Тихонов Олександр Іванович (вчений)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тихонов Олександр Іванович
Народився11 вересня 1938(1938-09-11)
Харків, Українська РСР, СРСР
Помер25 лютого 2019(2019-02-25) (80 років)
Харків, Україна[1]
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьнауково-педагогічний працівник, лікар
Alma materНФаУ
Галузьфармація
ЗакладНФаУ
Науковий ступіньдоктор фармацевтичних наук
Науковий керівникQ48955351?
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений діяч науки і техніки України Винахідник СРСР
Нагрудний знак «За заслуги перед Збройними Силами України»
Нагрудний знак «За заслуги перед Збройними Силами України»
Золота медаль ВДНГ Срібна медаль ВДНГ
Державна премія України в галузі науки і техніки
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тихонов.

Олександр Іванович Тихонов (11 вересня 1938, Харків — 25 лютого 2019, там же) — український вчений-фармацевт. Доктор фармацевтичних наук, професор (1986 р.), заслужений професор Національного фармацевтичного університету України. Заслужений діяч науки і техніки УРСР (1990)[2]. Лауреат Держпремії України в галузі науки і техніки (2013)[3]. Академік ВГО «Українська академія наук» (2006).

Закінчив як провізор Харківський фармацевтичний інститут. Потім працював асистентом кафедри технології ліків Запорізького фармацевтичного інституту, з 1978 р. — в. о. доцента цієї кафедри. У 1969 р. в Москві захистив кандидатську дисертацію на ступінь кандидата фармацевтичних наук. З 1982 р. - доцент кафедри аптечної технології ліків Харківського фармацевтичного інституту, з 1985 року її завідувач (по 2012 р.), одночасно з 1991 р. (по 2002) проректор інституту (з 1992 р. — академія, з 2002 — Національний фармацевтичний університет). У 1983 році захистив дисертацію на ступінь доктора фармацевтичних наук. У 2011—12 рр. - професор кафедри аптечної технології ліків, з 2013 р. - професор кафедри косметології і аромології Національного фармацевтичного університету, член вченої ради університету і член її спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій. Підготував 13 докторів наук і 77 кандидатів наук.

Президент Всеукраїнської асоціації апітерапевтів, віце-президент Союзу пасічників України.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ https://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/5486/tixonov-oleksandr-ivanovich
  2. ↑ Указ Президії Верховної Ради Української РСР «Про присвоєння науковим працівникам почесних звань Української РСР» від 30.03.1990 № 9018-XI
  3. ↑ Указ Президента України №675/2014 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2013 року». Президент України. 2014. Архів оригіналу за 16 грудня 2017. Процитовано 8 червня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тихонов_Олександр_Іванович_(вчений)&oldid=36472491