Перейти до вмісту

Тарасов Дмитро Захарович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Тарасов Дмитро Захарович
Народження25 вересня 1916(1916-09-25)
Великий Кушум, Російська імперія
Смерть27 червня 1941(1941-06-27) (24 роки)
Іваничі, Порицький район, Волинська область, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР
Роки служби19351941
Званнялейтенант авіації
КомандуванняQ4189503?
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна

Дмитро Захарович Тарасов (25 вересня 1916, Великий Кушум, Самарська губернія — 27 червень 1941, Іваничі) — радянський військовий, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу, лейтенант[1]. За радянським міфом «повторив подвиг Гастелло», протаранивши колону німецької техніки[2], що в дійсності є малоймовірним[3].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 25 вересня 1916 року в селі Великий Кушум (нині — Балаковского району Саратовської області). Закінчив Енгельську військову авіаційну школу в 1938 році. Служив в частинах дальньої авіації.

Згідно із радянської історіографією, 27 червня 1941 року полк Тарасова отримав завдання зупинити колону німецьких танків. Бомбардувальники атакували колону і змусили її сповільнитися. Під час другого заходу бомбардувальник був атакований німецькими винищувачами. Літак загорівся, і всі спроби загасити полум'я в повітрі виявилися безуспішними. Тоді Тарасов вирішив іти на таран німецької колони. Бомбардувальник, який вибухнув при падінні, знищив кілька танків і автомашин противника. Тарасов загинув.

Звання Героя Радянського Союзу присвоєно посмертно 20 червня 1942 року «за самовіддану мужність і героїзм, проявлені при виконанні бойового завдання»[4].

Істину було встановлено в 2020 році, коли було знайдено точне місце падіння і уламки літака, які зараз знаходяться в Музеї загиблих літаків в Хоросно[5]. Підбитий літак, керований Тарасовим, впав у болото поруч з селом у відстані біля 300—400 метрів від дороги. Решта екіпажу вистрибнули з парашутами, в тому числі і Борис Єрьомін, який також отримав 1942 року посмертно звання героя. Разом з командиром екіпажу загинув поранений стрілець-радист Капустін. За опитуваннями місцевих жителів літак впав у болото і вибухнув, а жодного уламку від автотехніки чи танку у даному місці не знайдено, при цьому деталі знайдені на місці падіння мають збережений стан, що малоймовірно при тарані[3].

Похований в братській могилі разом з Єрьоміним в селищі Іваничі Волинської області[6].

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • В місті Балаково Саратовської області з початку 1980-х років проходить щорічний відкритий турнір з греко-римської боротьби пам'яті Героя Радянського Союзу Д. З. Тарасова[7].
  • В с. Великий Кушум Саратовської області встановлено пам'ятний бюст.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Тарасов Дмитрий Захарович // Авиационная энциклопедия в лицах / Отв. А. Н. Ефимов. — Москва : Барс, 2007. — С. 594. — ISBN 978-5-85914-075-6.
  2. Герои Советского Союза: крат. биогр. слов. Т.2. – Москва, 1988.
  3. а б Андрій Кір’янов (23 вересня 2020). Таран якого не було, або факт, який радянська влада приховала на 80 років…. Фотографії Старого Львова. Фотографії Старого Львова. Процитовано 23 січня 2021.
  4. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Военно-воздушных сил Красной Армии» от 20 июня 1942 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1942. — 30 июня (№ 24 (183)). — С. 1.
  5. Війна правок: львів’янин наполіг, щоб редакція російської Вікіпедії змінила статтю про героя СРСР (укр.). Процитовано 31 січня 2021.
  6. Тарасов Дмитро Захарович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  7. Список победителей турнира 2013 года.

Література

[ред. | ред. код]
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — ISBN 5-203-00536-2.
  • Румянцев Н. М. Люди легендарного подвига. — Саратов, 1968.

Посилання

[ред. | ред. код]

Дмитрий Захарович Тарасов. // Сайт «Герои страны» (рос.). Процитовано 5 січня 2014.