Лучук Тарас Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Тарас Лучук)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лучук.

Тарас Лучук
Народився26 жовтня 1962(1962-10-26) (62 роки)
Львів
КраїнаУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Діяльністьписьменник, поет
Alma materЛьвівський державний університет ім. Івана Франка
Галузьлітературознавство, перекладознавство
Вчене званнядоцент
Науковий ступінькандидат філологічних наук
БатькоЛучук Володимир Іванович
МатиСенатович Оксана Павлівна
Брати, сестриІван Лучук

Тарас Лучук (нар. 1962 р.) — літературознавець, перекладач, поет, теоретик літературного ар'єрґарду, член Українського ПЕН[1]. Лауреат премії імені Максима Рильського за 2020 рік.

Народився у Львові.

Освіта та кар'єра

[ред. | ред. код]
  • 1985 р. — закінчив факультет іноземних мов Львівського державного університету ім. Івана Франка за спеціальністю «класична філологія».
  • 1989 р. — закінвчив аспірантуру Інституту літератури ім. Тараса Шевченка АН УРСР за спеціальністю «німецька література». Захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук на тему: «Східноєвропейські корені творчості Йоганнеса Бобровського».
  • 1990—2006 — науковий працівник відділу української літератури Інституту українознавства ім. Івана Крип'якевича НАН України (до 1993 — відділ літератури Інституту суспільних наук АН УРСР/України).
  • 1994—2006 — доцент (з 2003 завідувач кафедри класичних мов) Львівської Богословської Академії (з 2002 — Український католицький університет).
  • З 2002 (дотепер) — доцент кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету ім. Івана Франка.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Двічи (1991, 2016) був стипендіатом Австрійської служби академічних обмінів.

2006 — стипендіат Програми академічних обмінів ім. Фулбрайта.

З 1990 року — член Наукового товариства ім. Шевченка.

З 1998 року — член Асоціації українських письменників.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Книжкові видання

[ред. | ред. код]
  • Щодня крім сьогодні: Вірші й переклади. Львів: Вид-во НУ «Львівська політехніка», 2002.
  • Catullus versus Sappho: Переклад поза контекстом ґендерної лінґвістики. Львів: Літопис, 2005.
  • Перші поетеси: Кодекс давньогрецької жіночої поезії / Упоряд., перекл. з давньогр., передмова й коментарі. Львів: Астролябія, 2019.
  • Ґай Валерій Катулл. Повне зібрання творів: Байдики, поеми, елегії та епіграми / Упоряд., перекл. з латини, передмова й коментарі. Львів: Астролябія, 2021.

Вибрані переклади

[ред. | ред. код]
  • Грубер, Йона. Слово — це ти: Афоризми / Перекл. з нім. // Грубер, Йона. Поезії. Київ: Дніпро, 1989. С. 74–82.
  • Платон. Евтифрон / Перекл. з давньогр. // Платон. Діалоги. Київ: Основи, 1995. С. 54–68.
  • Марціал. Епіграми / Перекл. з лат. // Давня римська поезія в українських перекладах і переспівах: Хрестоматія. Львів: Світ, 2000. С. 248—249.
  • Сенека (Луцій Анней Сенека). Федра: Трагедія / Перекл. з лат. Юрія Мушака за ред. Тараса Лучука // Римська драма. Київ: Грамота, 2008. С. 179—218.
  • Сапфо. Вибрані пісні та фраґменти / Перекл. з давньогр. // Сапфо. Пісні з Лесбосу. Львів: Піраміда, 2012. С. 115—120.
  • Алкей. Вибрані фраґменти / Перекл. з давньогр. // Алкей. Пісні застольні і повстанські. Львів: Піраміда, 2013. С. 114—119.
  • Фрідріх Шіллер. Духовидець / Перекл. з нім. Львів: Астролябія, 2021. 192 с. ISBN 978-617-664-239-8.

Вибрані наукові публікації

[ред. | ред. код]
  • Українська еміґраційна література другої половини ХХ ст.: проблема двомовності // Український вимір. Ніжин, 2007. Вип. 6. С. 137—138.
  • Гомілетика й герменевтика: Арістотель у давній українській літературі // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів, 2008. Вип. 44, част. 1. С. 41–53.
  • Якби Христос у Лужиці з'явивсь: Пам'яті Юрія Брєзана // Питання сорабістики. Львів, 2009. Вип. 6. С. 30–38.
  • Гермес над криницею, або Українська античність // Іноземна філологія. Львів, 2010. Вип. 122. С. 339—344.
  • Білінґвізм чи квазібілінґвізм Юрія Луцького? // Україна і світ: прагнення змін. Київ: Дух і Літера, 2010. С. 195—207.
  • Поетичні графіті на статуї Аменготепа ІІІ // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Львів, 2012. Вип. 21. С. 511—524.
  • Непомічений перекладач Сапфо: Михайло Соневицький // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Острог, 2013. Вип. 21. С. 46–54.
  • Ранньовізантійський постмодернізм: «Гомерокентрон» Евдокії Авґусти // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів, 2014. Вип. 60, част. 2. С. 17–37.
  • «Антициклон» Назара Гончара та його старохристиянські паралелі // Парадигма. Львів, 2014. Вип. 8. С. 281—298.
  • Остап Луцький — перекладач давньогрецької поезії // Муза і чин Остапа Луцького / Упоряд. Василь Деревінський та ін. Київ: Смолоскип, 2016. С. 649—706.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Тарас Лучук. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.
  2. ↑ Львівський перекладач Тарас Лучук став лауреатом премії імені Максима Рильського. Архів оригіналу за 15 січня 2022. Процитовано 15 січня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Лучук_Тарас_Володимирович