Перейти до вмісту

Тадеуш Сулімірський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Тадеуш.
Тадеуш Сулімірський
пол. Sulimirski Tadeusz
Народився1 квітня 1898(1898-04-01)
Кобилани
Помер20 квітня 1983(1983-04-20) (85 років)
Лондон
ПохованняКобилани
Країна Російська імперія → Польща Польща → Велика Британія Велика Британія
Діяльністьофіцер, антрополог, археолог, історик
Alma materЛьвівський університет
Галузьархеологія
ЗакладЛондонський університет,
Яґеллонський університет,
Львівський університет
Вчене званняпрофесор, доцент
Науковий ступіньдоктор філософії, доктор права, почесний доктор
ЧленствоПольське наукове товариство на чужиніd
Війнапольсько-радянська війна 1920
Військове званняротмістр
РідQ63531966?
Нагороди
Хрест Хоробрих (Польща)
Хрест Хоробрих (Польща)
Хрест Хоробрих (Польща)
Хрест Хоробрих (Польща)
CMNS: Тадеуш Сулімірський у Вікісховищі

Тадеуш Сулімірський (пол. Tadeusz Józef Marian Sulimirski, *1 квітня 1898 р., с. Кобилани, Підкарпатське воєводство — †20 квітня 1983 р., Лондон) — польський археолог, доцент Львівського[1] і професор (з 1936 р.) Краківського університетів; доктор права і доктор філософії[1], історик, почесний доктор Ягеллонського університету і ректор польського університету за кордоном в м. Лондоні[pl].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Він був сином Віта Сулімірського, гербу «Любич» (*10.10.1874-†11.04.1943) та Октавії Пешинської, гербу «Холева[pl]» (*22.03.1877-†8.04.1959)[2].

Служив у 9-му полку Малопольських уланів Війська Польського, брав участь у Польсько-радянській війні 1920 р.. 2 січня 1932 року був підвищений до звання поручика резервної кавалерії польської армії. У 1934 році він став офіцером запасу 2-го танкового полку в Журавиці, ротмістром.

Вищу освіту здобув у Львівському університеті. За роботу з передісторії (доісторичної доби) та антропології у Львівському університеті отримав ступінь доктора права і доктора філософії[3]. Був співробітником Комісії антропології і передісторії Польської академії знань[1]. У 1933—1936 роках був викладачем у Львівському університеті.

У 1929 р. та пізніше сприяв наповненню фондів Волинського краєзнавчого музею[4].

Є видатним[5] дослідником бронзової та залізної доби Галичини (відомі праці):

  • (пол.) Kultura wysocka, 1931;
  • (пол.) Scytowie na zachodnim Podolu, 1936

та ін..

У 1936 р. переїхав до Кракова, де став професором доісторичної археології Ягеллонського університету[3].

У 1939 р. через події Другої світової війни емігрував у Лондон[3].

У 1941 р. став у Великій Британії генеральним секретарем Міністерства освіти польського уряду у екзилі[3].

У 1940—1942 рр. був редактором «Західно-слов'янського бюлетеня» (пол. Biuletyn Zachodnio-Słowiański).

Від 1958 р. — професор археології Центральної та Східної Європи в Інституті археології Лондонського університету[3].

У 1952—1965 рр. читав лекції та вів семінари в багатьох європейських країнах[3].

У 1968—1969 рр. читав лекції та вів семінари в університетах США[3].

Був дописувачем статей в міжнародні журнали та мав енциклопедичну роботу, написав шерег публікацій з доісторичної доби Центральної та Східної Європи.

Найбільшу популярність він отримав від дослідження сарматів (відома праця):

  • (англ.) The Sarmatians (vol. 73 in series «Ancient People and Places») London: Thames & Hudson, 1970.

Був членом

Родина

[ред. | ред. код]

5 лютого 1921 р. він уклав шлюб з Ольгою Лепковською гербу «Домброва» (*30.04.1899-†14.02.1997). Від цього шлюбу мав п'ятеро дітей[2]:

  • Філіція Октавія (*1921-†2008),
  • Марія (*1923-†2007),
  • Вітольд (*1933-†10.02.2016),
  • Кароль Ян (*1936) і
  • Єжи Гвальберт (*1937).

Нагороди

[ред. | ред. код]
  1. Хрест Хоробрих[1];
  2. Хрест Хоробрих[1].

Праці

[ред. | ред. код]
  • Сарматы. Древний народ юга России / Пер. с англ. Т. В. Китаиной (The Sarmatians). Серия «Загадки древних цивилизаций» — М.: изд. ЗАО «Центрполиграф», 2008—191 с. — ISBN 978-5-9524-3712-8, 978-5-9524-3002-0 (рос.)
  • Kurhany komarowskie, Stanisławów, 1939. (пол.)
  • The Sarmatians (vol. 73 in series «Ancient People and Places») London: Thames & Hudson, 1970. (przetłumaczono na polski i wydano jako Sarmaci w 1979 przez PIW w serii Rodowody Cywilizacji). (англ.) (пол.)
  • Kultura wysocka, 1931, (пол.)
  • Polska przedhistoryczna, vol. 1 (1955), vol. 2 (1959) — on Prehistoric Poland.


Генріх Шліман Це незавершена стаття про археолога.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Delegaci docentów (CZŁONKOWIE GRONA NAUCZYCIELSKIEGO NIENALEŻĄCY DO RADY WYDZIAŁOWEJ) // Skład Uniwersytetu Jana Kazimierza we Lwowie w roku akademickim 1935—1936 (пол.)
  2. ↑ а б Minakowski M. J., Tadeusz Józef Marian Sulimirski h. Lubicz (ID: psb.32748.1) // Genealogia potomków Sejmu Wielkiego (пол.)
  3. ↑ а б в г д е ж и Никонов Владимир. Сулимирский Тадеуш / Георгий Ефимов // [Библиотека «Куб» Книги онлайн]. Архівовано з джерела 19 березня 2016. Процитовано 19 березня 2016. (рос.)
  4. ↑ Пушкар Наталія, Несторук Ілона, Волинському краєзнавчому музею — 85, 2014 р., сайт «Волинський монітор»
  5. ↑ Чопек С., Тадеуш Сулімірський та його внесок у дослідження епохи бронзи і раннього заліза Поділля та Волині / С. Чопек // Археол. дослідж. Львів. ун-ту. - 2006. - Вип. 9. - С. 97-105., сайт «Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського»

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Тадеуш_Сулімірський