Телесюжет про розіп'ятого хлопчика

Частина циклу статей
Гібридна російська агресія проти України
Гібридна війна Російська диверсійна діяльність в Україні Інформаційна війна Сепаратизм в Україні Ленінопад Друга холодна війна Гібридна російська армія «Воєнторг» Центр інформаційного протиборства Точки зору щодо цієї війни
Концепції Українофобія Російська пропаганда Путінізм Російський світ Рашизм
Резонансні події Корсунський інцидент Штурм картографічної частини Спиляні дерева на Інститутській Убивство Рибака Одеса 2 травня Авіаудар у Луганську Телесюжет про розіп'ятого хлопчика Справа Савченко Збиття Boeing 777 Обстріл зупинки «Донгірмаш»
Акції Марші миру в Росії (15 березня та 21 вересня 2014) Протести в Росії проти війни Кремля в Україні Російські продовольчі антисанкції (6 серпня 2013 – по теперішній час) Експортна блокада України Росією (14 серпня 2013 – по теперішній час) Не купуй російське! (15 серпня 2013 – по теперішній час) Бойкот російського кіно Декларація про боротьбу за звільнення України (20 березня 2014)
Санкції та економіка Шоколадна війна Газові конфлікти між Росією й Україною Російська газова блокада України Міжнародні санкції щодо Росії (2014—2015) Список громадян Росії та України, до яких застосовано санкції внаслідок окупації Росією Криму Фінансова криза в Росії (з 2014) Уельський саміт НАТО 2014 (4 – 5 вересня 2014) Сили реагування НАТО Вільна економічна зона «Крим» (27 вересня 2014) Саміт G-20 у Брисбені (16 листопада 2014) Акт попередження агресії Росії проти України (18 грудня 2014) Блокування російських інтернет-сервісів в Україні
Проєкти Проєкт «Стіна» Hesco bastion
Законодавство Закон про окуповані території (27 квітня 2014) Закон про особливий статус Донбасу Закон про деокупацію Донбасу
Медіа Spilno.TV LifeNews (телеканал)
Дослідники Askai Bellingcat Dajey Petros InformNapalm LostArmour Necro Mancer
Меми та символи Візитка Яроша Георгіївська стрічка Жидобандерівці Зелені чоловічки Ихтамнет Крымнаш Ніколи ми не будемо братами Путін — хуйло! Укроп

12 і 13 липня 2014 року, у розпал війни на Донбасі, на російському «Першому каналі» в ефір вийшов телесюжет про «розіп'ятого хлопчика». У ньому жінка розповідала, як на власні очі бачила страту маленького сина і дружини «ополченця» українськими військами на центральній площі Слов'янська. Події розказаної історії не мали жодного підтвердження, вся історія є повністю вигаданою.

Скандальний сюжет отримав значний відгук у суспільстві. Одні побачили в ньому приклад крайнього непрофесіоналізму і використання російських державних ЗМІ в інформаційній війні з метою розпалення ненависті та ворожнечі, інші — доказ того, що «дезінформація» і «брехня» стали нормою для російських державних ЗМІ, треті згадують цей телесюжет як приклад одного з найяскравіших проявів так званої «політики післяправди», яка останнім часом переважає у різних громадських системах, серед яких почесне місце займає Росія.

Сюжет

Ввечері 12 липня 2014 року на «Першому каналі» було показано сюжет «Біженка зі Слов'янська згадує, як при ній стратили маленького сина та дружину ополченця». У ньому жінка, що назвалася Галиною Пишняк, уродженкою Закарпаття, розповіла про події, що нібито відбувалися одразу після того, як українські військові вибили російських терористів Гіркіна зі Слов'янська:

На площі зібрали жінок, тому що чоловіків вже не було. Жінки, дівчатка, люди похилого віку.. І це називається показова страта. Взяли дитину трьох років, хлопчика маленького, в трусиках, в футболці, як Ісуса, на дошку оголошень прибили. Один прибивав, двоє тримали. І це все на маминих очах. Маму тримали. І мама дивилася, як дитина стікає кров'ю. Крики. Верески. І ще взяли — надрізи зробили, щоб дитина мучилась. Там неможливо було. Люди непритомніли. А потім, після того як півтори години дитина мучилась і померла, взяли маму, прив'язали непритомну до танка і по площі три кола провели. А коло площі — кілометр.

Повторно його показали на «Першому каналі» наступного дня, 13 липня 2014 року, в щотижневій інформаційній програмі Іради Зейналової.

Як з'ясували журналісти «Нової газети» та інтернет-ресурсу Slon.ru, незадовго до цього аналогічні повідомлення вже з'являлися в соціальних мережах:

9 липня активний прихильник «Російської весни» Олександр Дугін опублікував у Facebook текст про розп'яття в Слов'янську шестирічного хлопчика і розстріл всіх чоловіків Слов'янська молодше 35 років.

11 липня аналогічна розповідь була розміщена в спільноті «ВКонтакте» рос. «Сводки от Стрелкова».

Розслідування

Відвідавши прифронтовий Слов'янськ кореспондент «Нової газети» Євген Фельдман опитав кілька десятків місцевих жителів, і жоден з них не підтвердив інформацію з гучного сюжету. Аналогічний результат мало розслідування, проведене журналістами «Дощу».

Ніяких результатів не дали пошуки документальних матеріалів з Інтернету, котрі могли б підтвердити цю історію, хоча фото і відеоматеріали про дії українських військових у Слов'янську доступні у великих кількостях.

Також журналісти «Бі-Бі-Сі» та «Нової газети» виявили, що деякі твердження сюжету явно не відповідають дійсності. Наприклад, в Слов'янську відсутня площа Леніна, на яку нібито зігнали місцевих жителів.

Керівник південноросійського бюро «Першого каналу» Юлія Чумакова, яка записала скандальне відео, в категоричній формі відмовилася спілкуватися з журналістами «Нової газети», які спробували з'ясувати подробиці створення сюжету, і перенаправила їх в дирекцію громадських зв'язків телекомпанії.

Питання про цей сюжет знову виникли 18 грудня 2014 року, під час чергового спілкування Володимира Путіна з пресою. Ксенія Собчак привела його як приклад до питань про розпалювання ворожнечі на російському телебаченні. Однак питання залишилося без відповіді. Через три дні, 21 грудня, Ірада Зейналова в ефірі передачі «Час» заявила:

.. у журналістів не було і немає доказів цієї трагедії, але це реальна розповідь реально існуючої жінки, котра втекла з пекла в Слов'янську.

Реакції

Показ по центральному російському державному каналу сюжету про «розіп'ятого хлопчика» використовувався західними дослідниками як свідчення того, що дезінформація і брехня стали нормою для сучасних російських ЗМІ. Журналіст Аркадій Островський вбачає аналогію між цим прикладом і тими, що використовувалося для розпалювання ворожнечі під час єврейських погромів в Російській імперії.

Журналіст Девід Саттер у своїй книзі «Чим менше ви знаєте, тим краще ви спите: шлях Росії до терору і диктатури при Єльцині та Путіні» висловив думку, що телесюжет мав на меті розпалювання націоналістичної істерії. З цією думкою згодна і публіцист Лінда Кінстлер, яка відзначала в журналі «The Atlantic», що телесюжет встиг поширитися російським інтернетом, посиливши антиукраїнські настрої та налаштувавши населення на підтримку бойових дій.

На думку філолога Оксани Іссєрс, пропагандистський сюжет став в соціальних мережах синонімом журналістського «фейку» — очевидно неправдивої, абсурдної інформації. Редактор журналу «Fortune» Енн ВандерМей у своїй статті для американського журналу «The Wilson Quarterly» розглядала «розп'ятого хлопчика» як частину ширшої інформаційно-пропагандистської кампанії російського керівництва, основні напрями якої іноді називають «4 D» — англ. dismiss, distract, distort, dismay (заперечення, відволікання уваги, перекручування фактів, залякування). В розгорнутій статті журналу «The Economist» вигадані звірства з сюжету «Першого каналу» наводилися в якості одного зі свідчень того, що в Росії, як і в багатьох інших країнах, політика постправди стає провідним напрямком політичної культури.

Також, сюжет був висміяний багатьма інтернет-користувачами не тільки України, а й інших пострадянських республік, зокрема — Казахстану. За межами пострадянського простору сюжет є майже невідомим.

Цей сюжет був також згаданий в американському телесеріалі «Батьківщина» (англ. Homeland) (п'ята серія сьомого сезону), де колишній глава ЦРУ Сол Беренсон розмовляє з російським агентом Іваном Крупиним. Той стверджує, ця новина – фейк, а сюжет був придуманий «Шостим управлінням».

Див. також

• Розп'ятий солдат

Джерела

Книги

• Skillen Daphne. The normalisation of lying — Living with the lies // Freedom of Speech in Russia: Politics and Media from Gorbachev to Putin. — Routledge, 2016. — 372 с. — (BASEES/Routledge Series on Russian and East European Studies) — ISBN 9781317659884.
• Marcel H. Van Herpen. The «Hybrid War» in Ukraine: From Misinformation to Disinformation // Putin's Propaganda Machine: Soft Power and Russian Foreign Policy. — Rowman & Littlefield, 2015. — ISBN 9781442253629.
• Snyder T. Learn from peers in other countries // On Tyranny: Twenty Lessons from the Twentieth Century. — Random House, 2017. — 128 с. — ISBN 9781473549296.
• Hryshchuk Ruslan, Molodetska Kateryna. Synergetic Control of Social Networking Services Actors' Interactions // Recent Advances in Systems, Control and Information Technology / ed. Szewczyk Roman, Kaliczyńska Małgorzata. — Springer, 2016. — Т. 543. — 829 с. — (Advances in Intelligent Systems and Computing) — ISBN 9783319489230.
• Nalbandov Robert. Fear and Loathing in Russian Political Culture // Not by Bread Alone: Russian Foreign Policy Under Putin. — University of Nebraska Press, 2016. — 648 с. — ISBN 9781612348001.
• Monshipouri Mahmood. Social media Kyivs Euromaidan and demands // Information Politics, Protests, and Human Rights in the Digital Age. — Cambridge University Press, 2016. — ISBN 9781107140769.
• Conradi Peter. "You do it too" // Who Lost Russia?: How the World Entered a New Cold War. — Oneworld Publications, 2017. — ISBN 9781786070425.
• Ostrovsky Arkady. Epilogue: Aerial Combat // The Invention of Russia: The Journey from Gorbachev's Freedom to Putin's War. — Atlantic Books Ltd, 2015. — ISBN 9781782397410.
• David Satter. A System Under Threat // The Less You Know, The Better You Sleep: Russia's Road to Terror and Dictatorship under Yeltsin and Putin. — Yale University Press, 2016. — 224 с. — ISBN 9780300221145.
• Raabe Katharina, Sapper Manfred. Testfall Ukraine: Europa und seine Werte. — Suhrkamp Verlag, 2015. — ISBN 9783518741023.

Статті

• Іссерс О. С. От серьезного - до смешного: игровой потенциал российского слова года / рекоменд. проф. А. П. Чудинов // Политическая лингвистика. — 2015. — Вип. 4. — С. 25—31. — ISSN 1999-2629.
• Kinstler Linda. How to Survive a Russian Hack // The Atlantic. — 2017. — Число 2. — 2.
• Higgins Andrew. Fake News, Fake Ukrainians: How a Group of Russians Tilted a Dutch Vote // The New York Times. — 2017. — Число 16. — 2.
• Danilova, Maria. Truth and the Russian media: Unhinged claims about the Malaysia jet are part of a broader propaganda campaign // Columbia Journalism Review (CJR). — 2014. — Число 22. — 7.
• Eduard Palchys: I Can Switch Over To Belarusian Language Without Any Problems // Хартыя’97. — 2017. — Число 6. — 2. — ISSN 2543-4969.
• Kramer Andrew E. To Battle Fake News, Ukrainian Show Features Nothing but Lies // The New York Times. — 2017. — Число 26. — 2.
• Maheshwari Vijai. Ukraine's fight against fake news goes global: Countering Kremlin disinformation is one area where Kiev has the upper hand // Politico. — 2017. — Число 12. — 3.
• VanderMey Anne W. Ukraine's fight against fake news goes global: Countering Kremlin disinformation is one area where Kiev has the upper hand // The Wilson Quarterly. — 2016. — Fall.
• The post-truth world: Yes, I’d lie to you // The Economist. — 2016. — Число 10. — 9.
• Putz Catherine. Uzbek Nanny Beheads Child in Moscow // The Diplomat. — 2016. — Число 3. — 3.
• Frye Barbara. Conflict & Diplomacy: Detoxing Russia // Transitions Online. — 2015. — Число 3. — 3. — С. 1–3.
• Khaldarova Irina, Pantti Mervi. Fake News: The narrative battle over the Ukrainian conflict // Journalism Practice. — 2016. — Т. 10, вип. 7, Число 2 (10). — С. 891–901. — ISSN 1751-2786. — DOI:10.1080/17512786.2016.1163237.
• Nygren Gunnar, Glowacki Michal, Hök Jöran, Kiria Ilya, Orlova Dariya. Journalism in the Crossfire: Media coverage of the war in Ukraine in 2014 // Journalism Studies. — 2016. — Число 22. — 11. — С. 1–20. — ISSN 1461-670X. — DOI:10.1080/1461670X.2016.1251332.