Третяк Василь Якович

Василь Якович Третяк
Зображення
Основна інформація
Дата народження	6 грудня 1926(1926-12-06)
Місце народження	Комарівка
Дата смерті	16 квітня 1989(1989-04-16) (62 роки)
Місце смерті	Київ
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР
Професії	оперний співак
Освіта	Харківська державна консерваторія (1958)
Співацький голос	драматичний тенор
Інструменти	вокал
Партія	КПРС
Заклад	Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка і Національний театр опери та балету Республіки Молдова
Нагороди

Третя́к Васи́ль Я́кович (6 грудня 1926, село Комарівка, Рильського повіту Курської губернії — 16 квітня 1989, Київ) — український радянський співак (драматичний тенор), Народний артист СРСР (1980). Народний артист Української РСР (1967).

Біографія

Народився 6 грудня 1926 року на Східній Слобожанщині, в селі Комарівці (тепер Кореневського району Курської області). Газета «День» так пише про його дитинство:

У житті видатного українського співака Василя Третяка було немало парадоксів. Зокрема, тільки його одного з української багатодітної сім'ї записали росіянином, оскільки народився він у Курській області. Однак у дитячому віці майбутній артист опинився на Полтавщині, і далі все його життя було тісно пов'язаним з Україною.

Член КПРС з 1952 року. У 1953–1958 роках навчався в Харківській консерваторії у класі професора Т. Веске.

У 1958–1962 роках — соліст Молдавського, в 1962–1989 роках — Київського оперних театрів. Драматичний тенор.

З 1976 по 1989 рік — викладач Київської консерваторії (з 1985 року — доцент). Серед учнів — М. Дідик, В. Рева, В. Полторак, І. Ткаченко.

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, медалями.

Могила Василя Третяка

Помер 16 квітня 1989 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

Батько Миколи Третяка (нар. 1967), українського оперного режисера.

Творчість

Коронні оперні партії:

• Отелло («Отелло» Джузеппе Верді);
• Радамес («Аїда» Джузеппе Верді);
• Хозе («Кармен» Жоржа Бізе);
• Василь («Милана» Георгія Майбороди).

Інші партії:

• Рауль («Гугеноти» Джакомо Мейєрбера);
• Герман («Пікова дама» Петра Чайковського);
• Манріко («Трубадур» Джузеппе Верді);
• Сергій («Катерина Ізмайлова», Д. Шостаковича)…

Знімався в кіно («Катерина Ізмайлова», фільм-опера Д. Шостаковича). Записувався на радіо. Випускав грамплатівки.

Гастролював на Кубі, у Румунії, Польщі, Іспанії, Франції, Німеччині, Чехословаччині, Болгарії, Угорщині, Югославії та інших країнах

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 700 с. . — ISBN 5-88500-071-9. — С. 590.
• Гнидь Б. П. Виконавські школи України. — К.: НМАУ, 2002.
• Ігор Роздобудько. Опір зросійщенню на Східній Слобожанщині. // Східна Слобожанщина. Українці навколо України. [Архівовано 17 серпня 2014 у Wayback Machine.]