Тріазавірин
| |
| Систематична назва (IUPAC) | |
| 2-methylsulfanyl-6-nitro[1,2,4]triazolo[5,1-c][1,2,4]triazin-7(4H)-one | |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | |
| Код ATC | ? |
| PubChem | |
| Хімічні дані | |
| Формула | C5H4N6O3S |
| Мол. маса | 228,189 г/моль |
| SMILES | & |
| Фармакокінетичні дані | |
| Біодоступність | ? |
| Метаболізм | ? |
| Період напіврозпаду | ? |
| Виділення | ? |
| Терапевтичні застереження | |
| Кат. вагітності |
? |
| Лег. статус | |
| Шляхи введення | перорально |
Тріазавіри́н (англ. Triazavirin), також метилтіонітрооксодигідротріазолотриазині́д на́трію, Ріамілові́р — синтетичний противірусний препарат, що належить до групи азолоазинів, розроблений у Росії. Ефективність препарату не доведена за міжнародними стандартами, зареєстрований препарат суто в Росії.
Препарат розроблений за часів СРСР хіміками[1]: вченими Уральського державного університету, Інституту органічного синтезу імені І. Я. Постовського Уральського відділу РАН та Науково-дослідного інституту грипу міністерства охорони здоров'я Росії.[2]
Тріазавірин (Метилтіонітрооксодигідротріазолотриазинід натрію) є синтетичним аналогом основ пуринових нуклеозидів (гуаніну).[3] За хімічною структурою належить до азолоазинів — гетероциклічних сполук, які структурно нагадують азотисті основи, які є складовими частинами ДНК і РНК.[2] Дослідження азолоазинів розпочалось в Уральському політехнічному інституті в 1993 році.[4]
Тріазавірин випущений на російський ринок у 2014 році резидентом Сколково ТзОВ «Уральський центр біофармацевтичних технологій».[5] На розробку тріазавірину в 2005 році вкладені 140 мільйонів рублів з бюджету Російської Федерації[4], а в 2012 році ще 149 мільйонів рублів.[6]
З 2014 року фармацевтична субстанція «метилтіонітрооксодигідротріазолотриазинід натрію» та лікарський засіб «Тріазавірин» випускаються на уральському фармацевтичному підприємстві «Медсинтез».[7] У 2018 році фармацевтична субстанція перереєстрована під назвою «ріаміловір».[8]
Препарат зареєстрований суто в Росії. 2014 року виробник пообіцяв пройти процедуру реєстрації в Європейському Союзі.[7]
Тріазавірин у чистому вигляді є порошком або гранулами жовтого або жовто-зеленого кольору.[3]
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Механізм дії тріазавірину невідомий. До кінця 2011 року розробники препарату обіцяли його визначити.[4] Пізніше виробники заявили, що препарат інгібує синтез вірусної РНК та репликацію геномних фрагментів.[3]
Згідно інструкції до препарату, він всмоктується в травному тракті, максимальна концентрація досягається протягом 1−1,5 години після прийому преарату, до 45 % препарату виводиться з сечею в незміненому вигляді.[3]
In vitro препарат не показав ефективності. За словами одного з розробників препарату, в організмі тварин він показав чудову ефективність.[4]
Якісні клінічні дослідження, які відповідають стандартам доказової медицини, для триазавірину не проводились. Існуючі дослідження in vitro не мають доказової сили в клінічній практиці.[1]
- ↑ а б Лобков. «Его стараются впендюрить при любой эпидемии» // Дождь : телеканал. (рос.)
- ↑ а б Препарат Триазавирин [Архівовано 19 січня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б в г Триазавирин® (Triazavirin) [Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б в г Кто свалит грипп [Архівовано 27 січня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Гелаев, Владимир (2014-25-12). «Хороший подарок к Новому году» (рос.). Газета.ru. Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 15 листопада 2020.
- ↑ Триазавирин по третьему кругу // Фармацевтический вестник. — 2012. — № 14 (674). (рос.)
- ↑ а б Колбина. Убивает вирус // Эксперт Урал. — 2014. — № 49 (626). (рос.)
- ↑ Государственный реестр лекарственных средств [Архівовано 24 листопада 2020 у Wayback Machine.] (рос.)