Толубко Володимир Борисович

|військове звання= |партія= |дата_народження= |місце_смерті= |розмір_зображення= |місце_народження= |дата_смерті=

Толубко Володимир Борисович
Народився	3 вересня 1948(1948-09-03) (76 років)  Харківська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР→ Україна
Національність	українець
Діяльність	політик
Alma mater	Військова академія ракетних військ стратегічного призначення ім. Петра Великого
Посада	народний депутат України
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Членство	Верховна Рада України I скликання
Партія	КПРС
Військове звання	генерал-полковник
Нагороди	Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України) Відзнака «Ветеран військової служби» (Міністерство оборони України) Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України) Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР) Медаль «За бездоганну службу» II ст. (СРСР) Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР) Заслужений працівник освіти України

Народний депутат України
1-го скликання
КПРС	15 травня 1990	—	10 травня 1994

Толу́бко Володи́мир Бори́сович (нар. 3 вересня 1948) — радянський та український військовий діяч і педагог, доктор технічних наук, професор, генерал-полковник.

Біографія

Народився 3 вересня 1948 року в місті Краснограді Харківської області. Українець. Племінник головного маршала артилерії Толубка Володимира Федоровича.

У 1966—1971 роках навчався у Харківському вищому військовому командно-інженерному училищі.

Проходив військову службу в частинах РВСП. Пройшов шлях до начальника штабу полку.

У 1977 році вступив на командний факультет Військової інженерної артилерійської академії ім. Ф. Е. Дзержинського, яку з відзнакою закінчив у 1979 році.

Командував 552-м ракетним полком (1979—1982), був заступником командира ракетної дивізії.

У 1984—1986 роках — навчання в Військовій академії Генерального штабу ЗС СРСР ім. Ворошилова.

У 1986—1990 роках — командир 46-ї ракетної Нижньодніпровської ордена Жовтневої Революції Червонопрапорної дивізії.

У 1990—1992 роках — начальник Харківського вищого військового командно-інженерного училища ракетних військ ім. Маршала Радянського Союзу М. І. Крилова.

У 1992—1999 роках — начальник Харківського військового університету.

У 1999—2000 роках — перший заступник начальника Головного управління розвідки міністерства оборони України — заступник начальника Генерального штабу Збройних сил України з військової розвідки.

У 2000—2005 роках — начальник Національної академії оборони України.

У 2013—2024 роках — ректор Державного університету телекомунікацій.

Наукова діяльність

У 1975 році захистив кандидатську дисертацію.

У грудні 1991 року рішенням Вищої атестаційної комісії (ВАК) СРСР було присвоєне вчене звання «професор».

У серпні 1998 року першим в Україні захистив докторську дисертацію зі спеціальності 21.00.01 «Військова безпека держави» й у жовтні того ж року ВАК України присвоїла В. Б. Толубку науковий ступінь доктора технічних наук.

Член Президії ВАК України.

Громадсько-політична діяльність

Був членом КПРС. Обирався делегатом XIX з'їзду ВЛКСМ, а також депутатом міської ради.

18 березня 1990 року обраний народним депутатом Верховної Ради України по 287-му виборчому округу (м. Первомайськ, Миколаївська область). Член Комісій ВР України у справах молоді; з питань оборони і державної безпеки.

Брав участь у виборах до Верховної Ради України 2012 року, як кандидат-самовисуванець по виборчому округу № 132. Посів 3-є місце (9.09 %) серед 7 кандидатів.

Нагороди і почесні звання

• Медаль «За бездоганну службу» 3-го ступеня;
• Орден Червоної Зірки;
• Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня;
• Орден Святого Станіслава 3-го ступеня (2001);
• Медалі;
• Заслужений працівник освіти України (1999);
• Почесний громадянин міста Первомайськ Миколаївської області.
• Почесний громадянин Харківської області (2014).

Посилання

• Біографія В. Б. Толубка на сайті Союз «Крыловцы»(рос.)
• Біографія на сайті Харківської обласної Ради^{[недоступне посилання з липня 2019]}