Степанченко Дмитро Андрійович

Степанченко Дмитро Андрійович
Степанченко Дмитро Андрійович;
Майор
Загальна інформація
Народження	24 травня 1970; Уссурійськ
Смерть	5 вересня 2014 (44 роки); Шишкове
Поховання	Луганськ
Громадянство	Україна
Псевдо	«Овод»
Військова служба
Роки служби	-2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Танкові війська
Формування	1 ОТБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої під Щастям (2014);
Нагороди та відзнаки

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Степанченко.

Дмитро́ Андрі́йович Степа́нченко (24 травня 1970(19700524) — 5 вересня 2014) — майор Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєвий шлях

Народився 1970 року в місті Уссурійськ (Приморський край, РРФСР). У 1990 році закінчив Новосибірське вище військове командне училище. Проживав у Луганську. Майор, заступник командира батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади по роботі з особовим складом.

Близько 14 години 4 вересня 2014-го разом з частиною військовослужбовців механізованого батальйону 1-ї ОТБр та взводом 3-го батальйону територіальної оборони «Воля» майор Дмитро Степанченко прибув на блокпост «Весела гора». Від командира частини отримав завдання зайняти блокпост біля населеного пункту Шишкове. Близько 16-ї години колона вирушила на позицію, ще до вечора її зайняла.

Приблизно об 11:00 5 вересня зі спостережного поста надійшла доповідь про наближення колони бронетехніки та автомобілів з тильної сторони блокпоста до села Шишкове. Колона зайшла в село, містила в своєму складі 3 танки, 2 БМП-1, вантажний тентований автомобіль з особовим складом, ЗіЛ-131 з ЗУ-27 на кузові, позашляховик марки «Jeep». Майор Степанченко віддав наказ зайняти оборону та побіг по позиціях, де серед особового складу почалася дезорганізація. Позашляховик марки «Geep» під'їхав упритул до спостережного поста, з нього було відкрито вогонь по позиціях. Особовий склад блокпосту відкрив вогонь у відповідь.

Після від'їзду автомобіля колона бронетехніки розгорнулася в бойовий порядок і почала обходити військових з різних сторін, при цьому відкривши щільний вогонь. Вояки на блокпосту намагалися з СПГ уразити найближчий танк противника, після того змінили позицію та почали обстрілювати танк з РПГ-7В, до якого через деякий час закінчились гранати. Старший солдат Олійник Ю. М. з майором Степанченком підносили гранати від автомобіля ЗіЛ-131. Після чергового влучання снаряду з танка в блокпост Дмитро Степанченко зазнав смертельного осколкового поранення.

Вже після бою, під час виходу з оточення 5—7 вересня, загинули підлеглі майора Степанченка майор Євген Лоскот, капітан Анатолій Буряк, старший солдат Андрій Малашняк, солдат Дмитро Власенко, та двоє станом на лютий 2017-го не ідентифікованих вояків, похований в могилах № 6417 та № 6418.

Без Дмитра лишились мама, дружина, син Сергій.

Похований у Луганську.

Нагороди і вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

15 травня 2015 року — орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)^[1]
Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 4, ряд 2, місце 19
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 5 вересня^[2]

Примітки

↑ Указ Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ Герої не вмирають — Вони в віках живуть! В Міноборони вшанували загиблих Українських воїнів

Джерела

Степанченко Дмитро Андрійович

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

[2] Герої не вмирають — Вони в віках живуть! В Міноборони вшанували загиблих Українських воїнів

[1]

[2]