Токаренко Михайло Кузьмич

Михайло Кузьмич Токаренко
Народження	4 лютого 1919(1919-02-04) Білий Колодязь, Вовчанський повіт, Харківська губернія, УНР
Смерть	3 березня 1984(1984-03-03) (65 років) Дніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Дніпро
Країна	УНР  СРСР
Приналежність	Радянська армія
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Рід військ	винищувальна авіація
Роки служби	1939—1963
Партія	КПРС
Звання	Генерал-майор авіації
Війни / битви	Німецько-радянська війна
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За оборону Москви» Медаль «За взяття Берліна» Медаль «За визволення Праги» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)

Миха́йло Кузьми́ч Токаре́нко (4 лютого 1919 — 3 березня 1984) — радянський військовий льотчик часів Другої світової війни, генерал-майор авіації. Герой Радянського Союзу (1945).

Життєпис

Народився 4 лютого 1919 року в слободі Білий Колодязь Вовчанського повіту Харківської губернії (нині — селище міського типу Вовчанського району Харківської області), в родині службовця. Росіянин. На початку 1930-х років родина переїздить до Ашхабаду (Туркменістан), де М. К. Токаренко закінчив 7 класів школи і поступив до Ашхабадських машинно-тракторних майстерень учнем. Одночасно навчався в місцевому аероклубі. Після закінчення аероклубу залишений при ньому льотчиком-інструктором.

У 1936 році направлений на навчання до Балашовської авіаційної школи ЦПФ, яка у 1939 році була перетворена на військову. У лавах РСЧА з 1939 року. Після закінчення школи залишений при ній льотчиком-інструктором.

З початком німецько-радянської війни у серпні 1941 року направлений в діючу армію. Воював на Західному, Степовому, 2-му та 1-му Українських фронтах. Член ВКП(б) з 1942 року.

Бойовий шлях розпочав у складі нічного бомбардувального авіаційного полку. На біплані Р-5 молодший лейтенант М. К. Токаренко здійснив 85 бойових вильотів на бомбардування ворога. 11 січня 1942 року одержав важке поранення в голову. Після одужання домігся переводу у винищувальну авіацію. За короткий термін оволодів винищувачем Як-1 і з грудня 1942 року — льотчик-винищувач. З 1943 року — командир ескадрильї 516-го (з 05.02.1944 року — 153-го гвардійського) винищувального авіаційного полку.

До січня 1945 року штурман 153-го гв. вап гвардії капітан М. К. Токаренко здійснив 332 бойових вильоти, з них 117 — на винищувачі, провів 47 повітряних боїв, у яких збив 18 літаків супротивника. Всього ж до кінця війни здійснив 465 бойових вильотів, у 50 повітряних боях збив 20 літаків супротивника.

Після закінчення війни продовжив військову службу в частинах ВПС СРСР, літав на реактивних літаках. У 1952 році закінчив Вищі льотно-тактичні курси. У 1963 році генерал-майор авіації М. К. Токаренко вийшов у відставку.

Мешкав у Дніпропетровську, де й помер 3 березня 1984 року. Похований на Алеї Героїв Запорізького кладовища.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», гвардії капітанові Токаренку Михайлу Кузьмичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6086).

Також нагороджений трьома орденами Червоного Прапора (22.07.1943, 19.03.1944, …), орденами Олександра Невського (25.04.1945), Вітчизняної війни 1-го ступеня (01.10.1943), двома орденами Червоної Зірки (…) і медалями.