Танагра-жалібниця велика
| Танагра-жалібниця велика | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
_male.jpg) Самець великої танагри-жалібниці
_female.jpg) Самиця великої танагри-жалібниці
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Tachyphonus rufus (Boddaert, 1783) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Tangara rufa | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тана́гра-жалібни́ця велика[2] (Tachyphonus rufus) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae)[3]. Мешкає в Центральній і Південній Америці.
Довжина птаха становить 18,5 см, вага 33 г. Самці мають переважно чорне, блискуче забарвлення, за винятком білих країв крил і нижніх покривних пер крил, помітних в польоті. Хвіст довгий, дзьоб зверху чорний, знизу сизуватий, товстий, загострений. Самиці мають повністю рудувато-коричневе забарвлення, нижня частина тіла у них дещо світліша.
Велика танагра-жалібниця була описана французьким натуралістом Жоржем-Луї Леклерком де Бюффоном в 1780 році в праці «Histoire Naturelle des Oiseaux» за зразком з Каєнни (Французька Гвіана)[4][5]. Науково вид був описаний в 1783 році, коли голландський натураліст Пітер Боддерт класифікував його під назвою Tangara rufa у своїй праці «Planches Enluminées»[6]. Пізніше вид був переведений до роду Танагра-жалібниця (Tachyphonus), введеного французьким орнітологом Луї Жаном П'єром В'єйо у 1816 році[7]. Велика танагра-жалібниця є типовим видом цього роду[8].
Великі танагри-жалібниці мешкають в Коста-Рики, Панамі, Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії, Бразилії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані, Аргентині, Парагваї та на Тринідаді і Тобаго. Вони живуть у напіввідкритих місцевостях — на узліссях тропічних лісів, на порослих чагарниками галявинах і в садах. Зустрічаються на висоті до 2000 м над рівнем моря, переважно на висоті до 1500 м над рівнем моря. Живляться різноманітними плодами, переважно плодами епіфітів, а також нектаром і комахами, зокрема жуками, муцрахами і кониками. Гніздо велике, чашоподібне, розміщується на дероеві або в чагарниках. В кладці 2-3 кремових яйця, поцяткованих коричневими плямам. Інкубаційний період триває 14-15 днів, насиджують самиці.
- ↑ BirdLife International (2016). Tachyphonus rufus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 22 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 жовтня 2022.
- ↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1779). Le tangara noire et le tangara roux. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. 7. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 361—362.
- ↑ Buffon, Georges-Louis Leclerc de; Martinet, François-Nicolas; Daubenton, Edme-Louis; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Le tangaroux, de Cayenne. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 8. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 711.
- ↑ Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés (фр.). Utrecht. с. 44, Number 711.
- ↑ Vieillot, Louis Jean Pierre (1816). Analyse d'une Nouvelle Ornithologie Élémentaire (French) . Paris: Deterville/self. с. 33.
- ↑ Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1970). Check-list of Birds of the World. Т. 13. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 288.
- ffrench, Richard (1991). A Guide to the Birds of Trinidad and Tobago (вид. 2nd). Comstock Publishing. ISBN 0-8014-9792-2.
- Hilty, Steven L (2003). Birds of Venezuela. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-6418-5.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |