2017.
  9. ↑ Appendix B. Launch Complex 39 (PDF). NASA (англ.). Архів оригіналу (PDF) за 25 грудня 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  10. ↑ KSC Facilities. Mobile Launch Platforms (MLP). NASA (англ.). Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 13 червня 2017.
  11. ↑ External Tank (ET) Gaseous Oxygen Vent Arm. NASA (англ.). Архів оригіналу за 24 травня 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  12. ↑ Space Shuttle overview. Mission preparation and prelaunch-operations. NASA (англ.). Архів оригіналу за 31 грудня 2016. Процитовано 13 червня 2017.
  13. ↑ Launch Complex 39-A & 39-B. NASA (англ.). Архів оригіналу за 15 червня 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  14. ↑ Orbiter Processing Facility. NASA (англ.). Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 13 червня 2017.
  15. ↑ Vehicle Assembly Building. NASA (англ.). Архів оригіналу за 22 квітня 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  16. ↑ SpaceX takes over KSC pad 39A. Florida Today (англ.). 15 квітня 2014. Архів оригіналу за 20 лютого 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  17. ↑ SpaceX eyes shuttle launch pad for heavy-lift rocket. Spaceflight Now (англ.). 11 березня 2012. Архів оригіналу за 28 вересня 2015. Процитовано 13 червня 2017.
  18. ↑ Selection Statement for Lease of Launch Complex 39A (PDF). NASA (англ.). 12 грудня 2013. Архів оригіналу (PDF) за 11 травня 2015. Процитовано 13 червня 2017.
  19. ↑ SpaceX to begin negotiations for shuttle launch pad. Spaceflight Now (англ.). 13 грудня 2013. Архів оригіналу за 14 березня 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  20. ↑ AO decision opens door for commercial lease of pad 39A. Spaceflight Now (англ.). 12 грудня 2013. Архів оригіналу за 26 жовтня 2016. Процитовано 13 червня 2017.
  21. ↑ Falcon Heavy rocket hangar rises at launch pad 39A. Spaceflight Now (англ.). 25 лютого 2015. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 13 червня 2017.
  22. ↑ Falcon Heavy into production as Pad 39A HIF rises out of the ground. NASA Spaceflight (англ.). 18 лютого 2015. Архів оригіналу за 3 червня 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  23. ↑ SpaceX conducts test rollout for 39A Transporter/Erector. NASA Spaceflight (англ.). 9 листопада 2015. Архів оригіналу за 2 червня 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  24. ↑ Falcon 9 fires up for milestone Engine Test on historic Launch Pad 39A. Spaceflight101 (англ.). 12 лютого 2017. Архів оригіналу за 15 вересня 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  25. ↑ Falcon 9 lifts off on Debut Mission from Kennedy Space Center, 1st Stage Masters On-Shore Landing. Spaceflight101 (англ.). 19 лютого 2017. Архів оригіналу за 20 лютого 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  26. ↑ CRS-10 Hosted Webcast (видео). SpaceX (англ.). YouTube. 19 лютого 2017. Архів оригіналу за 20 лютого 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  27. ↑ Mobile Launcher major modifications to begin for SLS. NASA Spaceflight (англ.). 1 жовтня 2013. Архів оригіналу за 22 червня 2017. Процитовано 13 червня 2017.
  28. ↑ New Launch Pad will Enable Smaller Companies to Develop and Launch Rockets from Kennedy. NASA (англ.). 17 липня 2015. Архів оригіналу за 30 листопада 2015. Процитовано 13 червня 2017.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стартовий_комплекс_бази_ВПС_США_мису_Канаверал_LC-39&oldid=43432403