Страна.ua

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Страна.ua
Логотип
Логотип
Посиланняctrana.news
Типінтернет-ЗМІ
Реєстраціянеобов'язкова
Мовиросійська
ВласникІгор Гужва
(компанія «Ласмак»)
ЗасновникІгор Анатолійович Гужва
Започатковано16 лютого 2016 року
Станзаблоковано рішенням РНБО з 20 серпня 2021 року
Рейтинг Alexa7132[1]
Ключові особиІгор Гужва
Світлана Крюкова
Адреса офісуУкраїна Україна
Київ
CMNS: Страна.ua у Вікісховищі

Страна.ua — проросійське[2] скандальне[3] інтернет-видання в Україні, відкрите 16 лютого 2016 року Ігорем Гужвою.

З самого початку видання пропагувало російський колоніалізм, російської мови, РПЦвУ, підтримувало РФ у війні на сході України, а також поширювало недостовірну інформацію, що дискредитувала Україну[4].

Історія

[ред. | ред. код]

Створення

[ред. | ред. код]

16 лютого 2016 року проросійський журналіст Ігор Гужва оголосив про запуск видання, головним редактором якого став він сам. Частина співробітників ЗМІ до цього працювали у виданнях «Мультимедіа Інвест Груп» (серед них проросійські пропагандисти Світлана Крюкова, яка стала заступником головного редактора, та Іскандер Хісамов), сам Гужва був головою медіахолдингу та головним редактором газети «Вісті», також позиціонуючи себе його власником[5]. Гужва називав себе єдиним інвестором ресурсу, однойменний домен належить створеній 2015 року компанії «Ласмак»[6]. 3 червня 2016 року Гужва з Крюковою стали ведучим програми «Суб'єктивні підсумки п'ятниці» на проросійському телеканалі NewsOne, який належить депутату Євгену Мураєву (колишній член Партії регіонів).

Діяльність

[ред. | ред. код]

У січні 2017 року сайт звинуватив владу України у планах організувати провокацію проти видання за допомогою силових органів[7]. Протягом 2017 року хакери неодноразово ламали скриньки журналістів та отримували доступ до адмінки сайту. Судячи з дампів поштової скриньки, керівники та журналісти Страна.ua співпрацюють з Російськими пропагандистськими сайтами Украина ру та ін., а фінансується РФ[8][9].

22 червня 2017 року в редакції співробітниками поліції і прокуратури були затримані Гужва і його помічник за ч. 3 ст. 189 КК України (вимагання). За версією генпрокурора Луценка за нерозміщення на сайті компромату на депутата від Радикальної партії Дмитра Лінька, який повідомив про шантаж у поліцію 31 березня. Гужва начебто отримав 10 тис. дол. (у червні 2019 року Суд скасував розшук Гужви[10]).

У лютому 2017 року сайт мав найгірший баланс думок і журналістських стандартів нарівні із сайтами Корреспондент, Обозреватель і газетою Вести[11].

У дослідженні 2018 року від Texty.org.ua назване одним із провідних проросійських видань в Україні[2].

21 серпня 2021 року, у розпал приготування РФ до повномасштабного вторгнення, Зеленський ввів санкції щодо ряду осіб та організацій, що поширювали російську пропаганду, серед яких були Ігор Гужва та Страна.ua[12]. Після застосування санкцій, українські провайдери відключили доступ до сайту strana.ua[13]. Після закриття сайту strana.ua видання перейшло на іншу URL адресу strana.news й згодом окремі українські провайдери відключили доступ й до сайту strana.news[14].

Згідно з дослідженнями Інституту масової інформації за грудень 2021 року, лише 38 % матеріалів на цьому сайті не містили порушень професійних журналістських стандартів[15].

Напередодні російського вторгнення, видання переконувало читачів, що Росія «не зацікавлена у війні»[4]. 21 лютого, журналіст видання, пропагандистка Олеся Мєдвєдєва звинуватила Україну в обстрілі непідконтрольних територій та загибелі мирних мешканців на Донбасі[16].

Після повномасштабного вторгнення РФ

[ред. | ред. код]

У перші дні повномасштабного вторгнення, пропагандистка видання Медведєва у відео закликала до «поганого миру», а не «хорошої війни», до перемовин, поки Росія «дає шанс», і радила «не чинити спротиву агресорам»[17]. У березні 2022 видання звинуватили в корегуванні вогню ворога[18].

Згодом видання змінило свою риторику, позбувшись відвертої підтримки РФ, однак на думку «Детектор медіа», саме видання зберегло антизахідну риторику та відсутність балансу думок, водночас значна частина матеріалів видання дотримувалася нейтральної точки зору[17].

Критика і скандали

[ред. | ред. код]

Сайт критикується за проросійську і антиукраїнську редакційну політику, а також маніпулятивну манеру подачі інформації[19][20][21][22][23][3][24][25]:

Сайт звинувачувався в участі у проросійській інформаційної компанії: в грудні 2016 року під виглядом реклами там публікувалася недостовірна інформація про вимогу ряду підприємств відновити торгівлю з Росією (назвати замовників цієї реклами Гужва відмовився, ЗМІ вважали організаторами операції представників проросійського олігарха Медведчука[52][53][54]).

Гужва заявив, що сайт публікував ці матеріали начебто з позначкою «реклама».[52][53][54] Також видання викривалось за розміщення джинсових матеріалів про діяльність Медведчука.[55]

16 лютого 2017 року Крюкова була заявлена як організатор майстер-класу в рамках Школи молодого журналіста, організованої фондом «Майбутнє Чернігівщини». Її виступ був присвячений тому, як створити успішну інтернет-газету і за рік стати одним з провідних українських ЗМІ, що викликало протести з боку місцевих активістів та громадськості, критикували ресурс за проросійську й антиукраїнську позицію. У результаті журналістка участі в заході так і не взяла[56]. Цей захід за участю Крюкової все ж провели згодом[57].

В українському антирейтингу новин, за версією Інституту масової інформації та порталу Texty.org.ua, Страна.ua зайняла 5 місце з 50. Під час моніторингу було виявлено 84 достовірних новини, 12 новин, що містили ненадійні джерела, 3 недостовірні новини. Серед цих публікацій 17 новин мали маніпулятивні заголовки, 17 новин містили маніпуляції з емоціями. Під час аналізу був виявлений один фейк, а також одна новина, яка містила мову ворожнечі. Дослідження проводилось в рамках проекту «Розвиток відповідальних інтернет-ЗМІ» за підтримки Міністерства іноземних справ Чеської республіки у червні-серпні 2018 року[58][59].

У квітні 2020 року ІМІ провів аналіз онлайн-медіа, де зазначив, що на сайті «Страна» порушення професійних стандартів було зафіксовано в 32 % матеріалів[60].

У кінці липня 2020 на сайті видання з'явилось фейкове «інтерв'ю» із патріархом Варфоломієм, у якому той начебто говорив, що «Київського патріархату ніколи не існувало[61]», згодом офіційне видання Вселенської патріархії спростувало цю інформацію, сказавши що Варфоломій не давав жодних інтерв'ю.

Згідно з даними Інституту масової інформації у четвертому кварталі 2021 року майже дві третини матеріалів інтернет-ЗМІ «Страна» містили порушення журналістських стандартів. За показником дотримання професійних стандартів онлайн-медіа посіло 11 місце з 12[62].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.alexa.com/siteinfo/strana.ua
  2. ↑ а б Анатолій Бондаренко, Надя Кельм, Роман Кульчинський, Надія Романенко, Ярослава Тимощук, У нас погані новини // Тексти.org.ua. — 2018. — 28 листопада.
  3. ↑ а б Канал «Наш», Шарій, «Страна.ua»: хто ще, крім «каналів Медведчука», продукує проросійський контент?. Громадське радіо. 10 лютого 2021.
  4. ↑ а б Зубченко, Отар Довженко, Ярослав (30 вересня 2022). Що не так із виданням «Страна.ua» і чому ми не віримо, що воно стало проукраїнським. detector.media (укр.). Процитовано 23 квітня 2024.
  5. ↑ Игорь Гужва запустил новый проект с частью команды "Вестей". ukranews.com. 16 лютого 2016.
  6. ↑ Игорь Гужва рассказал, на чьи деньги запустил новый проект (рос.) . "Детектор медіа". 16 лютого 2016.
  7. ↑ Сайт Гужвы заявляет о готовящихся провокациях, СБУ отрицает «Украинская Правда», 12.01.2017
  8. ↑ Медиа-"Искандеры" не смеются: "Вести", UBR, Strana.UA и "Украина.РУ" как лобби Москвы. /informnapalm.org. 10 лют. 2017 р.
  9. ↑ Дамп поштової скриньки Іскандера Хісамова – головреда пропагандистського антиукраїнського сайту “УКРАИНА.РУ”. ordilo.org.
  10. ↑ Суд скасував розшук головного редактора видання "Страна.ua" Гужви. LB.ua. 27 червня 2019. Процитовано 23 квітня 2024.
  11. ↑ ІМІ знайшов найбільше порушень балансу в новинах «Вести» та «Страна.ua», найменше — на «Ліга.net» // Детектор Медіа. — 2017. — 22.03.
  12. ↑ Зеленський підписав укази щодо санкцій проти Шарія та Гужви. detector.media (укр.). 21 серпня 2021. Процитовано 23 квітня 2024.
  13. ↑ Провайдери почали обмежувати доступ до сайту "Страна.ua" після рішення РНБО. РБК-Украина (рос.). Процитовано 23 серпня 2021.
  14. ↑ Інтернет-провайдери почали блокувати сайт strana.news, на який після санкцій переїхала «Страна.ua» // detector.media. 25 серпня 2021
  15. ↑ а б Звіт з моніторингу дотримання професійних журналістських стандартів в онлайн-медіа. Четверта хвиля моніторингу у 2021 році. Інститут масової інформації. 30 грудня 2021.
  16. ↑ Медведєва Олеся Ігорівна — Державний зрадник, інформація про зраду, біографія, посада, зада | Реєстр зрадників. www.chesno.org (укр.). Процитовано 23 квітня 2024.
  17. ↑ а б Зубченко, Отар Довженко, Ярослав (30 вересня 2022). Що не так із виданням «Страна.ua» і чому ми не віримо, що воно стало проукраїнським. detector.media (укр.). Процитовано 23 квітня 2024.
  18. ↑ Видання «Страна.ua» звинуватили в корегуванні вогню ворога. detector.media (укр.). 16 березня 2022. Процитовано 23 квітня 2024.
  19. ↑ Як Страна.ua маскує ворожу пропаганду. Укрінформ. 10 червня 2021.
  20. ↑ Бахтєєв, Борис (31 березня 2017). «Страна» тотальных манипуляций [«Страна» тотальних маніпуляцій]. detector.media (російською) .
  21. ↑ Рихліцький, Володимир (18 листопада 2019). Обличчя «Страни.ua». Хто така Олеся Медведєва?. detector.media.
  22. ↑ "Фашисты" и "русофобы". Словарь российских новостей об Украине ["Фашисти" і "русофоби". Словник російських новин про Україну]. Радио Свобода (російською) . 28 травня 2018.
  23. ↑ Страна.ua развеселила журналистов статьей об «ужасах» безвиза. detector.media (російською) . 2 червня 2017.
  24. ↑ Romanyuk, Vika (21 грудня 2017). Манипуляция: Украина самая бедная страна Европы. StopFake (російською) .
  25. ↑ Strana: a Hiddenly (or Openly) Pro-Russian Media in Ukraine. ukraineworld.org (англійською) . 27 травня 2021.
  26. ↑ Безвіз: посли країн ЄС підтримали введення дозволів для в'їзду в Шенгенську зону. Громадське радіо. 1 травня 2018.
  27. ↑ Мойте руки после фейков. Как и зачем Страна.ua запустила фальшивку о расстреле группы СБУ. ЛІГА.net (російською) . 22 січня 2020.
  28. ↑ Малинка, Володимир (12 жовтня 2018). «Страна.ua» ввела в оману читачів матеріалом про томос. detector.media.
  29. ↑ Скляревська, Гала (31 січня 2019). Битва за Томос: как «Страна.ua» освещает церковные события в Украине. detector.media (російською) .
  30. ↑ Як телеканал Росії зробив новину про українських заробітчан у Польщі. Радіо Свобода. 8 січня 2018.
  31. ↑ «МедіаЧек»: «Страна.ua» порушила стандарти, лякаючи читачів «чёрной плесенью». detector.media. 5 листопада 2021.
  32. ↑ Малинка, Володимир (15 липня 2019). Як медіа приплели Зеленського до смертельного ДТП на Полтавщині. detector.media.
  33. ↑ Скляревська, Гала (7 вересня 2018). Как Парубия превратили в любителя Гитлера: хроника российского вброса. detector.media (російською) .
  34. ↑ Скляревська, Гала (26 грудня 2017). Зачем Александру Семченко провокационный видеоблог?. detector.media (російською) .
  35. ↑ Жодного правдивого слова: Центр стратегічних комунікацій спростував фейк «Страни». detector.media. 18 травня 2021.
  36. ↑ Romanyuk, Vika (23 січня 2019). Фейк: Видео “Страны” ставит под сомнение версию, что Михаила Жизневского убили силовики. StopFake (російською) .
  37. ↑ Луценко, Євгенія (2 березня 2020). На сайті «Страна.ua» опублікували фейковий витяг з реєстру — САП. hromadske.ua.
  38. ↑ Зубченко, Ярослав; Довженко, Отар (30 вересня 2022). Що не так із виданням «Страна.ua» і чому ми не віримо, що воно стало проукраїнським. detector.media.
  39. ↑ Romanyuk, Vika (27 серпня 2021). Strana.ua or Strana.ru? How a Sanctioned Site Disseminates Banned Kremlin Messages in Ukraine. StopFake (англійською) .
  40. ↑ Юркова, Ольга (18 липня 2019). Propaganda narratives were most actively spread on Inter, NewsOne, 112 and Strana.ua - results of media monitoring. StopFake (англійською) .
  41. ↑ "Страна" та "Вести" найбільше писали про загибель хлопчика на Донбасі – дослідження. Інститут масової інформації . 12 квітня 2021.
  42. ↑ NewsOne, «112.ua», «Вести»: медіа, які працюють проти України? (рос.). Радіо Свобода (російською) . 24 жовтня 2018.
  43. ↑ Чуранова, Олена (17 жовтня 2018). Копіпаст російської пропаганди в українських новинах. detector.media.
  44. ↑ Бурковський, Петро (4 липня 2018). Як «Страна.ua» зображає Україну агресором. detector.media.
  45. ↑ Бурковський, Петро (30 березня 2018). Під вибори чи під мобілізацію? Російські та окремі українські ЗМІ синхронно лякають загрозою войовничого націоналізму. detector.media.
  46. ↑ Скляревська, Гала (25 вересня 2018). «Донбасс» и «Корец» как повод для сарказма российских и украинских пророссийских СМИ. detector.media (російською) .
  47. ↑ На какую свободу слова посягнул Зеленский?. Радіо Свобода (російською) . 3 лютого 2021.
  48. ↑ Довженко, Марина (17 травня 2021). «Страна» і «Наш» модифікували кремлівський наратив про дивізію «Галичина» — моніторинг. detector.media.
  49. ↑ Скляревська, Гала (22 червня 2017). Торжество или злорадство: как пишут украинские СМИ о встрече Порошенко и Трампа. detector.media (російською) .
  50. ↑ а б Зубченко, Ярослав (26 лютого 2017). Мистецтво «санкційних» заголовків. detector.media.
  51. ↑ Гончарова, Катерина (25 липня 2019). Яку «чорнуху» про Вакарчука розкручували перед виборами у Верховну Раду. ms.detector.media (укр.). Процитовано 25 травня 2021.
  52. ↑ а б Медиагигиена: сколько платят за раскрутку темы примирения с РФ «ЛІГА.net», 27.12.2016
  53. ↑ а б «Страна.ua» відмовилася назвати замовників реклами з проросійською пропагандою «Детектор Медіа», 18.01.2017
  54. ↑ а б Гала Скляревская. «Мы без России пропадем»: как работает новая технология вбросов в украинские СМИ «Детектор Медіа», (рос.). 23.12.2016
  55. ↑ Петр Шуклинов обвинил «Страну.uа» в размещении джинсы Медведчука «Детектор Медіа», (рос.). 14.01.2017
  56. ↑ Скляревська, Гала (17 лютого 2017). Журналистке Светлане Крюковой не дали выступить в Чернигове с мастер-классом. detector.media (російською) .
  57. ↑ «Рука Кремля» доторкнулася до Чернігівщини, або Лекція київської журналістки попри все. ТЕЗОВО. cntime.cn.ua (укр.). Процитовано 5 квітня 2018.
  58. ↑ Антирейтинг новин. Аналіз топ-50 українських сайтів - дослідження ІМІ та "Текстів". Інститут масової інформації. 23 жовтня 2018.
  59. ↑ Хто вішає найбільше локшини?. texty.org.ua. Процитовано 20 листопада 2020.
  60. ↑ Звіт з моніторингу дотримання профстандартів в онлайн-медіа. Друга хвиля моніторингу у 2020 році. Інститут масової інформації. 14 травня 2020.
  61. ↑ Варфоломей: "Киевского патриархата никогда не существовало". ctrana.news (рос.). Процитовано 2 серпня 2020.
  62. ↑ ЗВІТ З МОНІТОРИНГУ ДОТРИМАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ЖУРНАЛІСТСЬКИХ СТАНДАРТІВ В ОНЛАЙН-МЕДІА. ЧЕТВЕРТА ХВИЛЯ МОНІТОРИНГУ У 2021 РОЦІ (укр.). ГО “Інститут масової інформації”. 30 грудня 2021. Процитовано 14 червня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Страна.ua&oldid=43265953