Токуґава Іємоті

Токуґава Іємоті
Токуґава Іємоті
яп. 徳川家茂
Народився	17 липня 1846 ; Район Мінато, Токіо, Японія
Помер	29 серпня 1866 (20 років) ; Замок Осака, Ōsaka-jōd, Chūō-kud, Осака, Японія ; ·shoshin beriberid
Поховання	Zōjō-jid
Країна	Сьоґунат Едо; Японія
Діяльність	шьоґун
Знання мов	японська
Суспільний стан	аристократія
Титул	даймьо
Посада	шьоґун, Двірцевий міністр, Konoe Daishod і Правий міністр
Військове звання	шьоґун
Рід	Tokugawa familyd і Kii branchd
Батько	Tokugawa Nariyukid
Мати	Jitsujōind
Родичі	Tokugawa Narikatsud, Токуґава Ієсада, Tenshō-ind, Tokugawa Mochitsugud і Токуґава Йосінобу
У шлюбі з	Chikako, Princess Kazud
Діти (0 )	Tokugawa Iesatod
Автограф
	; ; Медіафайли у Вікісховищі ;

Токуґава Іємоті (яп. 徳川家茂, 17 липня 1846 — 29 серпня 1866) — 14-й сьоґун сьоґунату Едо. Правив у 1858—1866.

Життєпис

Другий син Токуґави Наріюкі, даймьо Вакаяма=хана, і сина Токуґави Ієнарі, 11-го сьоґуна сьоґунату Едо. При народженні отримав ім'я Кікутійо. У 1847 році був усиновлений як спадкоємець даймьо Токуґава Нарікацу і став його наступником 1850 року, з 1851 року прийняв ім'я Токуґава Йосітомі.

У 1858 році обраний наступником 13-го сьогуна Токуґава Ієсада. Вибір Йосітомі не оминув конфліктів, оскільки були ті, хто підтримував обрання на посаду сьогуна Токуґава Йосінобу або Мацудайра Наріта. Після здобуття влади змінив ім'я на Іємоті. Невдовзі за цим розпочав репресії проти очільників опозиції в бакуфу та прихильників інших претендентів на посаду сьогуна, які тривали до 1860 року.

Водночас бакуфу й далі укладала нерівні договори з європейцями: 1858 року — з Нідерландами, Російською імперією (Едоський договір), Великою Британією і Францією, що зрештою дістали загальну назву договори Ансей. 1861 року укладено подібний договір з королівством Пруссія.

Токуґава Іємоті взяв курс на співпрацю з імператором Нінко, оженившись 1862 року на його доньці. У 1863 році сьогун вперше з XVII століття відвідав Кіото, де перебував імператорський двір. Але 1866 року помер внаслідок хвороби бері-бері. Його наступником став Токуґава Йосінобу.

Див. також

Джерела та література

Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.

Це незавершена стаття про Японію.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

п о р Сьоґуни
Сьоґуни 8-12 століть	Отомо но Отомаро (793–794) • Саканоуе но Тамурамаро (797–811) • Фун'я но Ватамаро (813–816) • Мінамото-но Йосінака (1184)
Сьоґунат Камакура	Мінамото-но Йорітомо (1192–1199) • Мінамото но Йоріїе (1202–1203) • Мінамото но Санетомо (1203–1219) • Кудзьо Йоріцуне (1226–1244) • Кудзьо Йоріцуґу (1244–1252) • Принц Мунетака (1252–1266) • Принц Кореясу (1266–1289) • Принц Хісаакі (1289–1308) • Принц Морікуні (1308–1333)
Реставрація Кемму	Принц Морійосі (1333) • Принц Нарійосі (1335–1336)
Сьоґунат Муроматі	Асікаґа Такаудзі (1338–1358) • Асікаґа Йосіакіра (1358–1367) • Асікаґа Йосіміцу (1368–1394) • Асікаґа Йосімоті (1394–1423) • Асікаґа Йосікадзу (1423–1425) • Асікаґа Йосінорі (1429–1441) • Асікаґа Йосікацу (1442–1443) • Асікаґа Йосімаса (1449–1473) • Асікаґа Йосіхіса (1473–1489) • Асікаґа Йосікі (1490–1493) • Асікаґа Йосідзумі (1494–1508) • Асікаґа Йосікі (1508–1521) • Асікаґа Йосіхару (1521–1546) • Асікаґа Йосітеру (1546–1565) • Асікаґа Йосіхіде (1568) • Асікаґа Йосіакі (1568–1573)
Сьоґунат Едо	Ієясу (1603-1605) • Хідетада (1605-1623) • Ієміцу (1623-1651) • Ієцуна (1651-1680) • Цунайосі (1680-1709) • Ієнобу (1709-1712) • Ієцуґу (1713-1716) • Йосімуне (1716-1745) • Ієсіґе (1745-1760) • Ієхару (1760-1786) • Ієнарі (1786-1837) • Ієйосі (1837-1853) • Ієсада (1853-1858) • Іємоті (1858-1866) • Йосінобу (1866-1867)

Генеалогія та некрополістика	Geni.com · Родовід · WikiTree
Тематичні сайти	Japan Search
Словники та енциклопедії	Prabook
Нормативний контроль	FAST: 510067 · Freebase: /m/02dbpn · ISNI: 0000000049711031 · LCCN: nr2002037505 · NDL: 01079959 · VIAF: 61484419