Схизма (інтервал)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Схи́зма (дав.-гр. σχίσμα — поділ, розщеплення) — дрібний музичний інтервал, різниця між піфагорійською і дідімовою комами:

Вона ж дорівнює різниці між:

  • Вісьмома чистими квінтами (3:2) плюс чиста велика терція (5:4) і п'ятьма октавами,
  • Великою (135:128) і піфагорійською (256:243) лімами,
  • апотомою і діатонічним півтоном.

Вперше відзначається в трактаті Боеція «Основи музики»[1] з посиланням на піфагорійця Філолая. Визначення схизми як інтервалу 32805:32768 з'являється на початку XIX століття, зокрема це визначення наведено в музичному словнику П. Ліхтенталя[2].

В XVII столітті Андреас Веркмейстер (16451706) визначив різницю між чистою і рівномірно темперованою квінтою (в сучасних одиницях ≈ 1,9550 цента) — інтервал, що також іноді називався схизмою (Веркмейстер називав його grad). На можливість наближення чистого ладу, що містить лише раціональні співвідношення в інтервалах, до рівномірно темперованого строю за допомогою зменшення чистої квінти (3:2) на схизму (32805: 32768) вперше звернув увагу Йоганн Філіп Кірнбергер (17211783), учень Й. С. Баха. Дванадцять квінт Кірнбергера перевершують сім октав на надзвичайно малий інтервал, рівний 21613−845−12 (≈ 0.01536 цента), що називається атомом Кірнбергера.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Boethius. De institutione musica, liber III. Архів оригіналу за 2 лютого 2011. Процитовано 16 липня 2011.
  2. (P. Lichtenthal. Dizionario e bibliografia della musica. — Fontana, 1826.)

Література

[ред. | ред. код]