Теодор Траянов

Теодор Траянов
Теодор Траянов
Народився	30 січня (11 лютого) 1882 ; Пазарджик, Східна Румелія
Помер	15 січня 1945 (62 роки); Софія, Третє Болгарське царство
Країна	Болгарія
Діяльність	поет, дипломат, шкільний учитель, перекладач, літературний критик
Знання мов	болгарська
Учасник	Перша балканська війна і Друга балканська війна
Брати, сестри	Асен Траянов
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Траянов.

Теодор Траянов (болг. Теодор Василев Траянов; 30 січня 1882(18820130), Пазарджик — 15 січня 1945, Софія, Болгарія) — болгарський поет-символіст, літературний критик, дипломат, шаховий діяч, педагог. Один з найбільших поетів Болгарії.

Життєпис

Народився в сім'ї судді і вчительки^[4], вихідців з Вардарської Македонії^[5]. Брат Асен Траянов (1885 — 1940), військовий інженер і картограф.

Добровольцем брав участь у двох Балканських війнах (1912 — 1913). Воював під командуванням Христо Чернопеєва.

Був членом болгарської делегації у Відні (1914 — 1920), працював у болгарському генеральному консульстві в Бреслау (нині Вроцлав, 1922).

У 1923 повернувся до Болгарії і зайнявся літературною діяльністю.

У 1926 — 1933 працював учителем у Першій середній школі для хлопчиків в Софії.

Шахіст. Учасник і переможець першого неофіційного чемпіонату Болгарії з шахів (1907).

У 1931 став головою новоствореного Болгарської шахової спілки^[6].

13 квітня 1936 зіграв внічию партії з Олександром Алехіним на турнірі в Софії.

Визнаний класиком болгарської літератури^[7]. Поряд з Пейо Яворовим вважається основоположником болгарського символізму.

Дебютував як поет в 1899.

Автор низки збірок поезії, статей і рецензій в галузі літератури, театру і музики.

Переклав драми «Річард III» Шекспіра, «Змова Фієско в Генуї» Шиллера, «Принц Фрідріх Гомбурзький» Генріха фон Кляйста та ін.

Деякі вірші Теодора Траянова були перекладені англійською мовою і увійшли до антології.

Regina mortua. Стихотворения. 1909
Химни и балади. Избрани стихотворения. 1902—1909. 1912
Български балади. 1921, 1995
Песен на песните. 1923
Романтични песни. София, 1926
Освободеният човек. 1905—1911, 1929
Пълно събрание на съчиненията: Т. 1 — 3: Т. 3 София: Ст. Атанасов 1929.
Декламаториум. Най-популярни песни и поеми. 1932
Пешо чорлавият. Истории за непослушни деца. Нагодил на бълг. ез…, 1933
Пантеон, 1934.
Най-хубавите басни за деца. Нагодил на бълг. ез… 1934
Едно, две, три… Стихове от… Пантеон. 1934
Земя и дух. 1921—1926. Кн. 1. 1941
Избрани стихотворения. 1966
Избрани творби. 1981
Венчани духовно Дневник и стихотворения: Писма от Теодор Траянов. София УИ «Св. Кл. Охридски» 2000.

Почесний громадянин Пазарджика.