Швєнтослав (підскарбій королівський)
| Швєнтослав (Свєнтослав) пол. Świętosław | ||
| ||
|---|---|---|
| ? 1337 — ? 1338 | ||
| Монарх: | Казимир III Великий | |
| ||
| 1355 — 1368 | ||
| Попередник: | Арнольд | |
| Наступник: | Дмитро з Горая | |
| ||
| 1368 — 1370 | ||
| Попередник: | Ян Зая з Хохола | |
| Народження: |
1320-ті  | |
| Смерть: |
1384 | |
| Країна: |
 Королівство Польське | |
Швєнтослав (Швєнтек, Швьонтек, Свєнтослав; пом. бл. 1384) — державний діяч Королівства Польського, жупник краківський (1337—1338), підскарбій королівський (надвірний) (1355—1368), коморник краківський (1368—1370), імовірно староста хенцинський (?).
Згідно з Францішеком Пекосінським, за іменем Швєнтослав належав до роду Любовлітів-Оґнівітів, що використовували герб Любовля[pl][1]. Владислав Семкович, імовірно, неправильно ототожнював підскарбія Швєнтослава зі Швєнтославом з Шубіна та Вонсоша (пом. 1403) з роду Палуків[pl] гербу Топор, який був підкоморієм познанським (1376—1389) і каштеляном каліським (1390—1403)[2]. Належність Швєнтослава до Палуків, але не тотожність із каштеляном каліським, приймає також Анджей Мажец[pl][3][4][5]. Проте вся діяльність Швєнтослава була пов'язана з Краковом і Краківською землею, тому більш імовірним є його віднесення до Любовлітів-малополян, ніж до Палуків-великополян.
Народився він, очевидно, в першій чверті XIV століття, здогадно в Краківській землі, на теренах поблизу Кракова, чи в північно-західній частині Сондеччини (у межиріччі Дунайця та Лососіни), де був поширений герб Любовля[6]. Вперше він згадується 24 грудня 1337 року, коли як жупник королівський засвідчив привілей абата кляштору премонстрантів у Бжеську Швєнтослава Кунькові Кунцевичеві на солтиство в Ґунові[7]. Був королівським жупником (напевно краківським) щонайменше в 1337—1338 роках, а можливо й пізніше[1]. Припускають, що назва одного з соляних шахтних стовбурів (стволів, вирубок) «Швєнтославський» у Величці походить саме від його імені[8].
Протягом 1355—1368 років з перервами обіймав посаду королівського чи надвірного підскарбія[9]. Потім протягом 1368—1370 років був останнім відомим коморником краківським[10]. На думку дослідників, він міг певний час посідати ці два уряди одночасно. Входив до королівської ради Казимира Великого[11].
1368 року, за наказом короля, взяв участь в укладенні жупницького статуту для Велички[12].
Після смерті короля, під час заупокійної меси 19 листопада 1370 року коморник Швєнтослав приніс до вівтаря як пожертву символи своєї світської влади — срібні чаші з рушниками та скатертинами[13][14].
1 липня 1384 продає нерухомість у Хенцинах — можливо, отримав її раніше завдяки тому, що обіймав посаду старости в цьому місті[15]. Невдовзі після цього він, очевидно, помер.
- ↑ а б Franciszek Piekosiński, Rycerstwo polskie wieków średnich. T. 3, Rycerstwo małopolskie w dobie piastowskiej, Kraków, 1902, s. 351.
- ↑ Władysław Semkowicz, Ród Pałuków, Kraków, Akad. Umiejętności, 1907, s. 220.
- ↑ Andrzej Marzec, Świętosław (zm. w lub po 1384), [w:] Polski Słownik Biograficzny T. 51: Święcicki Wojciech — Świrski Krik, Warszawa; Kraków, Wydawnictwo Towarzystwa Naukowego Societas Vistulana, 2016—2017, s. 546—547.
- ↑ Andrzej Marzec, Rada królewska w monarchii Kazimierza Wielkiego, [w:] Narodziny Rzeczypospolitej. Studia z dziejów średniowiecza i czasów wczesnonowożytnych, II, 2012, s. 828.
- ↑ Andrzej Marzec, Krakowski dokument sądowy z kwietnia 1358 roku, [w:] Memoria viva. Studia historyczne poświęcone pamięci Izabeli Skierskiej (1967—2014), Warszawa — Poznań, 2015, s. 274.
- ↑ Venerabiles nobiles et honesti: studia z dziejów społeczeństwa Polski średniowiecznej/ red. Andrzej Radzimiński, Janusz Bieniak, Warszawa, Uniwersytet Mikołaja Kopernika, 1997, s. 399.
- ↑ Franciszek Piekosiński, Kodeks dyplomatyczny katedry krakowskiej ś. Wacława, Cz. 1, Kraków, Akademia Umiejętności, 1874, s. 208—210.
- ↑ Małgorzata Zawalska Palka, Przeszłość i teraźniejszość. Śladami Kazimierza Wielkiego w Krakowie, [w:] Zapiski Kazimierzowskie, Nr. 7/2011, s. 40.
- ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al]; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 120—121.
- ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV, Urzędnicy małopolscy XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Janusz Kurtyka [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 69.
- ↑ Jerzy Wyrozumski, Kazimierz Wielki, Wrocław, Zakład narodowy im. Ossolińskich, 1982, s. 175—175.
- ↑ Dzielą Karola Szajnochy, T. VII. Jadwiga i Jagiełło, Warszawa, 1877, s. 245.
- ↑ Jana Długosza Dziejów Polskich ksiąg dwanaście, Tom III, Ks. X, Krakow, 1868, s. 314.
- ↑ Maciej A. Pieńkowski, Król i jego władza w obliczu śmierci. Hrabia Tytus.
- ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. IV, Urzędnicy małopolscy XII—XV wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Janusz Kurtyka [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1990, s. 282.
- Andrzej Marzec, Świętosław (zm. w lub po 1384), [w:] Polski Słownik Biograficzny T. 51: Święcicki Wojciech — Świrski Krik, Warszawa; Kraków, Wydawnictwo Towarzystwa Naukowego Societas Vistulana, 2016—2017, s. 546—547.
 |
|---|