Транспорт Берліна
Берлін має складну і різноманітну транспортну інфраструктуру. У Берліні 5334 кілометри доріг, з яких 66 кілометрів є магістралями та 979 мостів. У 2004 році зареєстровано 1 мільйон 428 тисяч автомобілів, включаючи 6800 таксі. Місцевий громадський транспорт обслуговується компаніями BVG і Deutsche Bahn AG і має 1626 кілометрів автобусних маршрутів, 187 кілометрів трамвайних ліній, 150 кілометрів ліній метрополітену і 328 кілометрів міської залізниці. Берлін має два аеропорти (Berlin-Tegel «Otto Lilienthal» і Berlin-Schönefeld), якими скористалося 14.7 мільйонів пасажирів у 2004 році. Відомий аеропорт Берліна Темпельхоф був закритий 30 жовтня 2008 року, попри численні протести. Новий великий міжнародний аеропорт планується у Berlin-Schönefeld. До Чемпіонату світу з футболу 2006 відкрито новий залізничний вокзал, найбільший у Європі. [1]
| Система | Станції / Лінії / Довжина | пасажирів на рік | Оператор / Примітки |
|---|---|---|---|
| S-Bahn | 166 / 15 / 331 км | 376 мільйонів | DB / Наземна залізниця. |
| U-Bahn | 170 / 9 / 145 км | 457 мільйонів | BVG / Метрополітен. День і ніч у вихідні. |
| Трамваї | 398 / 22 / 192 км | 171 млн | BVG / Працює переважно в східних районах. |
| Автобус | 2627 / 147 / 1626 км | 407 мільйонів | BVG / 46 нічних маршрутів |
| Пором | 6 ліній | BVG |
Берлін має розгалужену систему велосипедних доріжок довжиною 620 км.[2] Приблизно 200 тисяч велосипедистів щоденно складають близько 10% загальної кількості поїздок. Дозволяється перевозити велосипеди у метро, електричці і трамваях.
Довгі роки розвиток міжміського автобусного транспорту в Німеччині стримував ухвалений ще 1934 року закон про пасажирські перевезення (нім. Personenbeförderungsgesetz), що надавав залізничному транспорту фактичну монополію на внутрішніх рейсах. Лише нова редакція цього закону, яка набула чинності 1 січня 2013 року, скасувала ці юридично закріплені привілеї.[3]
Тепер німецька столиця пов'язана автобусним сполученням з понад 500 різними пунктами призначення у більшості країн Європи.[4] Крім Центрального автовокзалу,[5] з якого в 2017 році на більш ніж 166 тис. рейсів[6] було перевезено близько 6 млн пасажирів,[7] міжміські автобуси роблять зупинки у берлінських аеропортів і залізничних вокзалів[8] (як, наприклад, абсолютний лідер у цьому транспортному сегменті[9]).
При цьому поїздки на автобусі залишаються найдоступнішими за ціною, хоча найчастіше і найтривалішими за часом: 22 € і 10 годин потрібно, наприклад, для поїздки з Берліна до Мюнхена (включаючи переїзд до автовокзалу) (для порівняння: на власному автомобілі — 50 € і 6 год на 6 годин на 6 годин). Вибір на користь міжміського автобуса особливо відзначають невисоку вартість перевезення, мала кількість пересадок, простоту планування поїздки, а також його зручність, пунктуальність і доступність.[10]
- ↑ Berlin fact sheet (PDF). berlin.de. Архів оригіналу (PDF) за 19 серпня 2008. Процитовано 19 серпня 2008. [Архівовано 2008-08-19 у Wayback Machine.]
- ↑ Bicycle Routes and Facilities. Senate Department of urban development. Архів оригіналу за 22 вересня 2008. Процитовано 19 вересня 2008.
- ↑ Liberalisierung des Fernbuslinienverkehrs (нім.). Bundesministerium für Verkehr und digitale Infrastruktur.
- ↑ ZOB Ticket Center (нім.). Архів оригіналу за 24 серпня 2018. Процитовано 11 листопада 2018.
- ↑ Центральний автовокзал Берлін (Zentraler Omnibusbahnhof Berlin, ZOB)
- ↑ Zahlenspiegel 2018 (PDF) (нім.). BVG. Архів (PDF) оригіналу за 21 листопада 2018. Процитовано 11 листопада 2018.
- ↑ Am ZOB sind fast ein Viertel weniger Fernbusse unterwegs (нім.). Rundfunk Berlin-Brandenburg.[недоступне посилання з Октябрь 2019]
- ↑ Fernbushaltestellen: An- und Abfahrtzeiten (нім.). Das offizielle Hauptstadtportal. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 11 листопада 2018.
- ↑ Der Fernbusmarkt in Deutschland IV/2017 (PDF) (нім.). Архів (PDF) оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 11 листопада 2018.
- ↑ VCD Bahntest 2014/2015 (PDF) (нім.). Verkehrsclub Deutschland. Архів (PDF) оригіналу за 6 червня 2019. Процитовано 11 листопада 2018.