Теорема Льовенгейма — Сколема
Теорема Льовенгейма — Сколема, також теорема Левенгайма — Скулема[1] або теорема Левенгайма — Сколема[2][3] — твердження з теорії моделей про те, що якщо множина пропозицій у зліченній мові першого порядку має нескінченну модель, то вона має зліченну модель. Еквівалентне формулювання: кожна нескінченна модель зліченної сигнатури має зліченну елементарну підмодель.
Ця теорема з'явилася в роботі Ловенгейма 1915 року; вона також часто називається теоремою Льовенгейма — Сколема про пониження потужності, щоб відрізняти її від схожого твердження, званого теоремою Льовенгейма — Сколема про підвищення потужності: якщо множина пропозицій зліченної мови першого порядку має нескінченну модель, то вона має модель довільної нескінченної потужності.
Для будь-якої мови логіки першого порядку сигнатурою називається об'єднання множин функційних символів і предикатних символів. Сигнатура називається зліченною якщо це об'єднання є зліченною множиною.
Для сигнатури σ, a σ-структурою M називається деяка множина (що теж позначається M) разом з інтерпретаціями функційних символів арності n функціями зMn в M і предикатних символів арності n відповідними відношеннями тобто підмножинами Mn.
Підструктурою σ-структури M є деяка підмножина N замкнута відносно інтерпретацій функційних символів σ разом зі звуженням символів відношень на елементи множини N. Якщо при цьому в структурі N задовольняються ті самі формули мови першого порядку, що і в M то N називається елементарною підструктурою M, а M називається елементарним продовженням N.
Теореми Ловенгейма — Сколема для сигнатури довільної потужності формулюються так: Для довільної сигнатури σ, довільної нескінченної σ-структури M і кожного кардинального числа κ ≥ |σ| існує σ-структура N така що |N| = κ і
- якщо κ < |M| тоді N є елементарною підструктурою структури M (пониження потужності)
- якщо κ > |M| тоді N є елементарним продовженням структури M (підвищення потужності)
Нижче подано доведення найважливішого часткового випадку про існування зліченної елементарної підмоделі для нескінченної моделі зі зліченною сигнатурою.
Нехай структура є моделлю множини формул зліченної мови . Побудуємо послідовність підструктур . Для кожної формули такої, що , позначимо через довільний елемент моделі, для якого . Хай підструктура , що згенерована множиною
Індуктивно визначимо як підструктуру, що згенерована множиною
Оскільки кількість формул зліченна, кожна з підструктур зліченна. Помітимо також, що їх об'єднання задовольняє критерій Тарського — Вота, а отже, є елементарною підструктурою , що і завершує доказ.
- ↑ Безущак & Ганюшкін, 2023, с. 39
- ↑ Олійник & Сущанський, 2013, с. 140
- ↑ Дрозд, 2005, с. 52
- Безущак О., Ганюшкін О. (2023). Математична логіка : навч. посіб (PDF). Київ: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет". с. 143. ISBN 978-966-933-248-6.
- Безущак О., Ганюшкін О. (2023). Теорія моделей : навч. посіб (PDF). Київ: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет". с. 206.
- Олійник А.С., Сущанський В.І. (2013). Математична логіка. Київ: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет". с. 171. ISBN 978-966-439-650-6.
- Дрозд Ю. А. (2005). Основи математичної логіки (PDF). Київ: ВПЦ "Київський університет". с. 96. (укр.)
- Badesa, Calixto (2004). The Birth of Model Theory: Löwenheim's Theorem in the Frame of the Theory of Relatives. Princeton, NJ: Princeton University Press. ISBN 978-0-691-05853-5.
- Poizat, Bruno (2000). A Course in Model Theory: An Introduction to Contemporary Mathematical Logic. Berlin, New York: Springer. ISBN 978-0-387-98655-5.
- Hodges, Wilfrid (1993). Model theory. Cambridge: Cambridge Univ. Pr. ISBN 978-0-521-30442-9.