Перейти до вмісту

Трамвай Лінца

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Трамвай Лінца
Дата створення / заснування 1880
Зображення
Континент Європа
Країна  Австрія
Адміністративна одиниця Лінц
Оператор Linz AGd
Дата офіційного відкриття 1880
Ширина колії 900 ммd
Детальна карта
Стан використання використовується[d]
Офіційний сайт
CMNS: Трамвай Лінца у Вікісховищі

Трамвай Лінца (нім. Linzer Straßenbahn-Netz) — трамвайна мережа, що утворюють основу системи міського громадського транспорту Лінца, адміністративного центру федеральної землі Верхня Австрія, Австрія.

Мережа управляється підрозділом Linz Linien компанії Linz AG (міської комунальної компанії) і використовує колію 900 мм.

Мережа складається з чотирьох ліній, включаючи Пестлінгербан, з яким інтегрована з 2009 року. Linz Linien також керує мережею міських автобусів Лінца і мережею тролейбусів Лінца[1].

Історія

[ред. | ред. код]

Першу конку завдовжки 2,6 км від вокзалу станції Лінц-Головний, через центр міста та через Дунай до кінцевої станції на нинішній Гінзенкамплац відкрито в Лінці в 1880 році.

Лінія побудована на незвичайній колії трамвая 900 мм, який за межами Лінцу використовується лише у Лісабоні.

У 1895 році лінію було продовжено на 300 метрів на її північному кінці до залізничної станції Лінц-Урфар (Мюлькрайсбангоф).

У 1897 році трамвай було електрифіковано.

У 1898 році на той час незалежна лінія Пестлінгербан була відкрита від залізничної станції Лінц-Урфар до вершини Пестлінгберг. Ця лінія мала ширину колії 1000 мм, тому пасажири були змушені робити пересадку на Лінц-Урфар[2].

У 1902 році основну трамвайну мережу було розширено лінією, яка сполучила Блюмауерплац на південь від центру міста з північною стороною мосту через річку Траун у Кляйнмюнхені, що дало загальну довжину 5,88 км.

Завдяки цьому розширенню трамвай Лінца набув вигляду, який мав протягом багатьох років: довга лінія з півночі на південь і коротка гілка до головного залізничного вокзалу.

У 1914 році був відкрито маршрут схід-захід — M, тоді як лінія північ-південь охоплювалася маршрутами B від Урфара до станції та E від Урфара до південної кінцевої станції.

У 1929 році вісь північ-південь була подовжена на південь новим мостом до передмістя Ебельсберг. Тут було споруджено гейт з Флоріанербан[en] до Санкт-Флоріана[en].

Трамвайні лінії були пошкоджені під час Другої світової війни, і післявоєнній ситуації не допоміг міст через Дунай, що був контрольно-пропускним пунктом між окупованими США та СРСР секторами Австрії, змушуючи пасажирів пересідати там на трамваї.

Після 1955 року відбулася деяка реконструкція, але в 1969 році поперечний маршрут М був замінений на автобуси.

У 1985 році була відкрито відгалуження від Кляйнмюнхен до Аувізен.

У 2002—2005 рокаї маршрут до Ебельсберга був розширений до SolarCity.

У 2004 році основний маршрут з півночі на південь було переведено в тунель через головний залізничний вокзал, таким чином усунувши потребу в окремій гілці до цього місця.

У 2011 році нове відгалуження, що відходить від цього тунелю на залізничній станції, продовжили до Доблергольца.

Тим часом у 2008 році Пестлінгербан, який до цього часу існував окремо, було закрито та перешито на ту саму колію, що й трамваї Лінца. Гейт між двома системами було споруджено в Урфарі. Лінію було знову відкрито у 2009 році[2].

Лінії

[ред. | ред. код]

існує 5 маршрутів[3]:

Номер Маршрут Довжина Зупинки
1 Університет — Рудольфштрасе — Гауптплац — Лінц-Головний — Зимоништрасе — Аувізен 14.5 км 35
2 Університет — Рудольфштрасе — Гауптплац — Лінц-Головний — Сімоніштрасе — Ебельсберг — solarCity 18.5 км 44
3 Ландгутштрасе — Рудольфштрасе — Гауптплац — Лінц-Головний — Майкснеркройцунг — PlusCity — Траунер-Кройцунг 10.9 км 23
4 Ландгутштрасе — Рудольфштрасе — Гауптплац — Лінц-Головний — Майкснеркройцунг — PlusCity — Траунер-Кройцунг — Замок Траун 12.7 км 26
50 Пестлінгберг — Ландгутштрасе — Рудольфштрасе — Гауптплац 4.1 км 14

Маршрут 50 курсує маршрутом Пестлінгербан між Пестлінгберг і Ландгутштрасе.

У вихідні дні дві нічні лінії (N82 і N84) працюють щопівгодини з опівночі до 05:30.

Вони курсують тим самим маршрутом, що й лінії 2 і 4 вдень.

Фото Виробник Рік виробництва Довжина Осі Сидячих/стоячих Примітки
001–033 Bombardier 2002-2005, 2008/2009 40 м (130 фут) 8 74/151 Односторонній трамвай за стандартом Bombardier, 100 % низькопідлоговий, дизайн Cityrunner, використовується на маршрутах 1–4.
060-082 Bombardier 2011-2012 40,80 м (133,9 фут) 8 71/156 Односторонній трамвай за стандартом Bombardier, 100 % низькопідлоговий, дизайн Flexity Outlook C, використовується на маршрутах 1–4.
501-504 Bombardier 2008/2009, 2011 19,16 м (62,9 фут) 4 33/53 Двосторонній трамвай на основі стандартної моделі Bombardier зі 100 % низькою підлогою Flexity Outlook Mountainrunner із модифікаціями для використання на крутих схилах, який використовується на маршруті 50.
VIII, X, XI

ESG 2 22/16 Двосторонні високопідлогові вагони Pöstlingbergbahn, відремонтовані та оновлені у 2008/2009 роках, використовувалися на маршруті 50.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Linz Linien - Business Data. Linz AG. Процитовано 6 серпня 2013.
  2. а б The New Pöstlingberg Railway (PDF). Linz Linien GmbH. 2009. Архів оригіналу (PDF) за 22 July 2011. Процитовано 28 квітня 2018.
  3. Linz - Straßenbahnnetzplan [Linz - Tram track plan] (PDF). http://doprava.unas.cz/ (German) . November 2011. Процитовано 7 серпня 2013.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  4. Fuhrpark [Fleet]. bahnLinz.com (German) . Процитовано 7 серпня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Schwandl, Robert (2010). Schwandl's Tram Atlas Schweiz & Österreich. Berlin: Robert Schwandl Verlag. ISBN 978 3 936573 27 5.