Тираспольська група
| Тираспольська група | |
| Місце розташування |
Молдова Україна |
|---|---|
| Попередник | скіфи |
| Час/дата початку | 260 до н. е. |
| Час/дата закінчення | 100 до н. е. |
Тираспольська група — осередок пізньоскіфської культури у пониззі Дністра в районі сучасного міста Тирасполь (Молдова) у сер. III — кін. II ст. до н. е. Культура осередку була змішаною з місцевими племенами гетів, з домішками сарматів.[1][2]
Український доктор історичних наук, член-кореспондент Німецького археологічного інституту, Симоненко Олександр, вважає, що внаслідок наступу в 70-60-х роках III ст. до н. е. войовничих племен савроматів, що складалися з союзку меотів і сіраків, скіфи розділилися і були змушені мігрувати з Подніпров'я у трьох напрямках: до Криму, на Дунай і на Дністер, де «тамтешні скіфи залишили якраві археологічні пам'ятки — Тираспольські кургани».[3][4]
Тираспольські кургани — великий комплекс поховань другої половини ІІІ — кінця ІІ ст. до н. е., що розташований на лівому березі Дністра біля Тирасполя, в районі сіл Глинне, Паркани і Чобручі. Розкопки курганів розпочало подружжя Стемпковських, яке з 1896 по 1911 рр. дослідило 412 насипів, 65 з яких були скіфськими. В 1995 р. розкопки пам'яток Тираспольської групи продовжила експедиція Придністровського університету (Тирасполь), протягом 10 років було розкопано ще майже 200 курганів.[2][5]
Серед знахідок з воїнських могил — залізні поясні гачки, бронзові фібули, грецькі амфори з вином. В похованнях жінок трапляються прикраси (скляні намиста, золоті та бронзові сережки та браслети), численна ліпна кераміка, зокрема типові для Нижнього Дону курильниці, вкриті рельєфними «ребрами».[5]
Розкопана у тираспольських курганах кераміка — гетська, тобто місцева, прикраси — скіфські, а вся зброя — сарматського вигляду. З чого Симоненко Олександр робить висновок, що Тираспольська група була змішаною культурою, де сармати були політичною елітою.[2]
Могильний комплекс впевнено датується другою половиною ІІІ — кінцем ІІ ст. до н. е. на підставі, перш за все, амфорних штемпелів, датування яких добре розроблене. До цього ж часу відносяться фібули та своєрідні кінські налобники з гачком.[5]
- Велика Скіфія — великий союз племен від Дунаю до Дону на чолі зі скіфами у VII—III ст. до н. е.
- Мала Скіфія — загальна назва двох пізньоскіфських державних утворень ІІІ — II ст. до н. е.: Тавроскіфії і племінного об'єднання у Добруджі
- Калліппіди — елліно-скіфи, що осіли біля Ольвії і про яких пише Геродот у V ст. до. н. е.
- ↑ Утворення Малої Скіфії. Енциклопедія історії України (укр.). Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 19 листопада 2021.
- ↑ а б в Олександр Симоненко. Сармати потіснили скіфів, ставши їхньою елітою. Онлайн платформа проекту Локальна історія (укр.). 27 серпня 2021. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
- ↑ Олександр Симоненко. Хто такі сармати. Онлайн платформа проекту Локальна історія (укр.). 16 листопада 2021. Архів оригіналу за 19 листопада 2021. Процитовано 19 листопада 2021.
- ↑ Том 1. Від кіммерійців до Русі, 2019, с. 264-265.
- ↑ а б в Тираспольські кургани. Енциклопедія історії України (укр.). Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 19 листопада 2021.
- Н. С. Абашина, М. Ю. Відейко, О. В. Гопкало та ін. Том 1. Від кіммерійців до Русі (Х ст. до н. е. — ІХ ст.) // Історія цивілізації. Україна / Т. І. Шкарупа. — Харків : Фоліо, 2019. — Т. 1. — 586 с. — ISBN 978-966-03-8941-0.
- Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003—2019. — ISBN 966-00-0632-2.
- Онлайн платформа проекту «Локальна історія»