Такахата Ісао

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ісао Такахата
яп. 高畑勲
Народився29 жовтня 1935(1935-10-29)[4][5][…]
Ісе, Японія
Помер5 квітня 2018(2018-04-05)[1][2][…] (82 роки)
Токіо, Японія[1]
·рак легень[7]
Країна Японія
 Японська імперія
Діяльністьрежисер, продюсер
Alma materТокійський університет
Знання мовяпонська[8][9][10]
ЗакладToei Animation[9], Shin-Ei Animationd, Nippon Animation, Telecom Animation Film[d] і Studio Ghibli[9]
Роки активностіз 1961
Magnum opusМогила світлячків[9]
Нагороди
Медаль Пошани з пурпуровою стрічкою
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури
IMDbID 0847223

Такахата Ісао (яп. 高畑 勲; 29 жовтня 1935 — 5 квітня 2018) — один з найвідоміших аніматорів Японії. Разом з Хаяо Міядзакі заснував студію Гіблі і довгий час був її співголовою. З-поміж чотирьох фільмів, режисером яких він був на студії Гіблі: воєнної драми «Могила світлячків», романтичної драми «Лише вчора», комедії «Мої сусіди Ямада» і пригодницько-екологічного «Війна танукі в періоди Хейсей і Помпоко», «Могила світлячків», що оповідає історію двох сиріт під час Другої Світової війни в Японії, вважається одним з найкращих аніме за всю історію цього жанру.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Удзіямі (тепер Ісе) префектура Міе, Японія 29 жовтня 1935 року. Закінчивши у 1959 році Токійський університет за спеціальністю французька література, Такахата починає працювати в тільки-но створеній анімаційній студії «Tōei Dōga animation company» (нині Toei Animation). Де у 1965 році став режисером аніме-фільму «Хорс: принц Сонця» («Hols: Prince of the Sun»), під час зйомок якого і познайомився з Міядзакі Хаяо. Фільм був першим фільмом студії, який відступив від канонів Діснеївської анімації, що панували в той час у японській анімації, і справедливо вважається етапним в історії аніме. Не зважаючи на беззаперечні художні якості фільму, його очікував фінансовий провал. У зв'язку з цим та остракізмом з боку колег по студії Тоей, Такахата та Міядзакі разом залишили студію, щоб співпрацювати разом над багатьма фільмами.

У 1971, з метою зняти аніме-фільм «Пеппі — довга панчоха», залишають «Tōei Dōga animation company». Вони поїхали до Швеції, щоб отримати права на екранізацію, та Астрід Ліндгрен відмовила їм. Хоча їхні плани не здійснилися, Хаяо Міядзакі бувши у захопленні від замку у Вісбю, і пізніше зробив Стокгольм та Вісбю місцем дії «Служби доставки Кікі».

У тому ж році Такахата і Міядзакі отримали пропозицію стати режисером аніме-телесеріалу «Люпен ІІІ» в середині сезону. Вони погодилися з умовою, що їхні імена не будуть названі в титрах.

У 1973 ж році Такахата започаткував серію аніме-телесеріалів «Театр шедеврів всього світу» (Sekay Maysaki Gesidz), в якій об'єднав адаптації найвідоміших творів дитячої літератури світу. Перший телесеріал за повістю швейцарської письменниці «Хейді» отримав назву «Heidi, Girl of the Alps» (1974), і мав великий успіх. Потім були «3000 миль у пошуках матері» (1976) і «Анна з Зелених Дахів» (Akage no Ann) (1979).

У 1981 році Такахата став режисером аніме-телесеріалу «Chie the Brat» (Jarinko Chie).

У 1982 році Такахата був обраний режисером стрічки «Маленький Немо» (Little Nemo), аніме, яке знімалося Telecom з прицілом на прокат у США. Разом з Хаяо Міядзакі та Ясуо Отсука, Такахата їде до США. Проте творчі розбіжності між японською стороною та продюсером з американської сторони Гаррі Кутцом (відомий як продюсер «Зоряних воєн») призвели до того що Такахата відмовився від ролі режисера і залишив Telecom. Міядзакі та інші наслідували його приклад.

Коли Хаяо Міядзакі запропонували зняти фільм за мангою Навсікая з Долини Вітрів (Kaze no Tani no Naushika, 1984), він погодився, з умовою, що продюсером буде Ісао Такахата. Після великого фінансового успіху стрічки, Ісао Такахата та Хаяо Міядзакі у 1985 році заснували студію Ґіблі.

Першим фільмом студії Ґіблі, режисером якого став Такахата була «Могила світлячків» (Grave of the Fireflies) у 1988 році.

Великий вплив на творчість Ісао Такахати справив італійський неореалізм 60-х років, фільми французької «Нової хвилі» та творчість Жака Превера, французького поета і кінодраматурга, якого Такахата відкрив для себе під час навчання в Токійському університеті. У 2004 році Такахата випустив збірку перекладів Превера японською.

Цей вплив помітно відрізняє фільми Такахати, від фільмів інших режисерів аніме. Його фільми, за контрастом, в основному реалістичні з політичним та соціальним підтекстом, і, за винятком декількох стрічок, є драмами в абсолютно реалістичному середовищі.

Фільми Такахати мали значний вплив на творчість Хаяо Міядзакі. За словами Ясуо Отсуки, провідного аніматора студії Ґіблі, Міядзакі запозичив своє почуття соціальної відповідальності саме від Ісао Такахати, і без Ісао Такахати Міядзакі, можливо, займався б лише коміксами.

На відміну від більшості режисерів аніме, Такахата ніколи не працював штатним аніматором.

Роботи

[ред. | ред. код]

Помічник режисера

[ред. | ред. код]
  • The Littlest Warrior (Anju to Zushiōmaru), 1961
  • Iron Story (Tetsu Monogatari), 1962
  • The Little Prince and the Eight-Headed Dragon (Wanpaku Ōji no Orochi Taiji), 1962
  • The Biggest Duel in the Underworld (Ankokugai Saidai no Kettō), 1963
  • Hustle Punch (TV), 1965
  • Secret Little Akko (TV) (Himitsu no Akko-chan), 1969

Режисер

[ред. | ред. код]

Продюсер

[ред. | ред. код]

Сценарист

[ред. | ред. код]

Ідея

[ред. | ред. код]
  • Wasteland Boy Isamu (TV) (Kouya no Shounen Isamu), 1973
  • A Dog of Flanders (TV) (Furandaasu no Inu), 1975
  • Seton Animal Chronicles: Jacky the Bear Cub (TV) (Shiiton Doubutsuki Kuma no Ko Jakkii), 1977
  • Perrine's Story (TV) (Periinu Monogatari), 1978

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Studio Ghibli Co-Founder Isao Takahata Dies At 82 // Kotaku — 2018.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Babelio — 2007.
  4. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  5. ↑ SNAC — 2010.
  6. ↑ BD Gest'
  7. ↑ Slotnik D. E. Isao Takahata, Leader in Japanese Animation, Dies at 82 — 2018.
  8. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  9. ↑ а б в г Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  10. ↑ CONOR.Sl

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Такахата_Ісао&oldid=42376306