ТЕС Лан-Крабу
| Розташування |  Таїланд | |||
|---|---|---|---|---|
| Введення в експлуатацію | 1983 (турбіни 1, 2, 5), 1984 (турбіни 3, 6), 1985 (турбіна 4), 1988 (турбіна 7), не раніше 2002 (турбіна 11) | |||
| Вид палива | природний газ | |||
| Енергоблоки | 3х15 + 4х25 (1988), 4х14 + 2х16 +4х20 (2001) | |||
| Турбіни | 3 газові (турбіни 1, 2, 5), 2 газові (турбіни 3, 6), 1 газова (турбіна 4), 1 газова (турбіна 7), 1 газова (турбіна 11) | |||
| Встановлена електрична потужність | 140 (1988), 168 (2001) | |||
| Материнська компанія | Electric Generating Authority of Thailand | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
16°37′50″ пн. ш. 99°52′15″ сх. д. / 16.63056° пн. ш. 99.87083° сх. д.
ТЕС Лан-Крабу (Lan Krabue) – колишня теплова електростанція на півночі Таїланду.
У 1981 році в провінції Кампхенгпхет виявили нафтогазове родовище Сірікіт, розробка якого почалась вже у 1983-му.[1] Оскільки при видобутку нафти отримували значні обсяги попутнього газу, вирішили використати його для живлення електрогенеруючих потужностей. При цьому прийняли рішення на користь переміщення до Лан-Крабу газових турбін малої потужності з інших ТЕС (можливо відзначити, що така практика була звичайною для Таїланду в ті роки – наприкінці 1960-х у столичному регіоні на кількох ТЕС запустили вісім малих газових турбін, проте у підсумку всі вони були переміщені до віддалених провінцій).
Як наслідок, на майданчику у Лан-Крабу запустили в роботу:
- у 1983-му дві турбіни потужністю по 15 МВт (надійшли з ТЕС Сураттхані, куди, в свою чергу, потрапили з Бангкоку) та одну з показником у 25 МВт (переміщена зі станції Бангкок-Південь);
- у 1984-му одну турбіну потужністю 15 МВт (надійшла з ТЕС Ao Phai) та одну з показником у 25 МВт (знову з ТЕС Бангкок-Південь);
- у 1985-му одну турбіну потужністю 25 МВт (з ТЕС Бангкок-Південь);
- у 1988-му одну турбіну з показником 25 МВт (з ТЕС Сонгхла).[2]
В подальшому майданчик підсилили ще трьома турбінами одиничною потужністю біля 15 МВт.
В 1998-му щонайменше одну турбіну потужністю 25 МВт відправили (як анонсувалось, тимчасово) з Лан-Крабу на майданчик ТЕС Ратчабурі, будівництво якої велось із відставанням від графіку, що загрожувало штрафними санціями за неготовність розпочати імпорт м’янмарського газу у обумовлені контрактом терміни.[3]
Станом на 2001 рік за ТЕС Лан-Крабу рахувалась електричне обладнання загальною потужністю 168 МВт, при цьому показники окремих турбін були переноміновані наступним чином – чотири по 14 МВт, дві по 16 МВт та чотири по 20 МВт.[4]
Нарешті, в першій половині 2000-х до Лан-Крабу перемістили ще одну газову турбіну потужністю 122 МВт з ТЕС Нонгчок.[5]
Станом на кінець 2014-го ТЕС Лан-Крабу вже не рахувалась серед генеруючих об’єктів країни, при цьому відомо, що турбіна потужністю 122 МВт була подарована тайським урядом сусідній М’янмі, яка переживала енергетичну кризу,[6] і в 2014-му почала роботу на ТЕС Йвама.
Станція належала державній електроенергетичній агенції Electric Generating Authority of Thailand (EGAT).
- ↑ Sirikit Oil and Gas Field (Thailand). Global Energy Monitor (англ.). Процитовано 28 березня 2023.
- ↑ THAILAND PRIVATE SECTOR POWER PROJECT FINAL REPORT (PDF).
- ↑ The NAtion: Egat moves gas turbi.
- ↑ HIGHLIGHTS 2001 (PDF).
- ↑ An Alternative to Thailand’s Power Development Plan (PDP)* By Witoon Permpongsacharoen The National Economic and Social Advisory Council (PDF).
- ↑ BangkokPost – หน้า 1240. ศาสตร์เกษตรดินปุ๋ย1 (тай.). Процитовано 28 березня 2023.