Терзина
Терзина | ||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Самець терзини
Самиця терзини
| ||||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Tersina viridis (Illiger, 1811)[3] | ||||||||||||||||||
Ареал виду | ||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||
(Див. текст) | ||||||||||||||||||
Синоніми | ||||||||||||||||||
Hirundo viridis Illiger, 1811 | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Терзи́на[4] (Tersina viridis) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Панамі і Південній Америці. Це єдиний представник монотипового роду Терзина (Tersina).
Довжина птаха становить 14-15 см. Виду притаманний статевий диморфізм. Самці мають яскраво-бірюзово-синє забарвлення з металевим відблиском. На обличчі і горлі у них чорна "маска". Центральна частина живота, гузка і нижні покривні пера хвоста білі, живіт з боків поцяткований горизонтальними чорними смужками, кінчики крил чорні. Дзьоб металево-сріблястий, лапи чорні. У самиць верхня частина тіла яскраво-зелена, нижня частина тіла зеленувато-жовта, поцяткована чорними смужками. Обличчя і горло буруваті. Дзьоб металево-чорний.
Виділяють три підвиди:[5]
- T. v. grisescens Griscom, 1929 — гірський масив Сьєрра-Невада-де-Санта-Марта на півночі Колумбії;
- T. v. occidentalis (Sclater, PL, 1855) — від східної Панами до Венесуели, Гвіани, Бразилії і північно-західної Аргентини, острів Тринідад;
- T. v. viridis (Illiger, 1811) — східна і південна Бразилія, південно-східна Болівія, Парагвай і північний схід Аргентини.
Терзини мешкають в Панамі, Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії, Бразилії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані, Аргентині, Парагваї та на Тринідаді і Тобаго. Вони живуть на узліссях вологих тропічних лісів, в рідколіссях, галерейних лісах і вторинних заростях. Зустрічаються парами або невеликими розрідженими зграйками до 12 птахів, на висоті до 1600 м над рівнем моря.
Терзини живляться ягодами і плодами, яких шукають на землі, а також комахами, яких ловлять в польоті, зокрема термітами, кониками і мурахами. Вони вирізняються серед інших саякових тим, що розміщують свої гнізда в норах на берегах річок або в тріщинах серед скель. В кладці від 2 до 4 яєць. Інкубаційний період триває 12-18 днів, насиджують лише самиці. Пташенята покидають гніздо через 24 дні після вилуплення.
- ↑ BirdLife International (2016). Tersina viridis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 10 жовтня 2022
- ↑ Vieillot, Louis Jean Pierre (1819). Nouveau dictionnaire d'histoire naturelle, appliquée aux arts, à l'agriculture, à l'économie rurale et domestique, à la médecine, etc (French) . Т. 33. Paris: Deterville. с. 401.
- ↑ Illiger, Johann Karl Wilhelm (1811). Prodromus systematis mammalium et avium (Latin) . Berolini [Berlin]: Sumptibus C. Salfeld. с. 229.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 10 жовтня 2022.
- Stamps (for Paraguay, Suriname, Venezuela) with RangeMap
- Swallow Tanager photo gallery VIREO
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Червоний список МСОП видів із найменшим ризиком (LC)
- Саякові
- Птахи, описані 1811
- Птахи Панами
- Птахи Колумбії
- Птахи Сьєрра-Невади-де-Санта-Марти
- Птахи Еквадору
- Птахи Перу
- Птахи Болівії
- Птахи Бразилії
- Птахи Венесуели
- Птахи Гаяни
- Птахи Суринаму
- Птахи Французької Гвіани
- Птахи Аргентини
- Птахи Парагваю
- Птахи Тринідаду і Тобаго
- Монотипові роди птахів
- Таксони, описані Луї Жаном П'єром В'єйо