Костел Пресвятої Трійці (Микулинці)
| Костел Пресвятої Трійці в Микулинцях | |
|---|---|
 | |
| 49°23′59.6″ пн. ш. 25°36′22.2″ сх. д. / 49.399889° пн. ш. 25.606167° сх. д. | |
| Тип споруди | церква  |
| Розташування | Україна, Микулинці, Тернопільський район, Тернопільська область |
| Архітектор | Авґуст Мошинський |
| Інженер | Авґуст Мошинський |
| Початок будівництва | 1761 |
| Кінець будівництва | 1779 |
| Стиль | бароко |
| Належність | римо-католицька церква |
| Стан | пам'ятка архітектури національного значення України |
| Адреса | смт. Микулинці, вул. Хоткевича, 2 |
| Епонім | Трійця |
  Костел Пресвятої Трійці (Микулинці) (Україна) | |
 | |
 Костел Пресвятої Трійці у Вікісховищі | |
Костел Пресвятої Трійці, або Троїцький костел у Микулинцях — культова споруда, одна з найвизначніших барокових пам'яток архітектури Тернопільщини, найстаріший зі збережених храмів містечка Микулинців Тернопільського району.
Костел у Микулинцях існував наприкінці XVI століття. Певний час у Микулинцях існував дерев'яний костел Івана Хрестителя, пізніше на тому самому місці був збудований теперішній кам'яний.[1]
Наріжний камінь на спорудження цієї святині закладено 1761 року за присутності львівського латинського архиєпископа Вацлава Героніма Сераковського, закінчено будівництво 1779 року.
Збудований архітектором Авґустом Мошинським в стилі бароко.[джерело?] Авґуст Мошинський — чоловік внучки дідички Микулинець Людвіки Потоцької (другої дружини великого гетьмана коронного Юзефа Потоцького) був родом із Саксонії. За взірець спорудження костелу А. Мошинський взяв католицький костел при королівському палаці в Дрездені — творіння відомого архітектора Ґаетано К'явері (італ. Gaetano Chiaveri, 1689—1780).
У 1780—1785 роках парафію Микулинці обслуговували ченці Згромадження отців-місіонерів св. Вікентія, наприкінці XVIII століття через закриття монастиря новою владою, став парафіяльним.
Протягом 1799–1816 років у парафії відбулося багато змін: ремонт храму після сильної бурі, зміна пароха, встановлення нових дзвонів. У роки війни костел був повністю залишений і закритий.
У 1989 році відновлена парафія Трійці Пресвятої, яка тепер входить до складу Чортківського деканату Львівської архидієцезії. Проведено частковий ремонт костелу за проєктом архітектора Зеновія Лоґуша.
Костел орієнтований з півночі на південь, розміщений на осі з комплексом Микулинецького палацу.
Споруда має багатий архітектурний декор. Фасад багато оздоблений бароковими елементами з пишними деталями. Завершується невеликим куполом у вигляді намету. В нішах встановлено кам'яні скульптури і вази.
Всередині костелу є головний та чотири бічні вівтарі, які виготовлені з дерева, а також покриті мармуром. Вівтарі виготовлені в 1779 році. У центрі головного вівтаря — ікона («образ») Святої Трійці. Вище образа на каркасі знаходиться напис латинською мовою ET HI UNUM SUNT.
У найвищій частині два ангели та голуб Святого Духа в променистій обрамці. Вівтарі бічні:
- вівтар Матері Божої — посередині вмонтована скульптура Непорочної Діви Марії, з боків — алегоричні фігури та ангели,
- вівтар Найсвятішого Серця Ісусового — посередині вмонтована скульптура Божого Милосердя, з боків — алегоричні фігури,
- вівтар св. Йосифа [2]
- вівтар св. Антонія [3]
Костел досить добре зберігся, хоча частина інвентарю — в Олеському музеї.
Проповідальниця (і кіш, і балдахін) прикрашена різьбленими фігурами.
Збіґнєв Горнунґ вважав Марціна Твардовського автором різьблених фігур вівтаря костелу Пресвятої Трійці. Верифікацію цього твердження затруднює брак творів майстра, з якими їх можна було б порівняти. Правдоподібність цієї версії припускав Ян К. Островський.[4]
За костелом, за невисоким муром є старовинний цвинтар.
- ↑ Електроапаратна, Хроніки Любарта вул; 3; Луцьк; Україна (16 січня 2020). Костел Св. Трійці в Микулинцях на фото 1929 року. Хроніки Любарта. Процитовано 25 лютого 2025.
- ↑ Petro. Костел Пресвятої Трійці. drymba.com (укр.). Процитовано 25 лютого 2025.
- ↑ Petro. Костел Пресвятої Трійці. drymba.com (укр.). Процитовано 25 лютого 2025.
- ↑ Ostrowski J. K. Kościół p.w. Św. Trójcy i klasztor Misjonarzy w Mikulińcach… — S. 62—63. (пол.)
- Шубарт П. Авґуст Мошинський: архітектор, зодчий, творець / Павло Шубарт // Вільне життя плюс. — 2013. — № 7 (25 січ.). — С. 3 — (Дослідницькими стежками).
- Шубарт П. Бароко та його розвиток в архітектурі міст Східної Галичини. — Одеса, 2012. — ISBN 978-966-413-321-7.
- Шубарт П. Про візитку Тернополя і Дрезден у Микулинцях: архітектурні витвори Авґуста Мошинського [Архівовано 19 березня 2018 у Wayback Machine.] // Україна молода. — 3 липня 2013. — Ч. 94. — С. 10.
- Шубарт П. Саксонсько-подільські паралелі // Чорноморські новини. — 7 березня 2013. — № 20—21.
- Ostrowski J. K. Kościół p.w. Św. Trójcy i klasztor Misjonarzy w Mikulińcach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. Praca zbiorowa. — Kraków : Międzynarodowe Centrum Kultury, Drukarnia narodowa, 1996. — T. 4. — S. 53—64. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 83-85739-34-3. (пол.)
- Бондаренко А. Микулинці: костел св. Трійці [Архівовано 10 жовтня 2013 у Wayback Machine.] / Україна Інкогніта.
- Пам'ятки архітектури національного значення, Теребовлянський р-н [Архівовано 14 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Костел Пресвятої Трійці у Микулинцях на фільмі з дрона [Архівовано 24 листопада 2021 у Wayback Machine.].