Сільвія Піналь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сільвія Піналь
ісп. Silvia Pinal
Ім'я при народженніісп. Silvia Pinal Hidalgo
Народилася12 вересня 1931(1931-09-12)[3][4][5] (93 роки)
Гуаймас, Сонора, Мексика[5]
Громадянство Мексика
Діяльністьакторка, кіноакторка, акторка театру, телеакторка, кінопродюсерка, продюсерка театру, телепродюсерка, політична діячка
Alma materEl Colegio de Méxicod
Роки діяльності1949 — тепер. час
ПартіяІнституційно-революційна партія (Мексика) (2000)
ЧоловікРафаель Банкельс (1947—1952),
Густаво Алатрісте (1961—1967),
Енріке Гусман (1967—1976),
Туліо Ернандес Гомес (1981–1995)
ДітиСільвія Паскель, Алехандра Гусман і Viridiana Alatristed
IMDbnm0683831
Нагороди та премії
Арієль (1957), (1958), (2008);
Орден Ізабелли Католички (2006)
CMNS: Сільвія Піналь у Вікісховищі

Сільвія Вероніка Піналь Ідальго (ісп. Silvia Veronica Pinal Hidalgo; нар. 12 вересня 1931, Гуаймас, Сонора) — мексиканська акторка театру, кіно та телебачення, продюсер та політична діячка.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народилась 12 вересня 1931 року у місті Гуаймас в мексиканському штаті Сонора. Коли їй було п'ять років її мати Луїса Ідальго Агілар вийшла заміж за журналіста Луїса Піналя, в якого було три дочки від попереднього шлюбу й який вдочерив Сільвію (зі своїм біологічним батьком — диригентом Мосесом Паскелем, вона познайомилася лише в 11 років). Родина мешкала в Акапулько та Монтерреї, згодом осіла в Мехіко. У 14-річному віці Сільвія навчилася друкувати й почала працювати секретаркою в різних фірмах, одночасно беручи уроки вокалу та акторської майстерності.

На театральній сцені з 1948 року. У кіно дебютувала 1949 року в другорядній ролі у фільмі «Бамба» Мігеля Контрераса Торреса. Справжній успіх принесли ролі у фільмах «Швейцар» (1950) з Кантінфласом та «Незнайомець на сходах» (1954) з Артуро де Кордова. 1957 року отримала премію Арієль як найкраща акторка за роль у фільмі «Пристрасне безумство» Туліо Демічелі за мотивами повісті «Крейцерова соната» Толстого.

Міжнародну славу принесли ролі у фільмах Луїса Бунюеля «Вірідіана» (1961, Золота пальмова гілка Каннського кінофестивалю), «Ангел-винищувач» (1962) та «Симеон Пустельник» (1965). Піналь також була однією з кандидаток на головну роль у «Щоденнику покоївки», та французькі продюсери врешті обрали Жанну Моро[6].

У 1960-х багато знімалася в Мексиці. 1967 року зіграла в голлівудський стрічці «Акула!» з Бертом Рейнольдсом, а 1968-го — у фільмі «Гармати Сан-Себастьяна», де її партнерами стали Чарльз Бронсон та Ентоні Квінн. У 1970-х роках та на початку 1980-х багато знімалася в Іспанії, Італії та Аргентині.

У 1980-х працювала майже виключно на телебаченні — як акторка та продюсер теленовел. У цей час вступила до Інституційно-революційної партії й почала займатися політикою. Була обрана депутатом Конгресу Мексики (1991—1994), а згодом — сенатором Конгресу та членом Асамблеї (1998—2000). На цих посадах Піналь займала активну позицію у сфері культури та захисту прав жінок. У 2010—2014 роках Сільвія Піналь займала посаду генерального секретаря Національної асоціації акторів Мексики[7].

1986 року Піналь стала продюсером та ведучою телепрограми «Жінка, випадки з реального життя», яка зазнала великого успіху та протрималася в ефірі понад 20 років (1986—2007). Шоу транслювалося в Мексиці, Іспанії, Італії та країнах Латинської Америки.

1988 року акторка заснувала Театр Сільвії Піналь, репертуар якого складає в основному музична комедія, в якому грала у мексиканських версіях мюзиклів «Гелло, Доллі!», «Мейм» та «Циганка» (в останньому її партнеркою була її дочка Алехандра Гусман)[8].

2015 року Сільвія Піналь видала автобіографічну книгу «Esta soy yo»[9]. Її портрети малювали Дієго Рівера та Освальдо Гуаясамін. 2019 року телекомпанія Televisa випустила телесеріал «Сільвія Піналь перед вами», заснований на біографії акторки, з Ітаті Кантораль у головній ролі[10].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Сільвія Піналь чотири рази була у шлюбі, кожен з яких завершився розлученням:

  • 1947—1952 — Рафаель Банкельс, актор та режисер. Їхня дочка Сільвія Паскель (нар. 1950) також успішна акторка.
  • 1961—1967 — Густаво Алатрісте, кінопродюсер. Їхня дочка Вірідіана Алатрісте (1963—1982), яка також стала акторкою, трагічно загинула в автомобільній аварії у віці 19 років (на той час вони разом з матір'ю виконували головні ролі в успішній теленовелі «Завтра настане весна», продюсером якої також була Піналь)[11].
  • 1967—1976 — Енріке Гусман, співак та актор. Подружжя мало на телебаченні власне музичне телешоу «Сільвія та Енріке» (1968—1972). У пари народились дочка та син — співачка Алехандра Гусман (нар. 1968) та композитор Луїс Енріке Гусман (нар. 1970).
  • 1981—1995 — Туліо Ернандес Гомес, політичний діяч, губернатор штату Тласкала. У якості його дружини Піналь виконувала обов'язки першої леді цього штату з 1981-го по 1987 роки, й саме тоді почала займатися політикою.

Також у різні роки акторка мала романи з акторами Омаром Шарифом, Педро Інфанте, Ренато Сальваторі та підприємцем Еміліо Азкар'яга Мільмо[12].

З часом Сільвія Піналь стала засновницею відомої акторської династії. Її старша онука Стефані Салас (дочка Сільвії) — акторка та співачка. Онука Фріда Софія (дочка Алехандри) також розпочала музичну кар'єру. Правнучки Мішель Салас та Каміла Валеро (доньки Стефані) — модель та акторка відповідно[13].

Вибрана фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1949 ф Бамба Bamba Емілія
1949 ф Гріх Лаури El pecado de Laura Хуаніта
1950 ф Швейцар El portero Роса-Марія (Росіта)
1950 ф Король кварталу El rey del barrio Карменсіта'
1952 ф Донья Марікіта у моєму серці Doña Mariquita de mi corazon Пас Алегре
1952 ф Куточок поряд з раєм Un rincón cerca del cielo Соня Ірина Перес
1955 ф Незнайомець на сходах Un extrano en la escalena Лаура
1955 ф Пристрасне безумство Locura pasional Мабель Мендоса
1957 ф Милий ворог La dulce enemiga Лукресія
1959 ф Народ і дворянство Uomini e nobiluomini Джованна
1960 ф Марібель та чужа родина Maribel y la extraña familia Марібель
1961 ф Прощавай, Мімі Помпом! Adios, Mimi Pompom! Мімі
1961 ф Вірідіана Viridiana Вірідіана
1962 ф Ангел-винищувач El angel exterminador Летисія «Валькірія»
1965 ф Симеон Пустельник Sinon del desierto Диявол
1965 ф Круки в траурі Los cuervos estan de luto П'єдад
1967 ф Марія Ісабель Maria Isabel Марія Ісабель Санчес
1967 ф Акула! Shark! Анна
1968 ф Гармати Сан-Себастьяна Guns for San Sebastian Фелісія
1969 ф Сестра Трінкет La hernana Trinquete Єлена
1970 ф Кохання Марії Ісабель El amor Maria Isabel Марія Ісабель Санчес
1977 ф Божественні слова Divinas palabras Марі Гаель
1978 ф Засушені метелики Las mariposas desicadas Хулія (Касандра Фуллер)
1982 с Завтра настане весна Mañana primavera Аманда де Серрано
1986—2007 с Жінка, випадки з реального життя Mujer, casos de la vida real ведуча/різні персонажі
1989 с Затемнення Exlipse Магда
1998—1999 с Привілей кохати El privilegio de amar у ролі самої себе
2008 с Вогонь у крові Fuego en la sangre Санта «Сантіта»
2009 с Жінки-вбивці Mujeres asesinas Інес Сомеєра
2014 с Я твоя хазяйка Soy tu dueña Ісабель Рангель Дорантес
2017 с Мій чоловік має сім’ю Mi marido tiene familia Імельда Сьєрра де Корсега
2019 с Сільвія Піналь перед вами Silvia Pinal, frente a ti у ролі самої себе

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]

Арієль

  • 1953 — Найкраща акторка другого плану (Куточок поряд з раєм).
  • 1956 — Номінація на найкращу акторку (Незнайомець на сходах).
  • 1957 — Найкраща акторка (Пристрасне безумство).
  • 1958 — Найкраща акторка (Милий ворог).
  • 2008 — Золотий Аріель (за досягнення всього життя).

Срібна богиня

  • 1965 — Спеціальний приз за роботу за кордоном.
  • 1966 — Найкраща акторка (Круки в траурі).
  • 1978 — Найкраща акторка (Божественні слова).

TVyNovelas Awards

  • 1983 — Найкраща акторка (Завтра настане весна).
  • 2001 — Найкраща драматична програма (Жінка, випадки з реального життя).
  • 2002 — Найкраща драматична програма (Жінка, випадки з реального життя).
  • 2011 — Номінація на найкращу роль у виконанні заслуженої акторки (Я твоя хазяйка).
  • 2018 — Найкраща роль у виконанні заслуженої акторки (Мій чоловік має сім’ю).

Bravo Awards

  • 2018 — Найкраща роль у виконанні заслуженої акторки (Мій чоловік має сім'ю).

TV Adicto Golden Awards

  • 2018 — Найкраща роль у виконанні заслуженої акторки (Мій чоловік має сім'ю).

2002 року в парку Лос-Венадос (Мехіко) було відкрито статую Сільвії Піналь роботи Рікардо Понзанеллі[14].

2006 року Сільвія Піналь була нагороджена Орденом Ізабелли Католички — за культурний внесок у світ кіно[15].

2016 року Академія кінематографічних мистецтв і наук у Голлівуді обрала Сільвію Піналь одним зі своїх членів на знак визнання її довгої кар'єри та внеску в міжнародну кіноіндустрію[16].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ https://web.archive.org/web/20220814020344/https://scontent.fmex16-1.fna.fbcdn.net/v/t39.30808-6/299424589_2325354267614863_437898986826294056_n.jpg?_nc_cat=111&ccb=1-7&_nc_sid=dbeb18&_nc_ohc=oN3_S1_gFxAAX9ax1_Q&_nc_ht=scontent.fmex16-1.fna&oh=00_AT-FOFNtFmhng44ER_6-Of5kyrhEvfrUZrgtODyqL7lzJQ&oe=62FCCD27
  4. ↑ https://web.archive.org/web/20220915024723/https://scontent.fmex16-1.fna.fbcdn.net/v/t39.30808-6/306986839_438217941624276_1914340040603217570_n.jpg?_nc_cat=109&ccb=1-7&_nc_sid=730e14&_nc_ohc=sNi4BGI8cwcAX8T3QZf&_nc_oc=AQmJcQEDUEeEIg4qPMd19CQWxJjQVJ3Xqyox9s98QFIeuPd4VKWVsq1vNubwPvuqt1cxM7h33Jt5uGo_0WRkb3SS&_nc_ht=scontent.fmex16-1.fna&oh=00_AT8uMGyEHFJcbYhq62X8KnnHq5ERi4I0t_zLrGxi23dpiQ&oe=63280C03
  5. ↑ а б https://archive.org/details/silvia-pinal-acta-de-nacimiento
  6. ↑ Press, Europa (12 вересня 2016). Silvia Pinal, una de las musas de Luis Buñuel, celebra su 85 cumpleaños. www.notimerica.com. Процитовано 1 червня 2020.
  7. ↑ Silvia Pinal es la nueva secretaria general de la Asociación Nacional de Actores. El Informador :: Noticias de Jalisco, México, Deportes & Entretenimiento (es-ES) . Процитовано 1 червня 2020.
  8. ↑ Unknown (18 грудня 2013). El Musical en Latinoamérica: Figuras del musical Latinoamericano: Silvia Pinal. El Musical en Latinoamérica. Процитовано 1 червня 2020.
  9. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 липня 2018. Процитовано 1 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. ↑ TIM, Televisa. Silvia Frente a ti. Las Estrellas TV (ісп.). Процитовано 1 червня 2020.
  11. ↑ Univision. La noche que murió Viridiana: el trágico final de una estrella enamorada de Jaime Garza. Univision (spanish) . Процитовано 1 червня 2020.
  12. ↑ ¿Quién le rompió el corazón a Silvia Pinal?. People en Español (англ.). Процитовано 1 червня 2020.
  13. ↑ Univision. Las Pinal: lo que no conoces de esta polémica y poderosa dinastía mexicana. Univision (spanish) . Процитовано 1 червня 2020.
  14. ↑ Reconocen a Silvia Pinal en el Día Internacional de la Mujer. El Universal (ісп.). Процитовано 1 червня 2020.
  15. ↑ Pinal, condecorada con la Orden de Isabel La Católica en grado de Encomienda | La Crónica de Hoy. www.cronica.com.mx. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 1 червня 2020.
  16. ↑ Silvia Pinal es elegida por la Academia. www.eluniversal.com.mx. Процитовано 1 червня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Сільвія Піналь на сайті IMDb (англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Сільвія_Піналь