Тиманіт
| Тиманіт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Tmn[2] |
| Хімічна формула | HgSe |
| Nickel-Strunz 10 | 2.CB.05a[3] |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | кубічна сингонія |
| Інші характеристики | |
| Типова місцевість | St Lorenz mined[3] |
 Тиманіт у Вікісховищі | |
Тиманіт (рос. тиманнит; англ. tiemannite; нім. Tiemannit m) — мінерал, селенід ртуті координаційної будови з групи сфалериту. Названий за прізвищем німецького дослідника В.Тімана (W.Tiemann) — першовідкривача мінералу, C.F.Naumann, 1855.
Хімічна формула: HgSe. Містить (%): Hg — 71,7; Se — 28,3. Домішки: Cd, S.
Сингонія кубічна. Гекстетраедричний вид. Утворює тонкозернисті або зливні аґреґати, рідко дрібні кристали. Густина 8,24-8,47. Тв. 2,5. Колір сталевий або темно-свинцевий. Блиск металічний. Риса майже чорна. Непрозорий. Масивний. Добрий провідник електрики. В аншліфах ізотропний.
Знайдений у гідротермальних жилах серед вапняків разом з баритом, кальцитом, клаусталітом, оксидами манґану. Зустрічається на руднику «Шарлотта», Клаусталь, Гарц (ФРН), в окрузі Р'ют (штат Колорадо), на оз. Клір-Лейк (штат Каліфорнія, США). Дуже рідкісний.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Тиманіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Тиманіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
