Томаш Новек
| Томаш Новек (Нувек, Новко) пол. Tomasz Nowek (Nówek, Nowko) | ||
| ||
|---|---|---|
| ? 1407 — ? | ||
| Монарх: | Владислав II Ягайло | |
| Попередник: | ? Ян де Козцов | |
| Наступник: | ? Пйотр Медіоланський | |
| Смерть: |
1414  | |
| Країна: |
 Королівство Польське | |
Томаш Новек (Нувек, Новко) з Лелюва (пом. між 1409 і 1414) — римсько-католицький і державний діяч Королівства Польського, канонік сандомирський (1404—1409), підскарбій королівський (1407?).
Томаш народився орієнтовно в третій чверті XIV століття, можливо, в Лелюві, оскільки писався в документах «з Лелюва».
Щонайменше з 1393 року перебував на королівській службі[1]. 1394 року був капеланом підскарбія королівського Гінчки з Роґова. 22 листопада 1398 року він згадується як викладач колегії псалтиристів у Вавельській катедрі[2].
Під час відновлення Краківського університету, коли з ласки єпископа Пйотра Виша[pl] костел Святого Войцеха став парафіяльним для цього навчального закладу, його останнім плебаном і пребендарем (1400—1406) був Томаш Новек[3]. Протягом 1401—1409 років був вікарієм, протягом 1402—1409 років вівтаристом Святого Владислава у Краківській катедрі[4]. 1402 року згадується як нотаріус, який бере участь у перевірці рахунків Бохенської жупи. Цьогоріч придбав у Клеменса з Москожева будинок, відомий тоді як «Тонкий куточок» («пол. Cienkiej Katki»), а на початку XVI століття знаний як «Зірвикаптур» («пол. Zerwikaptur») на вулиці Ґродзькій у Кракові за 120 гривень[5]. Був каноніком сандомирської колеґіати (1404—1409), плебаном костелу Святої Анни в Кракові (1404—1409)[4].
1406 року Новек заснував першу колеґіатуру-кафедру граматики та риторики в Краківському університеті, яка так і називалася «Новкова». 11 серпня цього року був споруджений у Вавельській катедрі вівтар Святої Марії Єгипетської та Святого Олексія, фундований 24 липня Томашем Новеком як забезпечення професора кафедри граматики й риторики[3][6]. До обов'язків капелана при цьому вівтарі, встановлених Новеком, входило: відправлення двох мес на тиждень (особисто або через заступника), одну за відпущення гріхів, іншу за померлих. Він мав бути магістром вільних мистецтв, його викладацькі обов'язки полягали в щоденному викладанні граматики чи риторики, також він мав двічі на тиждень проводити диспути, бідних навчати безкоштовно, а з багатших міг брати оплату[7].
1407 року Томаш Новек згадується як кустош (чи скарбник) королівської скарбниці[5], фактично був підскарбієм королівським, хоча за життя не згадується на цій посаді[8].
19 лютого 1409 року він заповів вікарію краківської катедри 30 гривень на відправлення панахид у річниці смерті для своїх родичів, з умовою, що після його смерті будуть правитися такі панахиди й для нього, на що він також залишив 30 гривень[9].
Помер Томаш Новек між 1409 і 1414 роками[10][8][2].
- ↑ Irena Sułkowska-Kurasiowa, Dokumenty królewskie i ich funkcja w państwie polskim za Andegawenów i pierwszych Jagiellonów 1370—1444, Warszawa 1977, s. 241.
- ↑ а б Monika Sajdak, Krąg duchowieństwa kościoła św. Anny w średniowieczu, [w:] Zeszyty Naukowe Towarzystwa Doktorantów UJ Nauki Społeczne, Nr 9 (2/2014), s. 70.
- ↑ а б Jan Nepomucen Fijałek, Studya do dziejów Uniwersytetu Krakowskiego i jego wydziału teologicznego w XV wieku, Kraków, nakł. Akademii Umiejętności; Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1898, s. 21.
- ↑ а б Elżbieta Knapek, Rachunki kolegium wikariuszy wieczystych katedry krakowskiej z lat 1493—1495 i 1497—1498, [w:] Studia Źródłoznawcze = Commentationes T. 52 (2014), s. 134.
- ↑ а б Irena Sułkowska-Kurasiowa, Dokumenty królewskie i ich funkcja w państwie polskim za Andegawenów i pierwszych Jagiellonów 1370—1444, Warszawa 1977, s. 242.
- ↑ Jerzy Sperka, Szafrańcowie herbu Stary koń: Z dziejów kariery i awansu w późnośredniowiecznej Polsce, Katowice, Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2001, s. 106.
- ↑ Jan Nepomucen Fijałek, Studya do dziejów Uniwersytetu Krakowskiego i jego wydziału teologicznego w XV wieku, Kraków, nakł. Akademii Umiejętności; Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1898, s. 23.
- ↑ а б Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 122.
- ↑ Jan Wiśniewski, Katalog prałatów i kanoników sandomierskich od 1186—1926 r. tudzież sesje kapituły sandomierskiej od 1581 do 1866 r., Radom, Druk S. Nowakowski, 1928, s. 216.
- ↑ Maria Kowalczyk, Wypominki Uniwersytetu Krakowskiego z lat 1431/1432, 1453 i 1458, [w:] Studia Warminskie, vol. 9 (1972), s. 528.
- Maria Kowalczykówna, Nowek Tomasz (zm. między 1410 a 1414), [w:] T. 23: Niemirycz Władysław — Olszak Wacław, Wrocław, Zakład Narodowy im. Ossolińskich — Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978, s. 308—309.
 |
|---|