Перейти до вмісту

Трифільєв Євген Парфенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Трифільєв Євген Парфенович
Народився5 січня 1867
м. Маріуполь, Російська імперія
Помер17 вересня 1928
м. Одеса, УРСР, СРСР
ГромадянствоРосійська імперія, СРСР
Діяльністьісторик, краєзнавець, педагог
Галузьісторія Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materХарківський університет
Вчене званняпрофесор
ЗакладХарківський університет, Одеський університет, Одеський інститут народної освіти
Посадапрофесор Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден Святого Володимира
Орден Святого Володимира
Орден Святої Анни
Орден Святої Анни
Орден Святого Станіслава
Орден Святого Станіслава

Євген Парфенович Трифільєв (5 січня 1867(18670105) - 17 серпня 1928) - історик, архівіст, краєзнавець.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Є. П. Трифільєв народився 5 січня 1867 року у Маріуполі у родині купця. Середню освіту здобув у маріупольській гімназії.

Протягом 1886–1890 років навчався на юридичному (один семестр) та історико-філологічному факультетах (історичне відділення) Харківського університету.

Працював викладачем у харківських середніх навчальних закладах. Водночас був хранителем фондів Музею мистецтв та старовини при Харківському університеті.

У 1901 році після проходження магістерського іспиту отримав вчене звання приват-доцента за спеціальністю російська історія і розпочав науково-педогогічну діяльність в Харківському університеті.

У 1905 році Харківський університет присудив йому ступінь магістра російської історії за “Очерки из истории крепостного права в России. Царствование Павла І” (Х., 1904), для написання яких автор дослідив архівні документи Сенату і Державної Ради.

З 1911 року вчений працював професором та завідувачем кафедри російської історії, секретарем історико-філологічного факультету Новоросійського університету в Одесі..

Після 1920 року очолював кафедру російської історії в Одеському інституті народної освіти (ОІНО), викладав в Археологічному інституті. Був головою секції Одеської комісії краєзнавства при ВУАН. Брав участь в археологічних розкопках поблизу Одеси.

В останні роки життя був залучений Одеським губернським архівним управлінням до розробки архівних фондів в Одесі. За дорученням місцевого істпарту розробляв історію аграрних рухів 1905 року в Херсонській губернії. Пізніше ці архівні документи стали основою для написання наукових праць.

Автор понад 20 наукових праць (зокрема, 2 монографій, 3 брошур, близько 20 наукових статей).

Помер 17 серпня 1928 року в м. Одеса.

Праці

[ред. | ред. код]
  • Очерки из истории промышленности Слободской Украины. – 1.: Селитроварение, XVII – XIX вв. – Харьков, 1894. – 37 с.
  • Очерки по истории крепостного права в России. Царствование імператора Павла І. – Харьков, 1904. – 360 с.
  • К биографии В. Н. Кармазина. Дело о закладной. – Харьков, 1913. – 8 с.
  • Крестьянские волнения в Одесщине в 1905 году// 1905 год. Революционное движение в Одессе и Одесщине. – Одесса, 1925. – С. 102 – 132.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]