Перейти до вмісту

Сухопутні війська Польщі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сухопутні війська
пол. Wojska Lądowe
Емблема Сухопутних військ Польщі
Засновано1918; 107 років тому (1918)
Країна Польща
Вид Збройні сили
Типсухопутні війська
Рольведення сухопутної війни
Чисельність~ 77 000
штаб Варшава
Марш"Marsz Pierwszej Brygady"
(укр. "Ми, Перша Бригада")
Війни/битвиПольсько-українська війна
Польсько-Чехословацька війна
Польсько-радянська війна
Польсько-литовська війна
Друга світова війна
Війна в Іраку
Війна в Афганістані
Командування
Командувач генерал-лейтенант
Збігнев Ґловєнка
Начальник штабугенерал-майор
Анджей Мілановський
Знаки розрізнення
Прапор
Медіафайли на Вікісховищі

Сухопутні війська Польщі (пол. Wojska Lądowe Rzeczypospolitej Polskiej; WL) — один з чотирьох видів Збройних сил Республіки Польща, поряд з Військово-повітряними силами, Військово-морським флотом і Силами спеціальних операцій Польщі.

Чисельність військ становить близько 60 тисяч військовослужбовців. Війська активно беруть участь в операціях НАТО — в Афганістані, Іраку, Республіці Чад.

Історія

[ред. | ред. код]

1918–1938

[ред. | ред. код]

Див. Бойові порядки Польщі у радянсько-польській війні[en]

Польська батарея 120 мм під час Варшавської битви; Польсько-радянська війна, серпень 1920

Коли Польща відновила незалежність у 1918 році, вона відновила свою армію, яка брала участь у Польсько-радянській війні 1919–1921 років, і в двох менших конфліктах (Польсько-українській війні (1918–1919) та Польсько-литовській війні (1920)).

Спочатку, відразу після Першої світової війни, Польща мала п'ять військових округів (1918–1921):

Польські сухопутні війська як підготовлені до Польсько-радянської війни складався з солдатів, які раніше служили в різних поділених імперіях, підтриманих деякою кількістю міжнародних волонтерів[1]. Здається, загалом брали участь близько тридцяти польських дивізій. Борис Савінков стояв на чолі армії від 20 000 до 30 000 переважно російських військовополонених, і його супроводжували Дмитро Мережковський та Зінаїда Гіппіус. Польські сили зростали з близько 100 000 в 1918 році до більш ніж 500 000 на початку 1920[2].

У серпні 1920 року польська армія досягла загальної чисельності 737 767 осіб. Половина з них була на передовій. Враховуючи радянські втрати, між двома арміями був приблизно чисельний паритет. На час початку Варшавської битви Поляки могли навіть мати невелику перевагу в чисельності та логістиці[3].

Серед основних формувань, залучених з польського боку, було кілька фронтів, включаючи Литовсько-Білоруський фронт[pl], та близько 7 армій, включаючи Першу польську армію[en].

1939–1945

[ред. | ред. код]

Див. Бойові порядки Польщі в 1939 році[en]

Танки 7ТР Польської армії на військових маневрах перед Вторненням до Польщі Третього Райху, 1939.

Німецьке вторгнення до Польщі розпочалося 1 вересня 1939 року. Вермахт швидко захопив половину Польщі, незважаючи на сильний польський опір. Серед помилкових міфів, породжених цією кампанією, були розповіді про наступ Польської кінноти[en] проти Німецьких танків, якого насправді не було. На сході Червона армія зайняв іншу половину країни відповідно до статей Нацистсько-Радянського пакту. Після падіння країни польські солдати почали перегрупування в те, що мало стати Польською армією у Франції[en].

Військо Польське на Заході та Польські військові формування на Сході, а також внутрішні (партизанські) сили, передусім представлені в Армії Крайовій (AK) мали сухопутні війська під час Другої світової війни. У той час як війська, які воювали під прапором Союзників, підтримувалися польською авіацією та флотом, партизанські війська були виключно сухопутними формуваннями..

Діюча сьогодні армія сягає корінням у сурогатні сили, сформовані на підтримку радянських інтересів під час встановлення Польської Народної Республіки після Другої світової війни. Дві польські армії, Перша армія та Друга армія билися разом з Червоною армією на Східному фронті, за підтримки деяких підрозділів польських повітряних сил. Формування 3-ї армії було розпочато, але не завершено.

1945–1989

[ред. | ред. код]

Див. Бойові порядки Польської народної армії[en]

Піднятий польський прапор над Берлінською Колонною перемоги; Друга світова війна, 2 травня 1945 року

Кінець війни застав польське військо в умовах інтенсивного організаційного розвитку. Хоча від реалізації концепції Польського фронту було відмовлено, створено нові тактичні одиниці та види військ. У результаті мобілізації чисельність військ у травні 1945 року досягла 370 тис. вояків, а у вересні 1945 р. — 440 тис. На звільнених територіях оранізовувалися військові округи. Округи здійснювали безпосереднє управління підрозділами, які дислокувалися на підпорядкованій їм території.

Після повернення до Польщі, на 2-гу армію було покладено завдання охорони західного кордону держави від Єленя-Гури до Камень Поморський, і на базі її штабу, було створено штаб Познанської військової округи в Познані. Південний кордон від Єленя-Гури до залізничної станції Ужок (на стику польського, радянського та чехословацького кордонів) займали підрозділи 1-ї армії. Її штабний персонал став основою для формування Сілезької військової округи[en].

В середині 1945 року, після закінчення Другої світової війни польське військо, як частина загальних збройних сил, Польської народної армії, були поділені на шість (пізніше сім) округ. Це були:

  • Варшавська військова округа, штаб у Варшаві
  • Люблінська військова округа, штаб у Любліні
  • Краківська військова округа, штаб у Кракові
  • Лодзька військова округа, штаб у Лодзі
  • Познанська військова округа, штаб у Познані
  • Поморська військова округа, штаб у Торуні (сформований зі штабу короткочасного LWP 1-го армійського корпусу)
  • Сілезька військова округа, штаб у Катовіце, створений восени 1945 року.

У червні 1945 року на 1-у, 3-ю та 8-му піхотні дивізії було покладено обов'язки внутрішньої охорони. 4-та піхотна дивізія[en] була реорганізована для створення Корпусу внутрішньої безпеки[en] (KBW). Здебільшого, військові частини використовувалися насамперед проти Української повстанської армії (УПА), а підрозділи Корпусу внутрішньої безпеки використовувався для боротьби зі збройним підпіллям.

Однак часто армійські частини боролися з підпільним опором, і «навпаки». Кульмінацією операції з придушення УПА стала так звана операція «Вісла», яка відбулася в 1947 році. Одночасно відбулася демобілізація, що перевело збройні сили на мирний рівень. 10 серпня 1945 року був виданий «указ про часткову демобілізацію» збройних сил. Наступні етапи демобілізації відбулися в лютому та грудні 1946 року.

Одним із найважливіших завдань, що стояли перед армією після війни, було розмінування. З 1944 по 1956 рік у розмінуванні було задіяно 44 інженерних підрозділи або близько 19 тис. саперів. Вони знешкодили міни та інші боєприпаси в районі розмінування понад 250 000 квадратних кілометрів (80% території країни). Виявлено та вилучено 14,75 мільйона боєприпасів різних типів і 59 мільйонів куль, бомб та інших боєприпасів. Розмінування коштувало життя 646 саперам.

У 1949 кількість військових округ була скорочена до чотирьох:

У листопаді 1953 року Краківський військовий округ було розпущено, і до 1992 року Польща була поділена на три округи.

Після перемоги та переміщення польських кордонів ці війська та інші польські солдати, яких вважали лояльними до своїх радянських володарів, були сформовані в силу, яка мала стати частиною Варшавського пакту. Війська польської армії становили б частину другого стратегічного ешелону, розгорнутого для наступу НАТОвське Союзне командування Центральна Європа. Шатб Польського фонту був сформований в 1958 році, раом із формуванням трьох армій від 1955, 1-ша польська, 2-га польська та 4-та полська армії, мобілізаційні штаби, які мали бути сформовані в межах трьох округ[4].

Штаб Польського фронту було деактивовано в 1990 році, а мобілізаційну схему трьох армій також було скасовано. Сухопутні війська Польщі за комуністичної епохи включали війська, призначені для внутрішньої безпеки – Сили територіальної оборони[en] – і контролю кордонів країни[5].

До падіння комунізму в Європі престиж армії продовжував падати, оскільки комуністичний уряд використовував її для насильницького придушення кількох спалахів протесту, зокрема протестів в Познані 1956, протести в Польщі 1970 , а також протести під час Воєнного стану в Польщі у 1981–1982 роках. Війська Сілезької військової округи також брали участь у придушенні процесу демократизації Чехословаччини 1968 року, широко відомого як Празька весна.

У 1989 році Поморська військова округа включала 8-му[pl], 12-ту, 15-ту[pl], 16-ту[pl] та 20-ту дивізії[pl], Сілезька військова окруа включала 2-гу[pl], 4-ту[pl], 5-ту[pl], 10-ту[pl] та 11-ту дивізії[pl], а Варшавська військова округа 1-шу[pl], 3-тю[pl] та 9-ту дивізії[pl], плюс 6-ту повітрянодесантну дивізію[pl] прямого підпорядкування командуванню[6], 7-ма морська десантна дивізія[pl] була розташована у Поморській військовій окрузі, але скоріше всього також безпосередньо підпорядковувалася командуванню фронту.

У 1990 році кожна з двох округ, що були дотичними до Німеччини, контролювала чотири дивізії, які нещодавно були реорганізовані, відповідно до радянської оборонної доктрини кінця 1990-х років, із суміші мотострілецьких танкових полків у співвідношенні 3:1 у суміш мотострілецьких і танкових полків 2:2[7].

Варшавська військова округа[en] на сході включала лише 1-шу механізовану дивізію[en]. Дві інші механізовані дивізії цієї округи були розформовані у бази зберігання в 1988 році. Також там були 6-та повітрянодесантна дивізія та 7-ма морська десантна дивізія[en], можливо, призначені для формування частин вторгнення Варшавського пакту до Данії, щоб відкрити Балтійські протоки до Північного моря і далі. Чисельність особового складу становила 205 тис. осіб, з них 168 тис. призовників.

Після 1989

[ред. | ред. код]
Структура Сухопутних військ Польщі
Вхід до штаб Сухопутних військ в варшавській цитаделі
Солдати 12-ї Щецинської механізованої дивізії
Польські солдати під час навчань Анаконда 2016

Після завершення Холодної війни[en] сухопутні війська були різко скорочені та реорганізовані. У 1992 році було відтворено Краківський військовий округ. У 2001 році планувалося скоротити загальну кількість дев'яти дивізій до чотирьох і шести окремих бригад[8]. З 1 січня 1999 року Польща поділена на дві військові округи, Поморську зі штабом в Бидгощі, яка включає північ Польщі, та Сілезьку[pl] зі штабом у Вроцлаві, яка включає південь Польщі.

З цього часу колишня Краківська військова округа стала штабом повітряно-механізованого корпусу, який згодом став штабом 2-го механізованоо корпусу[en]. Від 1 вересня 2011 року 1-ша Варшавська механізована дивізія[en] була розформована.

Польський військовий контингент в Афганістані - KTO Rosomak

Після створення Інспекторату забезпечення Збройних сил[pl][9] структура сухопутних військ значно змінилася.

У травні 2014 року міністр оборони Томаш Семоняк анонсував плани майбутньої закупівлі ударних гелікоптерів AW149 у відповідь на російське вторгнення в Україну в 2014 році[10]. 25 листопада 2015 року голова Комісії національної оборони Міхал Ях заявив про необхідність збільшення чисельності польських військ зі 100 тис. до 150 тис. Проте Ях підкреслив, що процес складний і не варто поспішати[11].

У вересні 2018 року було оголошено про формування нової 18-ї дивізії. Вона буде створена на базі 1-ї Варшавської бронетанкової бригади та 21-ї бригади підгалянських стрільців, до її складу увійде також сформована з нуля нова механізована бригада. Ця дивізія стане четвертою у складі збройних сил Польщі, буде дислокуватися на східному березі Вісли в районі Седльце неподалік кордону з Республікою Білорусь[12].

17 червня 2022 року після російського вторгнення в Україну в 2022 році і збільшення збройних сил Польщі до 300 тисяч ос. було оголошено про формування двох нових механізованих дивізій[13][14].

Структура

[ред. | ред. код]

З'єднання

[ред. | ред. код]

Окремі бригади

[ред. | ред. код]

Окремі полки

[ред. | ред. код]
4-й полк хімічного захисту з Бродниці

Окремі батальйони

[ред. | ред. код]
  • 100-й батальйон зв'язку (Щецин) - підрозділ Міжнародного корпусу Північ-Схід
  • 104-й батальйон забезпечення — підрозділ Міжнародного корпусу Північ-Схід
  • центральна група психологічних операцій (Бидгощ)

Навчальні підрозділи

[ред. | ред. код]
  • Навчальний центр Сухопутних військ імені Стефана Чарнецького (Познань)
  • Вища офіцерська школа Сухопутних військ імені генерала Тадеуша Костюшка (Вроцлав)
  • Навчальний центр артилерії і озброєння імені генерала Юзефа Бема (Торунь)
  • Навчальний центр зв'язку та інформатики (Зегже, Мазовецьке воєводство)
  • Навчальний центр військово-медичних служб (Лодзь)
  • Навчальний центр пошуково-рятувальної служби (Бидгощ)
  • Навчальний центр для миротворчих сил (Кельці)
  • 1-й навчальний центр підготовки водіїв (Грудзьондз)
  • 2-й навчальний центр підготовки водіїв (Оструда)
  • Школа молодших командирів (підофіцерів) Сухопутних військ (Зегже)
  • Школа молодших командирів Сухопутних військ (Познань)
  • Школа молодших командирів Сухопутних військ (Вроцлав)
  • Школа молодших командирів Сухопутних військ (Торунь)
  • Навчальний полігон Сухопутних військ (Маломіце, Любуське)
  • Навчальний полігон Сухопутних військ (Біла Піска)
  • Навчальний полігон Сухопутних військ (Нова Демба)
  • Навчальний полігон Сухопутних військ (Венджін, Любуське)

Інші формування та об'єкти

[ред. | ред. код]
  • Три бази зберігання обладнання
  • Сім регіональних матеріальних баз
  • Чотири окружних технічних центру
  • Сім регіональних технічних центрів
  • Сім військових госпіталів
  • Десять військово-транспортних команд
  • Шістнадцять воєводських військових штабів
  • 128 призовних пунктів
  • Гауптвахта (Цеханув)

Техніка, боєприпаси і амуніція

[ред. | ред. код]
Докладніше: Особиста зброя солдата Сухопутних військ Польщі
Див. також: Оснащення Сухопутних військ Польщі

Польські сухопутні війська мають близько 900 танків, в основному польських T-72, понад 1600 БМП і понад 140 вертольотів. Війська включають механізовані і бронетанкові частини, ракетно-артилерійські війська, війська протиповітряної оборони, інженерні війська, хімічні війська, війська зв'язку та інформатики, аеромобільні війська.

Командування

[ред. | ред. код]

Командувачі сухопутними військами

[ред. | ред. код]
Збігнев Гловенка

Штаб Сухопутних Військ

[ред. | ред. код]
  • Заступник командувача Сухопутних військ — начальник Штабу генерал дивізії Анджей Маліновський
  • Заступник начальника Штабу бригадний генерал Марек Мехежинський
  • Керівник Координаційного Відділу полковник Анджей Завада
  • Керівник управляння Особистими Ресурсами (G-1) полковник Еугеніуш Шайбель
  • Керівник управляння Розвідки і РЕБ (G-2) полковник Славомір Флорек
  • Керівник управляння Сухопутних Операцій (G-3) полковник Веслава Вавжиняк
  • Керівник управляння Планування і Логістики (G-4) полковник Богдан Дзєвульський
  • Керівник управляння Планування Розвитку Сухопутних військ (О-5) полковник Веслав Дзяловий
  • Керівник управляння Командування та Зв'язку (G-6) полковник Кароль Гульбас
  • Керівник управляння Економічного і Матеріального Планування (G-8) полковник Славомір Ланцуцький

Відділ Навчання Сухопутних військ

[ред. | ред. код]
  • Керівник Відділу Навчання Сухопутних військ бригадний генерал, пілот Даріуш Вронський
  • Заступник начальника Відділу Навчання Сухопутних військ — керівник бронетанкових та механізованих військ полковник Даріуш Горняк
  • Керівник відділу навчання Ракетних військ і Артилерії полковника Ярослава Крашевський
  • Керівник відділу навчання ППО полковник Єжи Палубяк
  • Керівник відділу навчання Аеромобільних військ та Інструктажу пілотів бригадний генерал, пілот Даріуш Вронський
  • Керівник відділу навчання Інженерних військ полковник Даніель Круль
  • Керівник відділу навчання ЗЗМУ полковник Ярослав Стоцкі
  • Керівник відділу навчання Військової освіти полковник Збігнев Блажевіч
  • Керівник відділу навчання Планування і Координації полковник Анджей Купіс
  • Керівник відділу Навчальної бази підполковник Роберт Веремєчик[23]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Janusz Cisek, Kosciuszko, We Are Here: American Pilots of the Kosciuszko Squadron in Defense of Poland, 1919–1921, McFarland & Company, 2002, ISBN 978-0-7864-1240-2, Google Print [Архівовано 24 жовтня 2012 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Davies, Norman Richard (2003) [1972]. White Eagle, Red Star: the Polish-Soviet War, 1919–20 (вид. New). New York City: Pimlico / Random House Inc. ISBN 978-0-7126-0694-3., p83
  3. ↑ Davies, White Eagle..., Polish edition, p.162 and p.202.
  4. ↑ Ендрю А. Міхта, «Червоний орел: армія в польській політиці 1944–1988», Hoover Press, 1990, стор.54. Міхта каже, що в 1958 році заступник міністра оборони Польщі генерал Душинський запропонував, щоб Інспекція підготовки стала ядром «польського фронту». Згідно з планом, у воєнний час п’ятнадцять польських дивізій діяли б у складі трьох армій як «фронт» під командуванням польського командувача. Згідно з одним джерелом, радянська влада прийняла пропозицію і дозволила Інспекції навчання стати скелетом фронту. Поняття фронту було змінено в середині 1960-х років, і генерал Душинський був відправлений у відставку в 1964 році. Див. також Michta, 1990, стор.56.
  5. ↑ Glenn E. Curtis (ed.), Poland : a country study, p. 267, Washington: GPO, 1994
  6. ↑ Poland Army 1989. Архів оригіналу за 3 березня 2012. Процитовано 25 грудня 2011.
  7. ↑ Chris Westhorp, 'The World's Armies,' Salamander Books, 1991, p.92 ISBN 0-517-05240-7. See also Jane's Soviet Intelligence Review for March 1990.
  8. ↑ Grzegorz Holdanowicz, 'Polish government agrees to modernisation plan,' Jane's Defence Weekly, 4 February 2001
  9. ↑ http://www.iwspsz.wp.mil.pl/
  10. ↑ Poland to accelerate arms programmes. Jane's Information Group. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
  11. ↑ Defence official: Polish armed forces to be increased by half. Архів оригіналу за 26 листопада 2015. Процитовано 27 листопада 2015.
  12. ↑ а б Польща створює нову дивізію на східному кордоні. https://mil.in.ua/. Український мілітарний портал. 10 вересня 2018. Архів оригіналу за 11 вересня 2018. Процитовано 11 вересня 2018. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  13. ↑ Польща створить дві нові дивізії на сході країни. https://www.ukrinform.ua/. Укрінформ. 17 червня 2022. Процитовано 4 січня 2023. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  14. ↑ Польща створить дві нові дивізії на сході країни. https://novynarnia.com/. Новинарня. 17 червня 2022. Процитовано 4 січня 2023. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  15. ↑ У Польщі створюють нову піхотну дивізію
  16. ↑ Poland to create two new military divisions - MoD
  17. ↑ Poland will form two new combined arms divisions
  18. ↑ У деяких країнах, наприклад, в США і Великій Британії, історично склалося іменувати кавалерією деякі бронетанкових з'єднань і повітряних (зазвичай вертолітних) тактичних або розвідувальних частин. Таке найменування у них перейняла і сучасна Польща.
  19. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 лютого 2015. Процитовано 31 березня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2015-02-16 у Wayback Machine.]
  20. ↑ Польща збільшить військо на кордоні з РФ. https://dt.ua/. Дзеркало тижня. 18 жовтня 2018. Архів оригіналу за 20 жовтня 2018. Процитовано 19 жовтня 2018. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  21. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 вересня 2009. Процитовано 31 березня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2009-09-16 у Wayback Machine.]
  22. ↑ [1]
  23. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 березня 2014. Процитовано 2 квітня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2014-03-20 у Wayback Machine.]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сухопутні війська Польщі
Військове формування Це незавершена стаття про військові формування.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сухопутні_війська_Польщі&oldid=44253482