Танагра зеленоголова
Танагра зеленоголова | ||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Зеленоголова танагра (Національний парк Яначага-Шемільєн[en], Перу)
| ||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Tangara chilensis (Vigors, 1832) | ||||||||||||||||
Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||
Aglaia chilensis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тана́гра зеленоголова[2] (Tangara chilensis) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Амазонії і на Гвіанському нагір'ї[3][4][5][6].
Довжина птаха становить 12-15 см, представники підвиду T. c. paradisea важать 16-17 г, представники підвидів T. c. chilensis і T. c. chlorocorys важать 17-27 г. Голова яскраво-зелена, потилиця, верхня частина спини і крила чорні, нижня частина спини яскраво-жовта. Горло індигове, груди і живіт бірюзово-блакитні, надхвістя червоне. Дзьоб чорний, лапи сірі. Виду не притаманний статевий диморфізм. Представники різних підвидів дещо різняться за забарвленням.
Виділяють чотири підвиди:[7]
- T. c. paradisea (Swainson, 1837) — південно-східна Венесуела, Гаяна і північна Бразилія;
- T. c. caelicolor (Sclater, PL, 1851) — східна Колумбія, південна Венесуела і північно-західна Бразилія;
- T. c. chlorocorys Zimmer, JT, 1929 — північ центрального Перу (верхів'я Уайяґи);
- T. c. chilensis (Vigors, 1832) — південно-східна Колумбія, схід Еквадору і Перу, захід Бразилії і захід Бразильської Амазонії.
Зеленоголові танагри мешкають в Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії, Бразилії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі і Французькій Гвіані. Вони живуть у вологих рівнинних і заболочених тропічних лісах, на узліссях, галявинах і плантаціях. Зустрічаються зграйками до 20 птахів, на висоті до 1100 м над рівнем моря. Іноді приєднуються до змішаних зграй птахів. Живляться плодами, ягодами і безхребетними. Гнздо чашоподібне, робиться з моху, листя, рослинних волокон і лишайників, розміщується на дереві. В кладці від 2 до 5 білих, поцяткованих червоними і пурпуровими плямками яєць.
- ↑ BirdLife International (2016). Tangara chilensis: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 18 липня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Robert S. Ridgely & Guy Tudor. Field Guide to the Songbirds of South America: The Passerines (Mildred Wyatt-Wold Series in Ornithology). — Printed in China : University of Texas Press, 2009. — С. 594. — ISBN 978-0-292-71748-0.
- ↑ Steven L. Hilty & Rodolphe Meyer de Schauensee. Birds of Venezuela. — 2. — Princeton University Press, 2003. — С. 774. — ISBN 0-691-09250-8.
- ↑ Ber van Perlo. A Field Guide to the Birds of Brazil. — USA : Oxford University Press, 2009. — 480 с. — ISBN 978-0-19-530154-0.
- ↑ Ruben E. Reina & Kenneth M. Kensinger. The Gift of birds: featherwork of native South American peoples. — Bagnell & Socha, 1991. — С. 125. — ISBN 0-924171-12-X.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 18 липня 2022.
- Stamps (for Ecuador, Guyana, Paraguay, Suriname)
- Paradise Tanager photo gallery VIREO
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |