Тайгет

	Тайгет; грец. Ταΰγετος; грец. Ταΰγετος
	Вершина Айос-ІліасВершина Айос-Іліас
	37°06′0″ пн. ш. 22°18′0″ сх. д. / 37.10000° пн. ш. 22.30000° сх. д.
Країна	Греція
Регіон	Лаконія; Sparta Municipalityd
Розташування	Пелопоннес, Греція
Тип	гірський хребет
Висота	2 404, Айос-Іліас м
	Тайгет; грец. Ταΰγετος Тайгет; грец. Ταΰγετος (Греція)
	Тайгет у Вікісховищі

Тайгет (грец. Ταΰγετος) — гірський хребет в Греції, на півдні півострова Пелопоннес. Довжина близько 75 км, висота до 2 404 м (вершина Айос-Іліас).

Складений переважно вапняками і кристалічними сланцями. Зубчасті вершини, круті, переважно скидні схили. Розвинені карстові процеси. На нижніх частинам схилів — фриганно, маквіс, вище — ліси з каштана, дуба, піхти і остеповані гірські луки. Схили найвищих вершин кілька місяців впродовж року покриті снігом. Біля східного підніжжя Тайгету було засновано давньогрецький поліс Спарта та сучасне місто Спарта.

Історія

Схили Тайгета були заселені, принаймні, з часів Ахейської Греції. Тайгет був природним механізмом захисту Спарти. Вершини і ущелини гори служили притулком біженцям і базою для нападу на дорійців Лакедемонія та Мессенії. Оповідання Геродота про те, як біженці-мінійці розпалювали табірні багаття на схилах Тайгета, можна вважати типовим описом партизанських воєн того часу^[1]. В епоху варварських навал Тайгет служив притулком для корінного населення. Численні села на його схилах були засновані саме в цей період^[2]..

З гірських порід на Тайгеті видобували мармур, точильний камінь, смарагд^[3].

Вважається, що у стародавній Спарті існував звичай вбивати новонароджених дітей, кидаючи їх у Апофети (дав.-гр. Ἀποθέται «місце відмови» — ущелина в горах Тайгет), у разі, якщо у них були якісь фізичні недоліки^[4]^[1], однак, згідно з даними сучасної археології, це не відповідає істині^[5]. Згідно з дослідженнями антропологів у розщелину Кеада скидали дорослих чоловіків^[6].

Тайгет називається одним із місць, де до середини II тисячоліття зберігалися в неасимільованому вигляді слов'янські племена, предки яких заселили Пелопоннес у ранньовізантійський час^[7].

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тайгет

Тайгет у Великій радянській енциклопедії (рос.)

↑ ^а ^б Ніколас Гаммонд. История Древней Греции = A history of Greece / Николас Хаммонд ; [пер. с англ. Л. А. Игоревского]. — М. : Центрполиграф, 2008. — 524 с. — ISBN 978-5-9524-3490-5.
↑ Тайгет. Гид по Греции. Архів оригіналу за 25 липня 2018. Процитовано 9 червня 2023.
↑ Обнорский Н. П. Тайгет // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XXXIIa. (рос. дореф.)
↑ Плутарх. Сравнительные жизнеописания. Ликург, 16
↑ Археологи доказали: спартанцы не сбрасывали детей со скалы. NEWSru.com. 11 грудня 2007. Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.
↑ Антропологи опровергли легенду о спартанских детоубийствах. Lenta.ru. 11 грудня 2007. Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 25 липня 2018.
↑ Васильев А. Славяне в Греции. — Византийский временник, №4. — СПб, 1898. — С. 437.

[autogenerated2-1] а ^б Ніколас Гаммонд. История Древней Греции = A history of Greece / Николас Хаммонд ; [пер. с англ. Л. А. Игоревского]. — М. : Центрполиграф, 2008. — 524 с. — ISBN 978-5-9524-3490-5.

[autogenerated1-2] Тайгет. Гид по Греции. Архів оригіналу за 25 липня 2018. Процитовано 9 червня 2023.

[Викитека_ЭСБЕ-3] Обнорский Н. П. Тайгет // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. XXXIIa. (рос. дореф.)

[4] Плутарх. Сравнительные жизнеописания. Ликург, 16

[5] Археологи доказали: спартанцы не сбрасывали детей со скалы. NEWSru.com. 11 грудня 2007. Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.

[6] Антропологи опровергли легенду о спартанских детоубийствах. Lenta.ru. 11 грудня 2007. Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 25 липня 2018.

[7] Васильев А. Славяне в Греции. — Византийский временник, №4. — СПб, 1898. — С. 437.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]