Сіґрід Горда

Сігрід Горда Sigrid Storråda
Королева Швеції
980/984 — 995
Попередник:	Інґеборґа Шведська
Наступник:	Ауд Норвезька
996 — 1014
Попередник:	Тува Датська
Наступник:	Емма Норманська
1000 — 1014
Попередник:	Тюра Датська
Наступник:	Астрід Шведська
Народження:	між 960 - 972
Смерть:	після 1016
Країна:	Швеція Королівство Данія
Рід:	П'ясти, Кнютлінги
Батько:	Мешко I
Мати:	Дубравка Чеська
Шлюб:	Ерік Переможний, Свен Вилобородий
Діти:	від 1-го шлюбу: Олаф, Хольмфріда; від 2-го шлюбу Кнуд Великий, Гаральд, Астрід, Марґарита, Сіґрід
Медіафайли у Вікісховищі

Сіґрід Горда (швед. Sigrid Storråda) — героїня скандинавських саг, дружина конунґів Еріка VI Переможного і Свена Вилобородого.

Життєпис

Про Сіґрід Горду, шведську королеву, що жила в другій половині Х століття, розповідав Сноррі Стурлусон, ісландський поет і історик XIII століття. Але і в героїчних сагах Сіґрід залишила свій слід — як припинився звичай вбивати дружин під час похорону чоловіків. «Книга з Плоского острова» розповідає, як дружина шведського конунґа Еріка Сіґрід залишила його: знатна дама, чиє ім'я підходило для справжньої валькірії, заявила, що не хоче піти за ним в могилу. Ця жінка не поступалася в рішучості і гордості сучасним їй конунґам.

Вона пережила Еріка. Сіґрід була вдовою і власницею багатьох земель (адже претендентів — чоловіків на королівство було чимало), вона пишалася своєю могутністю і мала славу провидиці. До неї в садибу з'являлися претенденти на її руку і серце — один з обласних норвезьких конунґів і конунґ з Ґардарікі (можливо, один з дванадцяти літописних синів Володимира Святославича, хрестителя Русі). Сіґрід прийняла їх з почестями і розмістила разом з дружинниками в одному великому будинку. Коли почався бенкет, конунґи і їх дружинники — у тому числі і сторожа, яку вони не забули залишити біля дверей — напилися до забуття. Тоді Сіґрід веліла підпалити будинок, а тих, хто вибереться з полум'я, рубати мечами. Королева сказала, що так вона хоче відучити дрібних конунґів приставати до неї зі сватанням. З тих пір вона звалася Сіґрід Горда.

Сватання Олава Трюггвасона

Але через деякий час до Сіґрід посватався Олав Трюггвасон, могутній конунґ, і Сіґрід прихильно прийняла його сватання і традиційний весільний подарунок — золоте кільце (за іншими джерелами браслет), яке конунґ взяв в одному з розорених їм язичницьких капищ. Пізніше виявилося, що кільце всередині — мідне. Сіґрід була розгнівана, сказавши, що Олав обдурить її й іншим разом. Але коли Олав з'явився до Швеції, вона погодилася на зустріч. Конунґ наполягав на наверненні Сіґрід до християнства, хоч вона відповіла, що не збирається змінювати віру своїх предків. Олав не чекав відмови, розніваний, він жбурнув рукавичкою в її обличчя зі злості, принизивши королеву. «Ти накликав на себе смерть» — сказала королева.

Сігрід вийшла заміж за данського конунґа Свейна і, пригадавши колишню образу, стала підбурювати чоловіка проти Олава, який насмілився її образити. Величезний флот данців, шведів і яплів, що втікли з Норвегії від Олава виступили проти норвезького конунґа. Олав бився на щоглі свого корабля — Довгого Дракона — але коли зрозумів, що йому не здолати ворогів, стрибнув у морську безодню і зник там.

Таким чином за безпосереднього впливу Сіґрід Гордої був створений союз між Швецією та Данією. У шлюбі зі Свейном вона народила двох синів — майбутніх королів Данії Гаральда і Кнута, а також трьох дочок.

Суперечки

Історик Лаурит Вейбулл стверджував, що Сіґрід була вигаданим персонажем. Його твердження ґрунтються на тому, що ісладські саги Саксона Граматика (1100—1200 р.) — недостовірні джерела, а ось більш старші записи Адама із Бремена (прибл. 1075 р.) можна вважати більш чіткими. Адам Бременський стверджував, що Олаф та Кнут сини невідомої віденської принцеси. Тітмар Мерзебурзький, що був сучасником королеви, також вказував на її слов'янське походження.

Виникнення імені Сіґрід Генрик Янсон, докторант Гетеборзького університету, пояснює як плутанину із польським ім'ям.