Перейти до вмісту

Терехов Ігор Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Терехов.
Ігор Олександрович Терехов
Ігор Олександрович Терехов
Ігор Олександрович Терехов
6-й міський голова Харкова
Нині на посаді
На посаді звиконувач обов'язків —
з 17 грудня 2020,
міський голова —
з 11 листопада 2021
ПопередникГеннадій Кернес
Секретар Харківської міської ради
9 грудня 2020 — 11 листопада 2021
ПопередникОлександр Новак
Наступникне обрано
Народився14 січня 1967(1967-01-14) (57 років)
м. Харків, УРСР, СРСР
Відомий якдержавний службовець, футбольний суддя
ГромадянствоСРСР СРСР → Україна Україна
Національністьросіянин[1]
Політична партіяВідродження (2015—2019)
Довіряй ділам (2019)
Блок Кернеса — Успішний Харків (із 2020)
БатькоОлександр Терехов
У шлюбі зКузнецова Ганна Вікторівна
(співмешканка)
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Заслужений економіст України
Заслужений економіст України
Почесна грамота Верховної Ради України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
 Медіафайли у Вікісховищі

Ігор Олександрович Терехов (нар. 14 січня 1967, Харків, Українська РСР) — український чиновник, політик і діяч місцевого самоврядування. Міський голова Харкова з 11 листопада 2021 року[2][3]. Голова регіональної партії «Блок Кернеса — Успішний Харків». «Заслужений економіст України» (2007).

З 2015 року до 11 листопада 2021 року був депутатом Харківської міської ради, з 2020 року — головою фракції партії «Блок Кернеса — Успішний Харків»[4], з 9 грудня 2020 року до 11 листопада 2021 року — секретарем Харківської міської ради[5][6], виконувачем обов'язків міського голови Харкова з 17 грудня 2020 року після смерті Геннадія Кернеса[7] і до 11 листопада 2021.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 14 січня 1967 року в Харкові в родині військовослужбовця.[8][9]

Освіта

[ред. | ред. код]

1990 — закінчив Харківський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю «Промислове та цивільне будівництво». Після цього залишився у виші на посаді стажиста-дослідника, писав кандидатську дисертацію, але не захистився[10].

2006 — закінчив Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за спеціальністю «Державне управління».[джерело?]

2007 — здобув ступінь кандидата наук із державного управління[11].

Не володів українською мовою[12]. З грудня 2022 року почав частково використовувати українську в інтерв'ю та на сесіях міськради[13].

Робота

[ред. | ред. код]

З 1989 року обслуговував матчі другої ліги чемпіонату СРСР з футболу як помічник судді. З 1992 року почав залучатися до матчів чемпіонату незалежної України як в якості головного арбітра, так і на позицію судді на лінії. У тому ж році вперше відпрацював на матчі вищої ліги, між одеським «Чорноморцем» та миколаївським «Евісом», у суддівській бригаді під керівництвом Леоніда Бавикіна[14]. Загалом, у вищому дивізіоні українського футболу обслужив 52 матчі як лайнсмен, головним суддею працював лише у першій та другій лігах. Також мав статус арбітра ФІФА, судив матчі Кубка Інтертото та Кубка володарів кубків УЄФА. Закінчив суддівську кар'єру 1998 року. За словами Ігоря Горожанкіна, який працював арбітром у той же час, Терехов побудував кар'єру у футболі за рахунок зв'язків із функціонером Костянтином Віхровим[15]

З 1994 працював у ЗАТ «Укркондиціонер»[4].

У 1997 призначений на посаду голови ради акціонерів, голови правління цього товариства, перейменованого на ВАТ «Харківський завод „Кондиціонер“»[4]. Після того, як Терехов став чиновником, підприємство оформили на його матір Вікторію[10].

З 1999 по 2006 працював начальником управління з питань підприємництва, начальником управління комунального споживчого ринку[4].

Кар'єра чиновника та політика

[ред. | ред. код]

З квітня 2006 — економічний радник відділу по забезпеченню діяльності голови та заступників голови Харківської обласної державної адміністрації.

У 2006 невдало балотувався за списком блоку «Наша Україна» до Верховної Ради[7][10].

29 березня 2007 призначений заступником голови Харківської обласної державної адміністрації Арсена Авакова[4].

У 2007 в місцевих ЗМІ Терехова називали людиною Авакова[16]. Але у 2010 році після звільнення останнього з посади голови ХОДА Терехов перейшов у стан політичних і бізнесових опонентів Авакова — Михайла Добкіна та Геннадія Кернеса[16].

У квітні 2010 призначили на посаду заступника харківського міського голови.

З вересня 2015 обіймав посаду першого заступника міського голови[4].

У 2015 обраний депутатом Харківської міської ради VII скликання, був членом постійної комісії Харківської міської ради з питань планування, бюджету та фінансів[4].

9 грудня 2020 обраний секретарем Харківської міської ради[5].

Після смерті Геннадія Кернеса 17 грудня 2020 став виконувачем обов'язків міського голови Харкова[7]. Того ж дня Терехов пообіцяв, що протягом установленого законом терміну (15 днів[7][17]) звернеться до Верховної ради щодо призначення виборів мера Харкова[18]. 30 грудня секретар міськради сказав, що направить це звернення до ВРУ в останній день передбаченого законодавством терміну, 31 грудня[17]. У профільному комітеті Верховної Ради повідомили, що отримали клопотання Терехова 20 січня 2021 року та згодом повідомлять, коли воно буде розглядатися[19].

У травні 2021 пообіцяв, що Харківська міська рада подасть апеляцію на рішення Харківського окружного адміністративного суду, яким було скасовано регіональний статус російської мови в м. Харкові[20]. Але юристи міськради неправильно оформили та невчасно подали документи щодо цього, тому в апеляції було відмовлено[21]. В листопаді 2022 року отримав штраф за використання російської мови у зверненнях до харків'ян[22].

Виступав за повернення проспекту Петра Григоренка назви «проспект маршала Жукова» всупереч закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного режимів»[23][24]. Але харківська міськрада тричі програла суди в цій справі[24]. Також Терехов виступав проти демонтажу бюста Георгію Жукову в Харкові[23].

Міський голова Харкова

[ред. | ред. код]

Був зареєстрований кандидатом на виборах мера Харкова 31 жовтня 2021 року[25]. Ввечері 1 листопада голова міської територіальної виборчої комісії Олена Матвієнко оголосила Терехова переможцем мерських виборів[26]. За рекордно низької явки (28,29 %)[27][28] Ігор Терехов за підрахунками виборчкому отримав трохи більше половини (50,66 %) голосів городян, що прийшли на вибори[26]. Наступного дня поліція відкрила кримінальне провадження щодо фальсифікації протоколів на ряді дільниць[29][30] на користь Терехова[30]. На позачерговій сесії міської ради 11 листопада 2021 року склав присягу Харківського міського голови та обійняв цю посаду[31].

5 жовтня 2022 року уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь зробив Терехову зауваження за використання в ефірах російської, однак, змін не відбулося[32].

24 листопада 2022 року уповноважений із захисту державної мови оштрафував Терехова на 3400 грн через використання російської мови в ефірі телемарафону «Єдині новини».[33] У відповідь на це очільник Харкова заявив наступне: «Я вважаю, що сьогодні в нас є зовсім інші справи. Я вважаю, що найголовніше для нас сьогодні — це перемога. Офіційно я буду розмовляти українською. Що стосується мого спілкування з харків'янами — я буду спілкуватися російською»[34][22]. Згодом все ж сказав, що сплатить штраф: «Сплачу штраф. Чи це не горе для Харкова. Якщо треба, щоб Україна перемогла, готовий щодня платити стільки»[35].

29 грудня 2022 року уповноважений з захисту державної мови Тарас Кремінь вдруге наклав на Терехова штраф на 3400 грн за ведення соцмереж мера недержавною мовою[36]. 12 січня 2023 року Терехов оскаржив другий штраф[36]. 18 квітня Київський суд Харкова скасував постанову Кременя про штраф за порушення мовного законодавства, приводом стала відсутність відпису Терехова в протоколі про винесення штрафу[37]. Однак після цього соціальні мережі міського голови стали вестися державною мовою, а згодом визнав, що "війна дуже багато чого змінила, змінила в ментальності і харків'ян, і українців. Сьогодні я вважаю, що потрібно розмовляти українською мовою"[38] .

Родина та особисте життя

[ред. | ред. код]

Батько — Олександр, був спортивним лікарем[39].

Мати — Вікторія. На неї було оформлене ВАТ «ХЗ „Кондиціонер“» після того, як Терехов став чиновником[10].

Ігор Терехов розлучений, має трьох дітей. Від першого шлюбу — син Микола 1995 р.н., від другого шлюбу — Матвій (2003 р.н.) і Андрій (2006 р.н.)[11].

Станом на грудень 2021 року, знаходився в позашлюбних стосунках з депутаткою Харківської обласної ради VII та VIII скликань Кузнецовою Ганною Вікторівною[40].

Статки

[ред. | ред. код]

У декларації за 2019 рік зазначив 6 млн грн готівкових грошей, спільно з матір'ю задекларував дві квартири в Харкові, орендує автомобіль Mercedes-Benz GL 350[11].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ [ ЗРАДНИК ЧИ НІ: мер Харкова Терехов - росіянин? на YouTube]
  2. ↑ Терехов склав присягу Харківського міського голови. Харків Times (укр.). 11 листопада 2021. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 13 листопада 2021.
  3. ↑ Терехов офіційно став мером Харкова. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 13 листопада 2021.
  4. ↑ а б в г д е ж Терехов Игорь Александрович. Харківська міська рада. 9 грудня 1991. Архів оригіналу за 3 листопада 2021. Процитовано 17 грудня 2020. [Архівовано 2021-11-03 у Wayback Machine.]
  5. ↑ а б Терехов став секретарем Харківської міськради VIII скликання. mediaport.ua. Архів оригіналу за 18 грудня 2020. Процитовано 17 грудня 2020.
  6. ↑ Терехов мер Харкова – на сесії міськради 11 листопада склав повноваження секретаря міськради » Слово і Діло. slovoidilo.ua. 11 листопада 2021. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2021.
  7. ↑ а б в г Кернес помер. Хто тепер керуватиме Харковом – роз'яснення ОПОРА. ua-news.liga.net. 17 грудня 2020. Процитовано 17 грудня 2020.
  8. ↑ Терехов Ігор Олександрович - біографія | Официальный сайт Харьковского городского совета, городского головы, исполнительного комитета. www.city.kharkov.ua. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
  9. ↑ Ігор Терехов народився 14 січня 1967 року у Харкові у родині військовослужбовця. Його юність припала на турбулентні часи Перебудови та розвалу СРСР. Архів оригіналу за 21 листопада 2021. Процитовано 21 листопада 2021.
  10. ↑ а б в г Вийшов із тіні. Що відомо про Ігоря Терехова, який став в.о. мера Харкова після смерті Геннадія Кернеса. nv.ua. Архів оригіналу за 31 грудня 2020. Процитовано 17 грудня 2020.
  11. ↑ а б в Ігор Терехов — новий голова Харкова. Що про нього відомо. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 23 грудня 2020.
  12. ↑ “Дякуємо, приходьте ще!” Як магазини, ресторани та комунальні служби Харкова перейшли на українську. 2day.kh.ua (ua) . Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021.
  13. ↑ Терехов «свідомо перейшов на українську» в інтерв’ю, з харків’янами іноді спілкується «слобожанською мовою» (укр.). Процитовано 28 грудня 2021.
  14. ↑ Звіт про матч «Чорноморець» - «Евіс» (рос.). footballfacts.ru.
  15. ↑ В.о. мера Харкова Терехов був футбольним арбітром. Працював у єврокубках і на матчах «Шахтаря» та «Динамо» (рос.). ua.tribuna.com.
  16. ↑ а б Хто такий Ігор Терехов, який очолить Харків після Кернеса. unian.ua. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 18 грудня 2020.
  17. ↑ а б Стало відомо, коли міська рада Харкова звернеться до ВР щодо призначення нових виборів мера. suspilne.media. 30 грудня 2020. Архів оригіналу за 8 січня 2021.
  18. ↑ Терехов обіцяє в установлений термін звернутися до Верховної Ради щодо позачергових виборів мера Харкова. depo.ua. Архів оригіналу за 1 листопада 2021. Процитовано 17 грудня 2020.
  19. ↑ Профільний комітет Ради отримав лист Терехова про призначення виборів мера Харкова. suspilne.media. Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 20 січня 2021.
  20. ↑ Харьков будет отстаивать русский язык, как региональный — Игорь Терехов. youtube.com (рос.). Архів оригіналу за 6 жовтня 2021. Процитовано 6 жовтня 2021.
  21. ↑ Суд не ухвалив апеляцію на рішення про скасування російської мови у Харкові. 2day.kh.ua. 25 жовтня 2021. Архів оригіналу за 2 листопада 2021.
  22. ↑ а б Оштрафований Терехов заявив, що продовжить спілкуватися з харків'янами російською мовою. Процитовано 25.11.2022.
  23. ↑ а б Терехов на повышенных тонах пообещал оставить маршала Жукова на карте Харькова. youtube.com. 30 червня 2021. Архів оригіналу за 6 жовтня 2021. Процитовано 6 жовтня 2021.
  24. ↑ а б Харківський проспект Жукова знову став проспектом Григоренка — рішення суду. Суспільне. 28 вересня 2021. Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021.
  25. ↑ Їх залишилося 10. Повний список та біографії усіх кандидатів у мери Харкова. nv.ua. 29 жовтня 2021. Архів оригіналу за 13 жовтня 2021.
  26. ↑ а б У Харкові на виборах мера переміг Ігор Терехов — голова тервиборчкому. 01.11.2021, 23:00. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 2 листопада 2021.
  27. ↑ Низька явка на виборах мера Харкова: думки політологів. Суспільне. suspilne.media. 1 листопада 2021. Архів оригіналу за 5 листопада 2021.
  28. ↑ Чому харків'яни проігнорували вибори?. 2day.kh.ua. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 2 листопада 2021.
  29. ↑ Поліція відкрила справу після заяви про фальсифікацію протоколів у Харкові. Суспільне. 2 листопада 2021. Архів оригіналу за 3 листопада 2021.
  30. ↑ а б Фальсифікація протоколів у Харкові: представник «Опори» написав заяву до поліції. Суспільне. 1 листопада 2021. Архів оригіналу за 5 листопада 2021.
  31. ↑ Терехов склав присягу Харківського міського голови. Харків Times (укр.). 11 листопада 2021. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2021.
  32. ↑ Мовний омбудсмен просить Ігоря Терехова послуговуватися українською (укр.). Процитовано 5 жовтня 2022.
  33. ↑ Уповноважений із захисту державної мови - Харківському міському голові винесено постанови про накладення адміністративних стягнень. mova-ombudsman.gov.ua (ua) . Процитовано 5 грудня 2022.
  34. ↑ Штраф за порушення мовного закону: Терехов прокоментував постанову омбудсмена.
  35. ↑ Міський голова Харкова пообіцяв сплатити штраф за російську мову. 2day.kh.ua (укр.). Процитовано 5 грудня 2022.
  36. ↑ а б Ігор Терехов пішов до суду за російську мову. 2day.kh.ua (укр.). Процитовано 18 квітня 2022.
  37. ↑ Суд скасував штраф Терехову за російську мову в соцмережах. Омбудсмен подасть апеляцію. 2day.kh.ua (укр.). Процитовано 18 квітня 2022.
  38. ↑ Терехов про перехід на українську: Це наша мова, і цим ми відрізняємося, у тому числі від росіян. Гордон | Gordon (укр.). Процитовано 20 липня 2024.
  39. ↑ Ігор Терехов // Україна з Тиграном Мартиросяном – 5 червня 2021. youtube.com (рос.). 5 червня 2021. Архів оригіналу за 6 жовтня 2021. Процитовано 6 жовтня 2021.
  40. ↑ З ким крутить роман новоспечений мер Харкова Ігор Терехов (укр.), процитовано 27 грудня 2023
  41. ↑ Указ Президента України №549/2012. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 24 грудня 2020.
  42. ↑ Указ Президента України від 6 березня 2022 року № 112/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  43. ↑ Міністр оборони нагородив мера Харкова медаллю «Золотий тризуб»
  44. ↑ Про відзначення державними нагородами України № 21/2007 від 18.01.2007. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 13 лютого 2021. Процитовано 24 грудня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Терехов_Ігор_Олександрович&oldid=44070158