Теорія мінімізації дивідендів
 | Ця стаття потребує упорядкування для відповідності стандартам якості Вікіпедії. |
Теорія мінімізації дивідендів[1] (або "теорія податкових переваг"). Згідно з цією теорією ефективність дивідендної політики визначається критерієм мінімізації податкових виплат за поточними та очікуваними доходами власників. Так як обкладання податком поточних доходів у формі одержаних дивідендів завжди вище, ніж очікуваних (з урахуванням фактора вартості грошей у часі, податкових пільг на капіталізований прибуток тощо), дивідендна політика повинна забезпечити мінімізацію дивідендних виплат, а відповідно, максимізацію капіталізації прибутку з тим, щоб одержати найвищий податковий захист сукупного доходу власників. Однак такий підхід до дивідендної політики не влаштовує численних дрібних акціонерів з низьким рівнем доходів, які постійно потребують поточних їх надходжень у формі дивідендних виплат (що знижує об'єм попиту на акції таких компаній, а також і котировану ринкову ціну цих акцій).
- Гришко Н.Є., Линник Т.С Особливості формування дивідендної політики підприємства [Архівовано 30 грудня 2014 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з фінансів. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Гришко, Н. Є.; Линник, Т. С. (2011). ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА. Ефективна економіка (укр.). № 5. ISSN 2307-2105. Процитовано 7 квітня 2022.